N –nodes, характеризує ураження лімфатичних вузлів: N

– ознак уражен-ня лімфатичних вузлів немає; N

– поодинокі метастази в регіонарні лімфа-тичні вузли першого порядку; N

– множинні метастази в регіонарні лімфа-тичні вузли другого порядку, які фіксовані між собою(пакет) і навколишніми

Тканинами; N

– метастази у віддалені лімфатичні вузли; N

х

– не досить даних

Для оцінки регіонарних лімфатичних вузлів.

М –metastasis, вказує на наявність віддалених метастазів: М0

– метастази

Відсутні, М1

– наявні, Мх

– не досить даних для визначення віддалених метастазів.

Р– penetration, проростання стінки порожнистого органа: Р

– рак, що

Проріс лише в слизову оболонку; Р

– рак, що проростає в підслизову оболон-ку; Р

– рак, що проріс у субсерозну оболонку; Р

– пухлина проросла в сероз-ну оболонку і вийшла за межі органа.

G – grade, ступінь диференціації клітин(злоякісності): G

– пухлина низь-кого ступеня злоякісності(клітини високодиференційовані); G

– пухлина се-реднього ступеня злоякісності(клітини низькоференційовані); G

– пухлина

Високого ступеня злоякісності(клітини недиференційовані). Диференційовані

Пухлини нагадують тканину, із якої вони походять. Недиференційовані пухли-ни втрачають нормальну вихідну структуру і визначити належність пухлини

До певного органа дуже важко або неможливо.

Рання діагностика злоякісних пухлин(у І-й стадії захворювання) визначає

Успіх лікування. Своєчасним є діагноз, встановлений у ІІ-й та в деяких випадках

У ІІІ-й стадіях захворювання. У цих випадках можна повністю вилікувати хворо-го від злоякісної пухлини. Виявлення пацієнтів у ІІІ-й та, особливо, у ІV- й стадіях

Захворювання свідчить про пізню діагностику та запущеність захворювання. Важ-ливе значення у ранньому виявленні пухлин має онкологічна настороженість.

Завдання фельдшера, акушерки, які проводять профілактичні огляди або огляд

Хворого, який прийшов на прийом з приводу любого захворювання, запідозрив-ши пухлину, потрібно терміново направити його до лікаря-онколога.

Принципи лікування пухлин

Вибір правильної стратегії лікування онкологічних хвороб має таке ж важли-ве значення для хворого, як і рання діагностика. Існують три основних методи

Пухлини

Лікування: хірургічний(оперативна онкологія); променева терапія; медикаментоз-на терапія– хіміо- і гормонотерапія(терапевтична онкологія). При визначенні

тактики оптимального лікування кожного онкологічного хворого необхідно розг-лянути такі питання: 1) чи пухлина локалізується лише у місці свого походження;

Чи реальним і виправданим є радикальне(хірургічне) чи специфічне радіологі-чне(хіміотерапія) лікування; 3) чи слід спрямувати комплекс лікувальних за-ходів лише на полегшення стану хворого(симптоматичне, паліативне лікуван-ня). Пухлини, які не мають метастазів, піддаються радикальним способам ліку-вання(наприклад, хірургічному чи радіологічному), тоді як пухлини, які

Поширились, потребують комплексного лікування хіміотерапією, гормонотера-пією в поєднанні з хірургічним або променевим лікуванням. Раціональна комб-інація всіх трьох методів лікування дозволяє досягти найкращих результатів.

Лікування доброякісних пухлин, як правило, оперативне. Воно полягає у

Видаленні пухлини разом із капсулою та наступним її гістологічним дослі-дженням. При невеликих, поверхнево розташованих доброякісних пухлинах

Можлива і вичікувальна тактика. Абсолютними показаннями до видалення

доброякісних пухлин є: а) наявність ознак стиснення сусідніх органів; б) пос-тійна травматизація поверхнево розташованих пухлин одягом; в) прискорен-ня росту і підозра на злоякісне переродження пухлини.

Лікування злоякісних пухлин залежить від стадії розвитку хвороби. Воно

Може бути хірургічним, променевим, хіміотерапевтичним, гормоно- та імуно-терапевтичним.

Хірургічне лікування є основним, досить часто його поєднують із промене-вою і хіміотерапією(рак молочної залози, матки, яєчників та ін.). Протипока-занням до хірургічного лікування є неоперабельність пухлини(ІІІ-ІV стадії). При

Виконанні операцій в онкологічних хворих обов’язково потрібно дотримуватись

Принципу абластики: видалення пухлин у межах здорових тканин; видалення

Органа в єдиному блоці з регіонарними лімфатичними вузлами; попередня пере-в’язка лімфатичних і кровоносних судин; обережні маніпуляції з пухлиною.

Важливе значення має антибластика– комплекс заходів, направлених

На знищення клітин злоякісної пухлини в операційній рані(обробка рани анти-септиками, хіміопрепаратами, рентгенівським і лазерним промінням і т. ін)

Будь-яка операція в онкологічного хворого повинна бути радикальною–

Видаляють весь орган(матку, шлунок, легеню та ін.) або його значну частину

Разом із регіонарними лімфатичними вузлами. До радикальних операцій відно-сять і комбіновані, під час яких разом із ураженим органом видаляють або

Проводять резекцію іншого органа, в який проросла пухлина.

Паліативні операції– видалення органа або його частини– виконують

При наявності метастазів, розпаді пухлини, кровотечі, перфорації ракової пух-лини. Їх здійснюють для ліквідації окремих симптомів, продовження і забезпе-чення максимально повноцінного життя у онкологічних хворих.

Симптоматичні операції виконують для полегшення стану хворих при

Наявності метастазів і ускладнень, пов’язаних із ростом пухлини, без її вида-

Загальна хірургія 348

Лення(гастростома при раці стравоходу, міжкишковий анастомоз при раці

Кишечника, трахеостомія при раці гортані та ін.).

Променеву терапію застосовують досить часто, як самостійний спосіб ліку-вання за допомогою спеціальних установок і радіоактивних речовин(

Со,

Cs

Та ін.; при раці губи, шийки матки, шкіри та ін.), так і в комплексному лікуванні.

В основному її проводять у поєднанні з хіміотерапією.

Хіміотерапію, як правило, застосовують у комплексному лікуванні з інши-ми методами– з хірургічним або променевим. Розрізняють такі групи хіміо-препаратів:

Алкілувальні препарати(цитостатики) – циклофосфан, тіофосфамід

(Тіо-Теф), дегранол, сарколізин тощо. Ці препарати, діючи на алкільну групу

(СН2

), порушують обмін речовин у раковій клітині, і вона гине.

Антиметаболіти – препарати, що діють на обміні– процеси в пухлинних

Клітинах, і порушують синтез ДНК та РНК, що призводить до загибелі злоякіс-них клітин(меркаптопурин; 5-фторурацил, фторафур, метотрексат тощо).

Протипухлинні антибіотики, які блокують синтез ДНК і РНК, проду-куються грибками або мікроорганізмами: андріаміцин, блеоміцин, дактиномі-цин Д, мітоміцин С, спірубіцин, брунеоміцин, рубоміцин, сарколізин та ін.

Препарати рослинного походження– мітотичні отрути, які блокують

Фазу поділу клітин: віндезин, вінкристин, вінбластин, колхамін, амітозин. Ос-таннім часом з’явився новий препарат– алкалоїд чистотілу– “Україн” В. Но-вицького(1999). Препарат, накопичуючись у тканинах пухлини, блокує її і

Пригнічує подальший ріст ракових клітин. Однак, за даними самого автора,

цей препарат діє неоднаково на всіх хворих. У10 % хворих на рак він взагалі

не діє, лише у70 % стримує подальший розвиток онкохвороби і не дає розрос-тися метастазам, а у20 % хворих настає одужання.

5. Інші протипухлинні препарати:

а) ферменти(L-аспарагіназа);

б) гормони(андрогени) застосовують при раці молочної, передміхурової

залози: (тестостерон, метилтестостерон, синестрол, діетилстильбестрол);

в) похідні сечовини(ломустин, гідроксисечовина);

г) сполуки платини(цисплатин, карбоплатин, платидіам);

д) похідні метилгідразину(прокарбазин).

Останнім часом використовують і імунні препарати(хрящ акули, (кат-рекс), вітурид Воробйової, фітопрепарат Яворського, арменікум і т. ін.). Од-нак, слід зазначити, що у більшості випадків хіміотерапевтичні препарати да-ють лише короткочасний ефект, через деякий час ріст пухлини відновлюється,

А повторні курси тим самим препаратом є неефективними. А тому на сьогодні

Більшість лікарів-онкологів рекомендують хіміотерапію як метод, що допов-нює хірургічне і променеве лікування злоякісних пухлин.

Пухлини