Систематично протирають або змащують

пахвинні та пахові ділянки, пупок, у жінок–

складки під молочними залозами, 0,1 % роз-чином перманганату калію, тетрацикліно-вою, левоміцетиновою мазями, припудрю-ють ці ділянки тальком. Особливо уважно

стежать за чистотою промежини. Після кож-ного акту дефекації ділянку промежини ми-ють теплою водою або0,1 % розчином пер-манганату калію, або водним розчином

Хлоргексидину, кутасептом тощо і висушу-ють серветкою. Жінкам на ніч виконують

Підмивання з використанням слабких водних

Розчинів антисептиків. Піднімання хворих із

Ліжка залежить від їх загального стану, тяж-кості та характеру перенесеної операції.

Воно починається з опускання ніг і сидіння

Хворого в ліжку, при нормальному самопо-чутті можна підняти його на ноги. При за-в

б

а

Рис. 1.14.1. Методика заміни

Постільної білизни: а– скочування

брудного простирадла; б– підкла-дання чистого простирадла;

В– розгортання чистого

Простирадла.

Загальна хірургія 232

Довільному стані і нормальному перебізі післяопераційного періоду після ви-далення гриж, апендектомії хворим дозволяють вставати на2-3-й день. Після

Складних операцій(резекції шлунка, холецистектомії, резекції кишечника та

Ін.) хворих необхідно піднімати на5-6-ий день за вказівкою лікаря. Після опе-рації на кінцівках, судинах, органах грудної клітки тощо вставати дозволя-ють у різні строки, індивідуально для кожного хворого.

При догляді за післяопераційним хворим важливе значення має нагляд за

Пов’язкою. Необхідно уважно слідкувати, щоб пов’язка не просочилась кро-в’ю, не зсунулась, не оголила рану. При значному просочуванні пов’язки кро-в’ю слід негайно викликати лікаря і вжити заходів для припинення кровотечі

(при значній кровотечі притиснути рану, поставити міхур із льодом, тягар–

Мішечок із піском та ін.).

При чистих ранах, які добре загоюються, пов’язку міняють на другий день

Після операції і на7-8-ий день після зняття швів. При нагноєнні перев’язку про-водять частіше, очищають, промивають рани антисептиком, дренують.

Зняття швів у більшості хворих проводять на7-8-й день, в ослаблених, літніх

Хворих– на10-12-й день. У дітей шви можна знімати на5-6-й день після операції.

Функціонально-діагностичний контроль за станом хворого

Надзвичайно важливе значення в прогнозуванні перебігу, особливо раннього

Післяопераційного періоду, має оцінка діяльності основних функцій організму.

Серцево-судинна система. Про діяльність серцево-судинної системи су-дять за показниками пульсу, артеріального тиску, забарвленням шкірних по-кривів. Сповільнення і збільшення напруги пульсу(40-50 ударів за хвилину)

Може свідчити про порушення діяльності центральної нервової системи внаслі-док набряку мозку, менінгіту. Прискорення й ослаблення пульсу (більше

Ударів за хвилину) на тлі зниженого артеріального тиску, блідих шкірних

Покривів можуть бути проявом гострої серцевої недостатності, вторинного

Шоку або кровотечі. Для профілактики і лікування вторинного шоку викорис-товують протишокові засоби; переливання компонентів крові– еритроцитар-ної маси, відмитих еритроцитів, плазми, альбуміну; кровозамінників– полі-глюкіну, желатинолю; введення серцевих препаратів, тонізуючих засобів.

Органи дихання. У післяопераційний період під впливом наркозу, статич-ного положення в ліжку, зменшення екскурсії діафрагми погіршується венти-ляція легень, з’являється часте і поверхневе дихання, накопичується харкотин-ня в бронхах, трахеї. Такий стан може призвести до запалення легень, форму-вання гнійників. Ось чому важливе значення має профілактика цих ускладнень

– активний рух із перших днів, дихальна гімнастика, інгаляції зволоженим кис-нем, антибіотикотерапія.

Сечовидільна система. У нормі за добу людина виділяє близько1500 мл

Сечі(40-50 мл за годину). Зниження функції нирок може бути при інтоксикації,

Яка призводить до олігурії(зменшення виділення сечі) і анурії(повного припи-нення виділення сечі). Часто затримка сечі може виникати при застосуванні

Морфію, омнопону.

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 233

Органи травлення. Будь-яке оперативне втручання відображається на

Функції органів травлення, навіть, якщо операцію проводили не на них. Для

Виникнення цього патологічного стану мають значення вісцеро-вісцеральні

Рефлекси, гальмівна дія центральної нервової системи, обмежена активність

Хворого. Важливу інформацію можна отримати уже при огляді язика. Густий,

Бурий наліт на сухому язиці і тріщини на ньому можуть спостерігатись при

перитоніті, затяжному парезі кишечника. При сухому язиці з тріщинами реко-мендують полоскання і протирання ротової порожнини розчином соди(1 чай-на ложка на склянку води), 2 % розчином борної кислоти, пероксидом водню

(2 чайні ложки на склянку води), розчином перманганату калію1:400, змазу-вання гліцерином, антибактеріальними мазями. У тяжкохворих може розвива-тись стоматит, паротит(запалення привушної залози). Для підвищення салі-вації(слиновиділення) у воду додають лимонний сік, сік журавлини. Можна

призначати3 краплі1 % розчину пілокарпіну під язик. Важливим симптомом

Ураження органів травлення може бути нудота і блювання. Перш за все необ-хідно з’ясувати їх причину. Для ліквідації цих симптомів необхідно поставити

Зонд, промити шлунок содовим розчином. Хороший ефект можна отримати

Після приймання атропіну, димедролу, церукалу, реглану.

Всі оперативні втручання на органах черевної порожнини, як правило, суп-роводжуються порушеннями моторно-евакуаторної функції кишечника. Вони

Виникають в основному після ургентних операцій із приводу механічної киш-кової непрохідності, проривної виразки шлунка або іншого захворювання, що

Супроводжується перитонітом. У хворого спостерігають здуття живота, ну-доту, блювання(часто кишковим вмістом темно-зеленого кольору з неприєм-ним запахом), гикавку, затримку газів, випорожнення. У цієї групи хворих

Швидко розвивається інтоксикація, зневоднення, погіршується загальний стан.

Важливе значення в оцінці стану моторно-евакуаторної функції кишечника

Має аускультація черевної порожнини. Поява перистальтики(бурчання) ки-шечника свідчить про скорочення м’язів його стінки. Відсутність перистальти-ки свідчить про параліч кишечника і розвиток функціональної кишкової не-прохідності. Для попередження такої непрохідності, особливо у хворих із гос-трими захворюваннями органів черевної порожнини, ускладненими

перитонітом, під час операції проводять інтубацію кишечника тонкою хлор-вініловою трубкою діаметром1-2 см(див. рис. 1.7.7).

Важливим моментом догляду за такими хворими є підрахунок добової

Кількості рідини, що виділилася через зонд. Втрату рідини необхідно поповню-вати адекватною кількістю парентерально. При видаленні застійного кишко-вого вмісту доцільно проводити промивання просвіту кишки малими(300-400 мл) дозами теплого ізотонічного розчину хлориду натрію(1-1,5 л на кож-ну процедуру). Медичний персонал повинен слідкувати за станом зонда та

Виділеннями з нього. При відсутності пасивного виділення рідини слід регу-лярно, через кожні2-3 год, відсмоктувати кишковий вміст за допомогою шпри-ца Жане або електровідсмоктувача. Для боротьби з патогенною внутрішньо-

Загальна хірургія 234

Кишковою мікрофлорою і для стимуляції кишкових скорочень доцільно3-4 рази

На добу в зонд вводити кисень(250-300 см

) за допомогою шприца Жане. При

Дотриманні основних правил декомпресії післяопераційний період перебігає

Гладко, без симптомів парезу кишечника: здуття живота, відрижки, гикавки,

Блювання, утрудненого дихання та ін.

У хворих з інтубацією кишечника необхідно обов’язково часто проводити

Аускультацію живота для визначення часу появи перистальтичних скорочень

Кишечника. Об’єктивними ознаками появи перистальтики є періодичне пуль-суюче виділення світлого кишкового вмісту через зонд, самостійне відходження

Газів, випорожнення, покращання самопочуття хворого. Моторна функція