Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

го використовують50 % розчин карболової кислоти з гліцерином(10 мл), 70

спирт, 60 %

Розчин глюкози, варикоцид, варикозид та ін. Останнім часом, для ліквідації гемороїдаль-них вузлів використовують латексні кільця.

Оперативному лікуванню підлягають: 1) геморой, ускладнений кровоте-чами; 2) геморой, ускладнений випаданням слизової; 3) геморой+ тріщина,

яка не піддається консервативному лікуванню; 4) геморой+ парапроктит. В

останньому випадку спочатку необхідно ліквідувати парапроктит, а потім–

Геморой.

Операція з приводу геморою– одна із небагатьох операцій на прямій кишці,

Яку можна проводити під місцевою анестезією у вигляді пресакральної ново-каїнової блокади із4 точок. Передопераційна підготовка, крім загальноприй-нятої методики, полягає в обов’язковому призначенні проносних засобів за добу до

Операції(ввечері і зранку– очисні клізми). Хворого

Вкладають на операційний стіл, як для промежинних

Операцій. Пряму кишку обробляють антисептиками і

В просвіт її вводять велику марлеву серветку, змоче-ну антисептиком. До серветки необхідно підв’язати

нитку для контролю. Для лікування геморою запро-поновано понад300 методів хірургічного лікування–

Від простого лігатурного методу, розсічення зовніш-нього сфінктера, до циркулярного висічення слизової

Оболонки за Уайдхедом. Широко використовують

Метод А.В. Мартинова(1907): гемороїдальний вузол

Відтягують затискачем Люєра, навколо його шийки

Надсікають слизову оболонку, вузол прошивають кет-гутом, перев’язують і висікають. Однак, найпошире-нішою та патогенетично зумовленою є геморойекто-мія за методикою Міллігана-Моргана, при якій вида-ляють тільки три вузли на3-7-11 год, місце видалення

зашивають(рис. 3.5.81).

Після операції в пряму кишку вводять спеці-альну еластичну трубку діаметром1,5-2 см, при-значають протизапальні і знеболювальні засоби.

У післяопераційний період хворому призна-чають дієту з малим вмістом клітковини. Після

Акту дефекації хворий приймає сидячу ванну з

Перманганатом калію(рожевого кольору) або

Содовим розчином(30-40 г на ванну).

Випадання прямої кишки

Випадання прямої кишки (рrolapsus recti) – вихід

Стінки прямої кишки з заднього проходу. Розрізняють

Рис. 3.5.81. Гемороїдектомія

за Мілліганом-Морганом: а–

Початок операції; б– кінець.

б

а

Спеціальна хірургія

Випадання слизової оболонки нижнього відділу прямої кишки і випадання всіх шарів

стінки(рис. 3.5.82).

Випаданню кишки сприяють часті потуги при запорах, сечовипусканні, довготри-валі проноси, геморой, особливо при виході внутрішніх вузлів, які тягнуть за собою

Слизову оболонку. В основі випадання стінок прямої

Кишки, як правило, лежить розслаблення її сфінктерів

І м’язової діафрагми таза.

Клініка. Випадання слизової оболонки може бути

Частковим і повним. У деяких випадках спостеріга-ють випадання і слизової анального каналу, тоді стає

Видимий безпосередній перехід шкіри в слизову обо-лонку.

На початку захворювання, коли розслаблен-ня сфінктерів ще є незначним, слизова оболонка, яка

Випадає під час дефекації або напруження, може са-мостійно або за допомогою хворого вправитися. Але з

Втратою тонусу сфінктерів випадання кишки відбу-вається при будь-якому напруженні, навіть при ходьбі і

в стоячому положенні; а воно супроводжується нетриманням газів, калу. Випадання пря-мої кишки може бути різної величини і різних її відділів. Розрізняють: 1) приховане випа-дання прямої кишки(рrolapsus recti oculta); 2) випадання тазового відділу кишки(рrolapsus

Recti); 3) випадання тазового і промежинного відділів(рrolapsus recti et ani); 4) випадання

Слизової заднього проходу(рrolapsus ani).

Випадання стінок прямої кишки може бути різної довжини і викликати різні

Ускладнення: 1) защемлення стінки кишки; 2) розрив; 3) запалення; 4) кишкову

Непрохідність; 5) переродження в пухлину.

За клінічним перебігом випадання прямої кишки поділяється на4 стадії(за

Б.Р. Брайцевим):

І ст. – кишка випадає тільки під час дефекації та самостійно вправляється;

ІІ ст. – кишка випадає після дефекації та потребує додаткового вправлення;

ІІІ ст. – кишка випадає при найменшому фізичному навантаженні, але втри-мується після вправлення;

ІV ст. – кишка випадає при вертикальному положенні хворого і після вправлення.

На ІІІ-ІV стадії хворі повністю втрачають працездатність, страждають,

Не можуть з’явитися в громадських місцях через нетримання газів і калу.

Встановити діагноз випадання прямої кишки неважко. Скарги, огляд, паль-цеве дослідження прямої кишки хворого, що знаходиться в положенні навпо-чіпки, дає можливість своєчасно виявити захворювання. Обов’язковою умо-вою при обстеженні таких хворих є виконання ректороманоскопії.

Лікування може бути консервативним і оперативним. Консервативне ліку-вання передбачає нормалізацію випорожнень і зміцнення тазового дна. Однак

Воно не завжди є успішним і застосовується в основному у дітей до п’яти років.

Рис. 3.5.82. Випадання прямої

Кишки.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Гостре випадання прямої кишки необхідно вправити після введення знеболю-вальних і спазмолітиків: долонею руки натискують на верхівку конуса прямої кишки,

Що випала. Після вправлення хворому призначають ліжковий режим, дієту, масляні

Клізми.

Усі оперативні втручання повинні бути спрямовані на підшивання і фікса-цію прямої кишки. Для підшивання кишки переважно використовують крижо-ву кістку.

Серед оперативних методів лікування використовують: спосіб Вернейля-Марша-на– після резекції куприка накладають ряд паралельних швів на задню стінку кишки,

Яку фіксують до крижової кістки; операція Зерені-на-Кюммеля– колопексія до передньої черевної

стінки або передньої зв’язки хребта в ділянці кри-жового ложа, при максимальному підійманні пря-мої кишки доверху(рис. 3.5.83).

Укріплення замикального апарату прямої

Кишки можна здійснювати за допомогою

Срібного дроту, що вводять навколо сфінкте-ра; шовкової лігатури; фасціальної або

Шкірної смужки.

Хронічна анальна тріщина

Хронічна анальна тріщина (fissura ani) займає

третє місце після коліту і геморою(11,7 %). Вини-кає переважно у жінок. Як правило, локалізують-ся на задній стінці кишки, нижче морганієвих скла-док(пазух), рідше(10 %) – cпереду. Причина– запори, твердий кал, звужене анальне

Кільце.

Клініка. Захворювання розпочинаються з простого розриву слизової обо-лонки і кровотечі, потім відбувається її інфікування і формується тріщина, до

Якої приєднується рефлекторний спазм анального сфінктера. Хвороба харак-теризується сильним болем з іррадіацією в поперек, сідниці, сечовий міхур.

Встановлення діагнозу тріщини заднього проходу в основному грунтується

На візуальному і пальпаторному дослідженнях прямої кишки, наявності час-тих кровотеч, болючому акті дефекації.

Лікування. Методом вибору лікування хворих із тріщинами заднього про-ходу є консервативне лікування. Перш за все, санацію тріщин необхідно роз-починати з призначення дієти і регуляції у хворих випорожнень(дуфалак, ре-гулакс, сірчанокисла магнезія і т. ін.). Хворим призначають сидячі теплі ванни

З калію перманганатом, ромашкою, дубовою корою. Добрий ефект можна

Отримати від пресакральних новокаїнових блокад, введення спирт-новокаїну під дно

Тріщини. Для цього, на відстані1 см від тріщини роблять прокол, кінець голки доводять

до середини тріщини на глибині0,7-1,0 см, спочатку вводять5 мл0,5 % розчину ново-Рис. 3.5.83. Схема операції ректо-пексії за допомогою полівінілової

Губчастої пластини, яку підши-вають до передкрижової фасції.

Спеціальна хірургія

Каїну і, не виймаючи голку, – 1 мл70

о

Спирту, можна вводити гідрокортизон. Перед цим

Необхідно виконати очисну клізму, після акту дефекації проводять гігієнічні теплі ванни

З КМnО4

При відсутності ефекту виконують операцію Рекам’є(розтягнення сфінкте-ра і висікання тріщин).

Сверблячка ануса

Сверблячка ануса (pruritus ani) – це нейродерміт, пов’язаний із розладами чутли-вої сфери переферичної нервової системи шкіри навколо ануса.

Клініка. Розрізняють первинну ідіопатичну сверблячку і вторинну, як ре-зультат постійного подразнення шкіри ануса виділеннями з кишки. Вона може