В момент натискування, а також за пульсом на сонних артеріях потерпілого.

При використанні методу черевних поштовхів необхідно: а) широко роз-ставивши ноги навколо стегон потерпілого, стати на коліна; б) покласти до-лоню лівої руки на верхню ділянку живота(епігастральну ділянку), нижче

мечоподібного відростка груднини; в) помістити долоню правої руки поверх

лівої(пальці повинні бути повернуті до голови постраждалого); г) витягнути-ми руками, не згинаючи їх у ліктях, зробити8-10 різких поштовхоподібних

Рухів у напрямку догори; кожний поштовх повинен бути чітким.

Після цього необхідно провести перевірку наявності стороннього тіла в

Ротовій порожнині. Якщо стороннього тіла немає в ротовій порожнині, про-довжують методику черевних поштовхів до відновлення дихання або прибут-тя бригади швидкої допомоги.

Якщо стороннє тіло вийшло, з’явилось адекватне самостійне дихання, по-терпілий прийшов до свідомості, все-таки необхідно викликати швидку допо-могу і залишатися поруч із потерпілим до її прибуття. Тим часом потрібно

Постійно слідкувати за станом дихання та за пульсом на сонній, плечовій або

Променевій артеріях.

Самодопомога при закупорені дихальних шляхів. Якщо у ваші дихальні

Шляхи потрапило стороннє тіло, ви задихаєтеся і нікому допомогти, зробіть

собі черевні поштовхи самі. При цьому:

Стисніть пальці правої руки в кулак.

Помістіть кулак в епігастральну ділянку, нижче мечоподібного відрос-тка груднини.

Захопіть іншою рукою ваш кулак і зробіть різкий поштовх догори.

Такі поштовхи ви можете викликати, натиснувши на епігастральну

Ділянку яким-небудь твердим предметом, що не має гострих країв(спинкою

Стільця, бильцем ліжка та ін.).

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Сторонні тіла з дихальних шляхів у стаціонарних умовах видаляють спеці-альними щипцями за допомогою бронхоскопа. При неможливості такого ви-далення, що залежить від розташування стороннього тіла, виконують трахео-томію або торакотомію.

СТОРОННІ ТІЛА ТА ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ

Сторонні тіла стравоходу

Сторонні тіла у стравоході здебільшого виявляють у маленьких дітей і

Психічнохворих, які нерідко проковтують виделки, цвяхи, ключі та ін.

Клініка. Сторонні тіла найчастіше затримуються у місцях фізіологічних

Звужень стравоходу. Гострі предмети можуть перфорувати його стінку та

Викликати медіастиніт. При тривалому перебуванні сторонніх тіл у страво-ході можуть виникати пролежні з наступним розвитком флегмони і гнійного

Медіастиніту. Основні клінічні ознаки перебування стороннього тіла в страво-ході залежать від величини, форми і локалізації предмета. У хворих виникає

Утруднення при ковтанні, зригування свіжою їжею, біль за грудниною, слино-теча. Верифікація діагнозу проводиться на підставі езофагоскопії, під час якої

Можна видалити стороннє тіло, й рентгенологічного дослідження.

Лікування. У більшості випадків сторонні тіла із стравоходу видаляють

Спеціальними щипцями при езофагоскопії. У тих випадках, коли стороннє тіло

Неможливо видалити вказаним методом, проводять оперативне втручання. При

Розташуванні стороннього тіла в грудному відділі стравоходу застосовують

Торакотомію, у черевному– лапаротомію.

Опіки стравоходу

Опіки стравоходу виникають при випадковому або умисному проков-туванні лугів(їдкого калію, натрію, каустичної соди та ін.) або кислот(сірча-ної, соляної, азотної, оцтової та ін.). Хімічні опіки найчастіше трапляються у

Дітей і психічнохворих, що вживають ці речовини з метою самогубства. Луги

І кислоти, діючи на слизову оболонку стравоходу, викликають його виражену

Деструкцію. При опіках лугами, внаслідок омилення жирів і розплавлення тка-нин, спостерігається глибоке пошкодження стінки стравоходу(колікваційний

Некроз), яке може викликати її некроз і перфорацію. При ушкодженнях кисло-тами виникає коагуляція білків поверхневих шарів слизової оболонки, внаслі-док чого утворюється струп(коагуляційний опік).

Клініка. Ступінь пошкодження стінки стравоходу залежить від концент-рації, кількості та тривалості дії розчину. У клінічному перебізі опіків страво-ходу виділяють три фази: 1) некротична, яка триває3-5 днів і характеризуєть-ся вираженим больовим синдромом, блюванням, дисфагією і некротичними

змінами стінки стравоходу; 2) утворення виразок і грануляцій, яка розпочи-нається із3-5 дня і характеризується позірним покращанням стану хворого–

Спеціальна хірургія

Зникає біль, нудота, блювання, спостерігають відходження некротизованих

Ділянок слизової стравоходу; 3) формування рубцевих звужень(стриктур),

Розпочинається із3-4 тижня, у цей час відбувається розростання грануляцій і

формування рубцевої стриктури. Лише в25 % випадків хімічні опіки страво-ходу закінчуються самовиліковуванням, у75 % – формуються стійкі рубці.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілим з опіками стравохо-ду дають випити слабкий розчин лугу(натрію гідрокарбонату) для нейтралі-зації кислоти. При опіках лугами дають випити слабкий розчин оцту або ли-монної кислоти, які завжди є в домогосподарок. Якщо немає цих засобів, да-ють пити молоко, сирі яйця, проводять промивання шлунка. Щоб зняти біль,

Хворим вводять болезаспокійливі(анальгін, фентаніл, дроперидол). При силь-ному болю застосовують наркотики(омнопон, промедол). Для зменшення болю

Рекомендують прийняти вершкове масло, соняшникову олію, дають випити

0,5 % розчин новокаїну. При сприятливому перебігу опіків з10-14-го дня необ-хідно проводити бужування(розширення) стравоходу спеціальними бужами.

Для профілактики рубцювання призначають лідазу, гідрокортизон, преднізо-лон та ін. У хворих із тяжкими та глибокими опіками накладають шлункову

Фістулу, яку використовують для харчування хворих і одночасно для бужу-вання стравоходу. При відсутності ефекту від бужування і розвитку рубцевої

стриктури стравоходу проводять оперативне лікування– створення штучно-го стравоходу(рис. 3.2.5).

Штучний стравохід формують за допомогою тонкої або товстої кишки,

Проведеної під шкірою передньої грудної стінки або через грудну порожнину,

З’єднавши один кінець кишки з шийним відділом стравоходу, а другий– із

шлунком(рис. 3.2.6).

Рис. 3.2.5. Хімічний опік

Стравоходу. Пластика

Стравоходу товстою кишкою

Рис. 3.2.6. Пластика стравоходу: а– тонкою

Кишкою; б– товстою кишкою.

А б

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Дивертикули стравоходу

Дивертикули стравоходу– це мішкоподібні випинання його стінки, в яких

Можуть затримуватись слиз, залишки їжі. Основними причинами дивертикулів

Є: 1) підвищення внутрішньостравохідного тиску над м’язовими сфінктерами,

Що поступово призводить до випинання в слабких ділянках стінки стравоходу

(таке випинання називається пульсійним дивертикулом); 2) запальні процеси

бронхів, лімфатичних вузлів середостіння, що спаюються зі стінкою страво-ходу і натягують її(тракційні дивертикули; рис. 3.2.7).

Особливим видом дивертикулів стравоходу є ценкерівські дивертикули,

Що виникають внаслідок незрощення глотково-стравохідного трикутника.

Клініка. Основними ознаками дивертикулів є надмірне виділення слини–

Салівація, незручності при ковтанні– дисфагія. Хворі, щоб проковтнути їжу,

Виконують незвичні рухи шиєю, натискують на випинання. У них може вини-кати неприємний запах із рота внаслідок застою та загнивання їжі– кокосмія.

У тяжких випадках можуть спостерігатись ускладнення у вигляді запалення

дивертикула– дивертикуліту, перфорації, кровотечі, переродження в рак–

Малігнізації.

Вирішальне значення для встановлення діагнозу має рентгенологічне дос-лідження із суспензією сульфату барію, езофагоскопія.

Лікування. Наявність дивертикула є показанням до оперативного втру-чання. Хворим із ценкерівськими дивертикулами проводять розріз у ділянці

Шиї, паралельно до груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, інші диверти-кули видаляють при торако-томії. Суть операції полягає

В дивертикулектомії або ре-зекції зміненої частини стра-воходу. Консервативну те-рапію застосовують лише