Перевірити ді-лянку між молочною

Залозою, пахвовою впа-диною і саму пахвову

Впадину, спочатку під-нявши руку вверх, а

Потім витягнувши її

Вздовж тіла(виконати

справа і зліва).

В усіх випадках ви-явлення ущільнення в

Тканині молочної залози

або в пахвовій впадині;

Втягнень, зморщень або

складчастості шкіри;

появі виділень із сосків;

Зміни форми молочної

Залози, жінку необхідно

Направити до лікаря-хірурга або онколога.

Рак молочної залози

Рак молочної залози займає друге місце серед ракових захворювань у жінок

Після раку матки. Переважно хворіють жінки у віці40-50 років. У молодому віці

захворювання перебігає більш злоякісно. Рак молочної залози, як правило, вини-кає на фоні хронічного маститу і доброякісних пухлин(фіброаденоми, цистаде-номи, мастопатії), які вважаються передраковими захворюваннями. Розрізня-ють такі форми раку молочної залози: початковий(розмір пухлини< 1 см), вуз-луватий, дифузний і рак Педжета. У більшості випадків уражується одна, рідше

Дві залози.

Клініка. Рак молочної залози розвивається з її паренхіми у вигляді щільної

Пухлини, яка відзначається швидким інфільтративним ростом. При подальшо-му розвитку процес переходить на шкіру і остання набуває вигляду лимонної

Шкірки. При поширенні процесу на молочні протоки сосок втягується. Інколи

з нього виділяється кров’яниста рідина. При подальшому рості пухлина розпа-дається й утворюються виразки з щільними краями(рис. 3.4.7.). Поряд із цим,

Рис. 3.4.6. Методика самообстеження молочних залоз.

3 4

Захворювання молочної залози

Уражаються регіонарні лімфатичні вуз-ли: спочатку по краю великого грудно-го м’яза, потім– пахвові, над- і підклю-чичні на боці ураження. Вони збільшують-ся у розмірах, стають щільними,

Малорухомими.

Своєрідною формою раку молочної

Залози є рак Педжета, при якому пере-важно спостерігається ураження соска й

Ареоли. Нерідко його приймають за ек-зему соска і призначають відповідне ліку-вання. Процес розпочинається з появи на

Шкірі соска й ареоли сухих лусочок,

Щільних кірочок, тріщин, поверхневих

Ерозій з яскраво-червоною зернистою по-верхнею, що мокне. Такий стан може три-вати від декількох місяців до3 років і більше. З часом в основі соска з’являєть-ся щільний вузол, який інфільтрує сосок, втягуючи і деформуючи його. У пах-вовій ділянці можуть пальпуватися уражені метастазами лімфатичні вузли.

За гістологічною будовою розрізняють медулярну, скірозну і слизову фор-ми раку. Медулярний рак характеризується ураженням залозистої тканини, скір

– сполучної, при слизовому раці настає колоїдне переродження епітелію, що ха-рактеризується виділенням значної кількості слизових мас через сосок.

Рак здебільшого локалізується у верхньо-зовнішньому квадранті молоч-ної залози. За міжнародною системоюTMN, розрізняють чотири стадії раку:

І стадія– невелика пухлина в товщі молочної залози(не більше2 см у діа-метрі) без проростання в шкіру і метастазів; ІІ стадія– пухлина до5 см у

Діаметрі, зрощена зі шкірою, є поодинокі метастази в пахвові лімфатичні

Вузли; ІІІ стадія– пухлина великих розмірів(більше5 см у діаметрі) з наявн-істю множинних метастазів у підпахвинні, над- і підключичні лімфатичні вуз-ли; ІV стадія– поширене ураження молочної залози з множинними віддалени-ми метастазами в легені, хребет, другу молочну залозу.

Для уточнення діагнозу проводять бокову рентгенографію молочної зало-зи(мамографію), при якій пухлина проявляється у вигляді округлої тіні з не-рівними і нечіткими контурами(рис. 3.4.8.).

Поряд із цим, можна виконати контрастну рентгенографію, для цього у

Протоки молочної залози вводять контрастну речовину(кардіотраст, тріот-раст, уротраст і т. ін.) Для верифікації діагнозу обов’язково проводять цито-логічне дослідження виділень із соска або пунктату з пухлини, де можна вияви-ти ракові клітини.

Лікування. Вибір методу лікування раку молочної залози залежить від стадії

Захворювання, форми росту пухлини, її морфологічних особливостей, віку

Рис. 3.4.7. Рак лівої молочної залози

T

N3M1

(ІV ст. ІV кл. гр.)

Спеціальна хірургія

Хворої. Воно повинно бути комбінованим і комп-лексним. Основним методом лікування є хірургі-чний. Об’єм його залежить від стадії захворюван-ня. На ранніх стадіях(Т

N0

) проводять сектораль-ну резекцію молочної залози з наступною

Променевою хіміотерапією. У більш запущених

Випадках застосовують передопераційну проме-неву терапію і радикальну мастектомію за Пейті,

У молодих жінок із збереженою менструацією ви-конують додатково оваріоектомію(видалення

яєчників). У післяопераційний період цим хворим

Проводять хіміотерапію(тіотеф, 5-фторурацил,

Вінбластин, україн та ін.). Крім цього, хворим при-значають гормонотерапію. У дітородному віці за-стосовують чоловічі статеві гормони(тестостерон,

Метилтестостерон та ін.). У жінок із менопаузою

Понад10 років призначають жіночі статеві гормо-ни. У запущених випадках(ІІІ-ІV стадія) і при на-явності віддалених метастазів проводять симпто-матичну терапію.

Рис. 3.4.8. Рентгенографія

(рак правої молочної залози

Т

N3,

Мо)

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ПОШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ

ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

ПОШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧЕРЕВИНИ

Пошкодження очеревини

Пошкодження очеревини ізольовано зустрічаються рідко. Частіше вони

Поєднуються з пошкодженням органів живота, великого сальника, брижі.

Клініка. Клінічний перебіг закритого пошкодження очеревини залежить від

Характеру нанесеної травми, наявності кровотечі, змін зі сторони органів жи-вота. У потерпілих виникає біль у животі, нудота, блювання. При обстеженні

Виявляють симптоми подразнення очеревини(перитонізм). При наявності

Кровотечі виникають ознаки малокрів’я: блідість шкірних покривів, холодний

Піт, тахікардія, знижується артеріальний тиск. Інколи при перкусії можна виз-начити вільну рідину в бокових фланках живота.

Лікування. Хворі з ознаками пошкодження очеревини підлягають госпіта-лізації в хірургічне відділення. При наявності клініки наростаючої кровотечі

Або подразнення очеревини показана лапаротомія, під час якої проводять реві-зію і ліквідовують пошкодження, зупиняють кровотечу.

Гострий живіт

Гострий живіт – це комплекс клінічних симптомів, які розвиваються при

Пошкодженнях або гострих хірургічних захворюваннях органів черевної по-рожнини(гострому апендициті, проривній виразці шлунка і дванадцятипалої

кишки, гострій кишковій непрохідності і т. ін.), що супроводжуються подраз-ненням очеревини, а у випадках несвоєчасного надання медичної допомоги–

Перитонітом. У багатьох випадках встановити правильний діагноз у цих хво-рих досить тяжко.

Клініка. Основними ознаками“гострого живота” є: а) раптове або по-вільне виникнення постійного або переймоподібного болю в животі чи в окре-мих його ділянках; б) нудота, блювання; в) затримка газів і випорожнення; г)

обмежене або поширене напруження м’язів передньої черевної стінки; д) пози-тивний симптом подразнення очеревини Щоткіна-Блюмберга.

Таким чином, “гострий живіт” – це збірний термін, що означає недіагно-стоване гостре хірургічне захворювання або пошкодження органів черевної

Порожнини. Слід пам’ятати, що“гострий живіт” – це не діагноз, а показання до

Термінової госпіталізації. У стаціонарі таким хворим проводять детальне об-стеження і, залежно від виявленого захворювання або ушкодження, здійсню-ють адекватне консервативне чи хірургічне лікування.

Спеціальна хірургія

Лікування. При наданні першої допомоги хворим з“гострим животом”

медичний працівник повинен пам’ятати і дотримуватись основного правила:

При всіх гострих захворюваннях і пошкодженнях органів черевної порожнини,

І навіть при підозрі на них, необхідно терміново госпіталізувати хворого в

Хірургічне відділення найближчої лікарні. Перед транспортуванням хворого в

Стаціонар його слід вкласти в ліжко, заборонити вживання їжі і пиття. Катего-рично забороняється у цих випадках застосовувати болезаспокійливі, спазмо-літичні або наркотичні засоби, оскільки їх дія може приховувати справжню

Клінічну картину захворювання, що негативно вплине на достовірність діаг-ностики та надання хірургічної допомоги. Забороняють також призначати про-носні засоби і клізми, які можуть підсилювати перистальтику кишечника і спри-яти поширенню інфекції у черевній порожнині. До встановлення справжнього