Комп’ютерних томограмах при раці передміхурової залози в стадії т

І Т

Вияв-ляють її збільшення й деформацію. З рентгенологічних методів дослідження

Для виявлення змін у передміхуровій залозі застосовують цистопростатогра-фію. Вона дозволяє визначити величину і контури передміхурової залози. Певне

Значення для встановлення діагнозу має дослідження в сироватці крові рівня

Простатспецифічного антигену(PSA). Одним із найдостовірніших методів діаг-ностики раку передміхурової залози є пункційна біопсія її через пряму кишку,

Промежину або через сечівник. Для встановлення остаточного діагнозу класи-фікацію раку передміхурової залози здійснюють за системоюTNM: Т

– пух-лина не визначається; Т

– пухлина не виходить за межі капсули передміхуро-вої залози і не пальпується; Т

– пухлина пальпується, займає більшу частину

Залози й проростає в її капсулу; Т

– пухлина поширюється на всю передміху-рову залозу й виходить за межі капсули; Т

– пухлина проростає в оточуючі

Тканини й органи; М0

– віддалених метастазів немає; М1

– наявні метастази в

Кістках і внутрішніх органах.

Лікування. Вибір методу лікування хворих на рак передміхурової залози

Залежить від стадії пухлинного процесу, гістологічної форми новоутворення й

Спеціальна хірургія

Гормонального фону в організмі хворого. Лікування повинно бути комбінова-ним або комплексним. З цією метою використовують оперативні методи(ради-кальні й паліативні), гормональну, хіміо-, променеву та імунотерапію. Хворим

На першій і другій стадіях захворювання показана радикальна операція(проста-тектомія). Після операції, при відсутності метастазів у лімфатичні вузли(M

X-)

Проводять курс профілактичної естрогенотерапії. У разі метастазування(M

x+

),

Незалежно від того, видалені метастази повністю чи частково, проводять каст-рацію й призначають естрогенотерапію. На третій стадії виконують кастрацію

І призначають естрогени й опромінення. Якщо при цьому первинна пухлина змен-шилась до стадіїT

1-2

І протипоказань до радикальної операції немає, виконують

Простатектомію з наступним проведенням естрогенотерапії. У запущених ви-падках застосовують кастрацію й естрогенотерапію в комбінації з опромінен-ням і(або) хіміотерапією. Якщо у хворого спостерігається затримка сечі, додат-ково виконують епіцистостомію, трансуретральну резекцію залози.

При проведенні естрогенотерапії на початку лікування застосовують

Препарати у високих дозах, а потім– проводять підтримуючу терапію мали-ми дозами. У разі поширення процесу чи значного зниження рівня естрогенів у

організмі тимчасово призначають ударну терапію: щоденно внутрішньом’я-зово вводять по80 мг(4 мл2 % розчину) синеcтролу або внутрішньовенно по

Мг фосфестролу(хонвану, дифостильбену). Курс складається із40-60

Ін’єкцій синестролу або30-50 фосферстролу. При визначенні дози і тривалості

Ударного курсу враховують стан хворого, перебіг захворювання(зменшилась

Чи припинилась дизурія; щільність і розміри пухлини). Для забезпечення необ-хідного рівня естрогенного насичення організму підтримуючу терапію здійсню-ють за допомогою хлортріанізену(по0,012 г2-3 рази на добу), мікрофолін-форте(по1 таблетці3-4 рази на добу), фосфастролу, дифостильбену(по0,1 г

Рази на добу). У разі виявлення резистентності пухлини до препаратів ви-користовують інший вид лікування. Слід пам’ятати, що естрогени зумовлю-ють значні зміни в організмі.

Досить широко при раці передміхурової залози застосовують променеву

Терапію. Вона має ряд переваг перед іншими методами, зокрема гормоно- і

Хіміотерапією, в той же час не впливає на органи кровообігу та систему згор-тання крові. Особливо доцільно її використовувати при гормонально резис-тентних формах раку. Як самостійний метод променеву терапію рекоменду-ють застосовувати наT

1-3

Стадіях. Опромінення значно поліпшує стан хворого

І наIV стадії захворювання.

Хіміотерапія при раці передміхурової залози має лише додаткове значен-ня. Її доцільно призначати при гормонально резистентних пухлинах. Найчас-тіше застосовують адріаміцин, циклофосфан, фтор-урацил, цисплатин, метот-рексат. Хіміопрепарати призначають у різних поєднаннях з естрогенами.

Прогноз життя після радикального лікування раку передміхурової залози

на І-II стадіях становить п’ять років у80 % хворих, після променевої терапії–

теж у80 %, після гормональної терапії– в45-65 %.

Захворювання та ушкодження хребта, спинного мозку і таза

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА УШКОДЖЕННЯ ХРЕБТА,

СПИННОГО МОЗКУ І ТАЗА

ВАДИ РОЗВИТКУ ХРЕБТА

Аномалії розвитку хребців

Аномалії розвитку хребців виникають внаслідок порушень ембріонально-го розвитку хребта, інколи відбувається зрощення декількох його сегментів.

Так, злиття першого шийного хребця(атланта) з потиличною кісткою нази-вається окципіталізацією, злиття декількох шийних або верхньогрудних в єдину

Масу викликає синдром Кліппеля-Фейля, який характеризується вкороченням

Шиї(“жаб’ячою шиєю”), низьким розміщенням межі росту волосся, обмеже-ною рухливістю голови, кривошиєю й асиметрією обличчя.

При розростанні поперечних відростків п’ятого поперекового хребця(L

) і

Зрощенні їх із крижовою кісткою виникає люмбалізація. При сакралізації на-впаки: S

Не зливається з куприком, а відділяється від нього хрящовим прошар-ком, на рентгенограмі спостерігають6 крижових хребців. При таких аномалі-ях хребців можуть стискатись нервові корінці спинного мозку і викликати силь-ний біль у попереку, нижніх кінцівках. Діагностика вищенаведених порушень

Розвитку хребців проводиться на основі скарг хворих, огляду та рентгенологіч-ного дослідження. Слід відмітити, що інколи ці аномалії виявляються тільки

Випадково при рентгенологічному дослідженні.

Лікування. Хворим із вродженими аномаліями хребців і неврологічними

Розладами в основному проводять консервативне лікування, з цією метою

Використовують фізіотерапевтичні процедури, знеболюючі препарати. При

Відсутності ефекту виконують оперативне лікування. У хворих із люмбаліза-цією видаляють патологічно змінені поперечні відростки.

Spina bifida

Spina bifida – незрощення дужок хребців. Воно буває двох видів: 1) через

дефект дужок випинається вміст спинного мозку (spina bifida aperta); 2) випи-нання вмісту не настає (spina bifida occulta). Переважно спостерігається не-зрощення хребцевих дужок(spina bifida posterior), розколина тіл хребців– рідко

(spina bifida anterior). Незрощення дужок хребців буває на всьому протязі хреб-та, але частіше в його поперековому і крижовому відділах. Розрізняють декіль-ка форм spina bifida:

1. Мeningocele – підшкірне випинання через щілину в дужках хребців обо-лонок спинного мозку, внаслідок скупчення рідини в замкнутому підпавутин-ному просторі. Локалізується виключно в крижовому відділі хребта. Величи-на коливається від розмірів вишні до голови дитини(рис. 3.7.1).

Спеціальна хірургія

Мyеlocystocele – випинання стінки спинно-го мозку й оболонок, що його покривають, пере-важно локалізується в поперековому і грудному

Відділах хребта. Величина пухлини коливається

Від грецького горіха до розмірів кулака. Випинан-ня нагадує кісту, наповнену рідиною; під час кри-ку дитини воно збільшується, а при натискуванні

На нього, у дитини спостерігають випинання

Тім’ячка, очних яблук, виникає занепокоєння і

Може настати зупинка дихання.

Мyеlomeningocystocele – випинання утво-рюється за рахунок мозку і оболонок, що його

Покривають, дефект дужок може охоплювати

Частково або повністю хребет.

У багатьох випадках при spina bifida спосте-рігають водянку головного мозку, паралічі

Нижніх кінцівок, випадання прямої кишки, нетри-мання сечі і калу. Досить частоspina bifida по-єднується з другими вадами розвитку плода– клишоногістю, хондродистро-фією, артрогрипозом і т. ін. Слід відмітити, що у більшості випадків діти, які

Народилися із spina bifida aperta, помирають після народження від гнійного ме-нінгіту, який розвивається внаслідок проникнення інфекції з виразок на шкірі