Розсікання м’яких тканин проводять скальпелем,

Ножицями. Скальпель у руці тримають як“пишуче

перо”, “смичок” або“кухонний ніж” (рис. 3.13.1).

Після обробки й ізоляції операційного поля

Розріз м’яких тканин здійснюють наступним чином

(рис. 3.13.2).

Рис. 3.13.1.Техніка тримання

Скальпеля: а– положення

“пишучого пера”; б– поло-ження“смичка”; в– поло-ження“кухонного ножа”.

в

а

б

Рис. 3.13.2. Методика

розрізу м’яких тканин:

А– початок розрізу(скальпель

Вертикально); б– продов-ження розрізу(скальпель під

Кутом45

о

); в– кінець розрізу

(скальпель вертикально).

в

б

а

Спецальна хірургія

Великим і вказівним пальцями лівої руки фіксують шкіру на початку зап-ланованого розрізу. Утримуючи скальпель правою рукою, як“пишуче перо”,

У вертикальному положенні розсікають шкіру і підшкірну клітковину. Потім

Плавним рухом зліва направо переводять скальпель із вертикального поло-ження в косе, під кутом45

о

, і продовжують розріз тканин на потрібну глибину

І довжину. У кінці розрізу скальпель посту-пово знову переводять у вертикальне по-ложення. Рана повинна мати однакову гли-бину по всій довжині. Перед тим, як розсі-кти більш глибокі шари, здійснюють

Ретельний гемостаз за допомогою затис-качів Більрота і лігатур.

Фасції, апоневрози, особливо поруч із

судинно-нервовими пучками, слід розсіка-ти по жолобуватому зонду(рис. 3.11.3).

М’язи, як правило, не розсікають, а роз’-єднують тупо по ходу волокон. Спочатку

Надсікають перимізій, а потім двома затис-качами, пінцетами або гачками Фарабе-фа розводять м’язи на потрібну ширину.

Зшивання тканин

Одною з оптимальних умов загоєння

Рани є пошарове зашивання тканин, яке

Здійснюють за допомогою хірургічних го-лок, голкотримача, шовного матеріалу

(шовкових, капронових, лавсанових, кет-гутових ниток, дроту) та скобок Мішеля.

При накладанні швів використовують ко-лючі або ріжучі голки. Перед накладанням

Швів голкотримачем Гегара, Матьє або

Троянова захоплюють голку таким чином,

щоб одна третя частина її довжини знахо-дилась ближче до вушка(рис. 3.11.4).

“Зарядку” голки ниткою здійснюють

Через її два зубчики вушка. Голкотримач утримують у руці не пальцями, а

Долонним захватом. Хірургічним пінцетом припіднімають і дещо відводять в

Сторону край рани, круглою колючою голкою захоплюють м’яз на1 см від

Краю на всю його товщину, не виколюючи голку, захоплюють другий край

М’язового шару з протилежної сторони. Проведену через два краї м’яза кетгу-тову нитку зав’язують таким чином, щоб м’яз не перетискався, а тільки

Співставлявся. Сполучнотканинні футляри, апоневрози й фасції зшивають вуз-Рис. 3.11.3. Методика розсікання

Апоневроза.

г

в

б

а

е

д

Рис. 3.11.4. Методика“зарядки”

голки: а– хірургічна голка; б–

Маркірування розмірів ріжучої і

Колючої голки; в– вушко хірургічної

голки; г– надівання нитки на голку;

Д– правильне і неправильне

положення голки в голкотримачі;

Е– атравматична голка.

Мала хірургія

Ловими або П-подібними швами ріжучою голкою, відступивши на0,5-1 см від

Краю рани. Якщо товщина підшкірної клітковини невелика, то шви на неї не

Накладають. При товщині підшкірної клітковини3 см і більше її зашивають

Колючою голкою рідкими кетгутовими швами зі захопленням через один шов

Підлеглих тканини. При наявності невеликого шару підшкірної клітковини вона

Може бути зашита разом із шкірою.

Для зшивання тканин найбільш часто використовують вузловий шов; ним

Зшивають краї рани окремими нитками, які розміщені на відстані0,5-1,0 см

одна від одної, і зав’язують хірургічними вузлами(простим, морським, хірур-гічним та ін., рис. 3.11.5).

Голкою на голкотримачі проколюють краї рани, утримуючи їх хірургіч-ним пінцетом. Голку вводять приблизно на відстані1 см від краю рани, прони-каючи ззовні всередину рани з однієї сторони і зсередини назовні з другої сто-рони(рис. 3.11.6).

Проводячи голку з ниткою через обидва краї рани, голку видаляють, при-тримуючи кінець нитки. Нитку зав’язують, зближаючи краї рани за допомо-гою двох хірургічних пінцетів так, щоб вони добре прилягали один до одного

(не виверталися). Після цього накладають другий, третій шов і т.д. до тих пір,

Поки не буде зашита вся рана. При накладанні шкірних швів слід пам’ятати: 1)

Відстань між швами не повинна перевищувати2 см; 2) необхідне повне співстав-лення країв рани; 3) вхідний і вихідний отвори від уколу голкою з обох боків

Повинні бути на однаковій відстані від країв рани; 4) вузол зав’язують збоку

від рани. Незалежно від того, де накладають шви, вони завжди повинні забез-печувати співставлення країв рани, не утворюючи при цьому“мертвого про-стору”, в якому може скупчуватися рановий секрет і який може служити дже-релом інфікування і нагноєння рани(рис. 3.11.7).

Безперервний шов накладають довгою ниткою. Починають шов з одного

Краю рани, де нитку зав’язують вузлом(короткий кінець з основною ниткою).

Потім стібками зашивають всю рану. Дійшовши до кінця рани, нитку зв’язу-ють із петлею, яка утворюється від неповно-го затягування останнього стібка(рис. 3.11.8).

Безперервний шов застосовують при

Зшиванні очеревини, стінок внутрішніх по-Рис. 3.11.6. Техніка накладання швів

На шкіру.

Рис. 3.11.5. Види вузлів: а– простий вузол;

Б– морський; в– двойний хірургічний.

В б а

Спецальна хірургія

Рожнистих органів(кишечника,

шлунка). Інші види швів(П-по-дібний, кушнірський, матрацний

І т. ін.) використовують рідше.

Для зшивання кровоносних

Судин, а також стінок кишечника

І шлунка, іноді використовують

Спеціальні апарати, за допомогою

Яких механічно накладають тан-талові скобки. В ортопедії та

Травматології для фіксації кісток

Часто застосовують дріт із нержа-віючої сталі, бронзи, алюмінію.

Зав’язування вузлів. Розрізня-ють три основних види вузлів:

Простий, морський і подвійний

Хірургічний.

При зав’язуванні вузлів не-обхідно тримати кінці ниток на-тягнутими, так як при послаб-ленні їх вузол може розійтися і

Буде неміцним.

Перед зав’язуванням вузла

Краї рани повинні бути адапто-вані асистентом за допомогою

Двох хірургічних пінцетів, а ву-зол обов’язково зміщують на рівень вхідного або вихідного отвору від вколу

голки(рис. 3.11.9).

Рис. 3.11.8. Техніка накладання

Безперервного шва.

Рис. 3.11.7. Зшивання рани шкіри: а–

Правильно накладений шов; б– неправильно

Накладений шов; в– утворення“мертвого

Простору”; г– методика зняття швів.

г

в

б

а

г

в

Б а

Рис. 3.11.9. Техніка зав’язування хірургічного

вузла: а– натягування нитки на палець; б–

Формування петлі; в– формування першого

Вузла; г– зав’язування другого вузла.

Мала хірургія

З’єднання країв рани скобками. Краї

Кожної рани можна з’єднати за допомо-гою скобок Мішеля. Скобки являють

Собою металеві пластинки шириною1,5-2 мм і довжиною близько1 см. Кінці ско-бок затягнуті і мають на внутрішній по-верхні гострі зубчики, які проникають у

Тканини при накладанні скобок і пере-шкоджають їх сповзанню. Для накладан-ня скобок краї рани зближують і фіксу-ють пінцетами. Скобку захоплюють

Спеціальним пінцетом, який має на бран-шах заглиблення(пази). Стиснута пінце-том скобка згинається і щільно співстав-ляє краї рани. Знімати скобки потрібно

Спеціальним пінцетом або маленькими

крючками, можна і звичайним хірургіч-ним пінцетом(рис. 3.11.10).

Перев’язка кровоносних судин у рані.

При розсіченні м’яких тканин кровотечу

Зупиняють шляхом накладання лігатур

На перерізані і взяті в затискач кровоносні

судини(рис. 3.11.11).

Лігатуру заводять за затискач. Бран-ші затискача опускають так, щоб був

Видний кінець затискача(його носик), під

Яким затягують перший вузол. У цей мо-мент затискач знімають, після чого зав’-язують другий вузол. Для перев’язки су-дин застосовують кетгут, шовк, лавсан

Або капрон різноманітної товщини; при

Використанні лавсану, капрону зав’язу-ють три вузли, щоб запобігти розв’язу-ванню. Перев’язка великих кровоносних

Судин(плечової, стегнової та інших ар-терій) відноситься до серйозних хірургі-чних операцій і складає особливий розділ

Судинної хірургії.

Первинна хірургічна обробка ран

Основними показаннями до первинної хірургічної обробки ран є: значне по-шкодження тканин, кровотеча, наявність гематоми, ознаки розвитку ранової

інфекції. Для виконання первинної хірургічної обробки частіше використову-ють місцеву інфільтративну анестезію(0,5 % розчин новокаїну) з потенційним

Рис. 3.11.10. Накладання і зняття

скобок Мішеля: а– скобка Мішеля; б–