Уже з першої доби в зону запалення мігрують лейкоцити, які відмежовують

Зону запалення від здорових тканин. Поряд із цим, нейтрофільні лейкоцити

Здійснюють функцію фагоцитозу щодо мікробів та за рахунок своїх протеолі-тичних ферментів очищають рану від некротичних тканин. Важливу роль в

Відкриті механічні ушкодження(рани)

Очищенні рани від некротичних тканин відіграють макрофаги, які утворюються

З моноцитів, що містять потужний набір лізосомальних ферментів(рибонукле-азу, фосфатазу, катепсину тощо), які здійснюють розплавлення некротичних

Тканин. Для очищення рани від нежиттєздатних тканин мають значення і про-теолітичні ферменти, які виділяє сама ранова мікрофлора.

Фаза регенерації та формування грануляційної тканини. Друга фаза

Ранового процесу починається з5-6-ї доби: поступово зникають ознаки запаль-ного процесу, розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки, нормалізуєть-ся мікроциркуляція в оточуючих тканинах. Поряд із цим, з’являються тка-нинні клітини(фібробласти, ендотелій судинних клітин), що свідчить про поча-ток регенерації. Головна функція фібробластів полягає в утворенні

Аргірофільних і колагенових волокон, синтезі мукополісахаридів, що беруть

Участь в утворенні грануляційної тканини. Це особливий вид сполучної тка-нини, яка формується у вигляді окремих ділянок(granulum – зерно), в яких

Інтенсивно здійснюється розвиток і ріст кровоносних капілярів. Створення гра-нуляційної тканини попереджає проникнення мікробів і їх токсинів у тканини

Та захищає їх від дії різних факторів зовнішнього середовища. Друга фаза

ранового процесу закінчується заповненням ранової порожнини грануляцій-ною тканиною(рис. 2.2.3).

Клінічно процеси загоєння у другій фазі ранового процесу проявляються

Зменшенням гіперемії, запального набряку, розмірів рани, появою мілких ро-жевих утворень(грануляцій). В нормі, без пошкодження, в організмі грануля-ційна тканина не утворюється.

Фаза рубцювання й епітелізації(загоєння). Починається приблизно з

Го дня після травми. У цей період у рані відбувається реорганізація пере-творення грануляційної тканини у фіброзну і формування рубця. Поряд із цим,

Відбувається інтенсивне розмноження і ріст епідермісу, який наростає над по-Рис. 2.2.3. Утворення і розростання

Грануляційної тканини.

Рис. 2.2.2. Нагноєння післяопераційної

Рани(фаза запалення).

Загальна хірургія

Верхнею грануляцій у вигляді голубувато-білої плівки, що в подальшому по-вністю закриває ранову поверхню. Клінічно третя фаза ранового процесу ха-рактеризується зменшенням розмірів рани та покриттям її тонким шаром епі-телію у вигляді голубувато-білої смужки. Тривалість кожної фази у великій

Мірі залежить від характеру рани, загального стану організму, наявності

Інфекції та методів лікування.

Види загоєння ран

Залежно від розмірів пошкодження, форми ранового дефекту, стану жив-лення тканин, наявності та характеру мікрофлори, реактивності організму

розрізняють такі види загоєння ран:

Загоєння первинним натягом. Первинним натягом загоюються асептичні,

“чисті”, неінфіковані рани, у яких відсутні сторонні тіла, змертвілі тканини,

Збережене кровопостачання та іннервація. У них швидко відбуваються репа-ративні процеси, настає склеювання країв рани і формування вузького лінійного

Рубця. Загоювання первинним натягом проходить протягом6-10 діб без утво-рення грануляційної тканини. Терміни загоювання залежать від локалізації рани,

Віку потерпілого й стану поранення. Рани, розташовані в ділянках з доброю

Васкуляризацією(голова, шия, обличчя), загоюються досить швидко.

Загоювання вторинним натягом відбувається у тих випадках, коли рана

є інфікованою, містить нежиттєздатні тканини, сторонні тіла тощо(рис. 2.2.4).

У цих випадках загоювання рани відбувається з вираженими клінічними і

Морфологічними ознаками запалення. У рані виникає біль, припухлість, почер-воніння, підвищується температура тіла, пов’язка просякає ексудатом. Залежно

Від виду ранової мікрофлори та наявності некротичних тканин, виділення з

Рани можуть бути серозними або гнійними. З очищенням рани від некротичних

Тканин і ексудату з’являються окремі ділянки(гранули) грануляційної ткани-ни, яка поступово розростається, наповнює рану і перетворюється в фіброзну

Тканину(рубець). Одночасно настає епітелізація рани за рахунок розростан-ня шкірного епітелію. У цілому загоювання ран вторинним натягом є трива-Рис. 2.2.4. Загоювання рани вторинним натягом: а– розсмоктування некротичних

Тканин; б– утворення і розростання грануляцій; в– формування рубця.

В б а

Відкриті механічні ушкодження(рани)

Лим процесом, він може тривати від15-20 діб до декількох тижнів. Рубець при

цьому виді загоювання стає грубим, при його зморщуванні можуть спостері-гатися контрактури суглобів(якщо рана розташована в ділянці суглоба) або

Деформація певної ділянки тіла.

Загоювання під струпом. Спостерігають при поверхневих ушкоджен-нях шкіри, опіках і відмороженнях. Струп– це кірочка, яка утворюється з

Крові й лімфи і щільно прилягає до ушкодженої шкіри. Загоювання рани під

Струпом відбувається за загальними принципами регенерації, тільки значно

Швидше, оскільки він виконує функцію біологічної пов’язки, захищає рану від

Інфікування і травматизації. Тривалість загоєння під струпом залежить від

Розмірів ран, а також швидкості епітелізації, і складає в середньому8-12 діб.

Ускладнені рани

Всі рани, крім тих, які завдає хірург при операціях в асептичних умовах

Спеціальними інструментами, вважаються первинно інфікованими. При вся-ких випадкових пораненнях відбувається мікробне забруднення рани. Мікро-організми попадають у рану разом із сторонніми тілами(шматками одягу,

Грунту тощо). Можливий гематогенний і лімфогенний шляхи інфікування ран.

Для розвитку інфекції в рані необхідні відповідні умови: вірулентна мікрофло-ра, пошкодження тканин із порушенням кровобігу, іннервації і зниження захис-них сил організму. При несприятливих умовах для розвитку інфекції ранова

Мікрофлора гине.

Сукупність мікробів, які попали в рану внаслідок первинного або вторин-ного інфікування, складає мікрофлору рани. Слід зазначити, що склад мікро-флори може бути різним, особливо небезпечними є патогенні штами мікробів,

Які здатні виробляти екзо- і ендотоксини, що пошкоджують клітинні і тканинні

Структури та мають здатність проникати через захисні бар’єри організму за

Рахунок гістопатогенних ферментів(гіалуронідази, колагенази, еластази, ге-молізину тощо), що їх вони продукують. Слід також відмітити, що характер

Перебігу ранового процесу залежить не тільки від патогенності, а й від кількості

Мікробів у рані. На сьогодні встановлено, що для розвитку інфекційного про-цесу в рані необхідно, щоб загальна кількість мікробів в1 г тканини переви-щувала “критичний рівень” обсіювання, який становить10

Бактерій.

Таким чином, нагноєння рани відбувається за рахунок первинного або

Вторинного мікробного забруднення і розвитку ранової патогенної мікрофло-ри. Нагноєння рани характеризується: почервонінням її країв, набряком і ущіль-ненням навколишніх тканин, підвищенням як місцевої, так і загальної темпе-ратури тіла, появою пульсуючого болю, порушенням функції даної ділянки

Тіла, наявністю ексудату. Характер запального ексудату в рані залежить від

Виду інфекції. Так, гнійна інфекція(стафілокок, стрептокок) перебігає з утво-ренням серозного або гнійного ексудату в рані. Гнильна інфекція(синьогнійна,

Протейна, колібацилярна тощо) характеризується вираженими первинно не-кробіотичними процесами в тканинах. Газова інфекція супроводжується теж

Загальна хірургія

Некробіотичними процесами й утворенням газів у тканинах, до цього виду

Інфекції відносять спороносні та деякі неспороносні анаеробні мікроорганізми

(коки, бактерії). Специфічна інфекція– представники цієї групи викликають

Особливий, тільки їм притаманний вид запалення чи ускладнення ран(актино-мікоз, дифтерія, правець, туберкульоз і т. ін.).