Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 237

Порушення психіки часто спостерігають після травматичних операцій, а

Також в алкоголіків і наркоманів. Хворі стають збудженими, їх поведінка не-мотивована, мова безладна, можуть бути галюцинації. Ці порушення можуть

Виникати відразу ж після операції або через деякий час. Післяопераційні пси-хози не тільки порушують нормальний перебіг післяопераційного періоду, але

Й створюють загрозу для життя хворого. При збудженні, його прив’язують до

ліжка. Для заспокоєння використовують психоседативні препарати, призна-чають клізми з розчином хлоралгідрату(20-40 мл5 %). Лікування хворих із

Психозом обов’язково проводять за участю психіатра.

Ускладнення функції органів дихання

У післяопераційний період за рахунок зменшення частоти і глибини легеневої

Вентиляції, скупчення бронхіального вмісту, вимушеного положення можуть ви-никати різні ускладнення: застійні пневмонії, ателектази, бронхіти, плеврити, гос-тра дихальна недостатність. У хворих спостерігається кашель, задишка, підви-щується температура тіла(37-38,5

С), з’являється головний біль, пітливість. При

Аускультації легень може вислу-ховуватись ослаблене дихання,

Вологі хрипи. При перкусії– при-туплення легеневого звуку. Для

Профілактики легеневих усклад-нень з перших днів після операції

хворим необхідно надати функ-ціонального(напівсидячого) по-ложення в ліжку, проводити ди-хальну гімнастику(рис. 1.14.2),

дихальні вправи(рис. 1.14.3), ма-саж спини, інгаляції, лікувальну

Фізкультуру. Хворих слід обері-гати від переохолодження, ста-ранно вкривати в ліжку. Для лі-кування пневмонії призначають

Антибіотики, сульфаніламідні пре-парати, відхаркувальні, серцеві

Засоби, інгаляцію кисню. При роз-витку дихальної недостатності за-стосовують дихання з допомогою

Апаратів штучної вентиляції ле-гень. Хворих з ускладненнями з

Боку органів дихання лікують за

Участю пульмонолога, при роз-витку дихальної недостатності за-лучають реаніматологів.

Рис. 1.14.2. Дихальна гімнастика у ліжку.

Рис. 1.14.3. Дозовані дихальні вправи за

Допомогою апарата.

Загальна хірургія 238

Ускладнення функції серцево-судинної системи

Найчастіше ускладнення бувають у формі гострої серцевої і судинної недо-статності. Ускладнення можуть виникнути як під час операції, так і в найближ-чий час після неї. Гостра серцева і судинна недостатність проявляється різким

Погіршенням стану хворого, прискоренням пульсу, зниженням артеріального тис-ку. При несвоєчасній діагностиці і наданні допомоги може настати зупинка сер-ця. Розрізняють дві форми зупинки серця: асистолію(справжню зупинку серця)

І фібриляцію шлуночків(нескоординоване скорочення міофібрил). У кожному з

Цих випадків у розпорядженні особи, яка надає першу медичну допомогу, є4-5 хв для встановлення діагнозу і відновлення кровообігу. У цих випадках необ-хідно терміново розпочати масаж серця й одночасно штучну вентиляцію легень

“рот до рота”, “рот до носа” або за допомогою мішка Амбу з частотою12-15 вдувань на хвилину. Для відновлення серцевої діяльності використовують

0,1 % розчин адреналіну, розведеного в5 мл ізотонічного розчину хлориду на-трію або глюкози. З цією ж метою використовують дигоксин0,025 % – 1 мл;

целанід0,02 % – 1 мл; строфантин0,05 % – 1 мл; корглюкон0,06 % – 1 мл. Хоро-ший ефект дає застосування ефедрину, мезатону, норадреналіну, дофаміну.

Для профілактики цих тяжких ускладнень слід старанно готувати хворих

До операції, систематично, в міру необхідності, вводити серцеві засоби під час

Операції і після неї. Внаслідок серцевої недостатності у хворих може розвину-тись і набряк легень. Для його попередження хворим вводять серцеві глюкозиди,

2,4 % розчин еуфіліну у20 мл40 % глюкози, сечогінні препарати, накладають

Венозні джгути на кінцівки. Найбільш грізним ускладненням судинної недостат-ності є емболія і тромбоз великих судин. Найчастіше розвивається емболія ле-геневої артерії. Закупорення основного стовбура легеневої артерії або її гілок

Може бути викликане тромбом(емболом), принесеним плином крові з перифе-ричних вен, а також септичним емболом з порожнин серця. Трапляється емболія

Краплями жиру або повітрям. Найчастіше джерелом емболії легеневої артерії

(85 %) є венозна система нижньої порожнистої вени і нижніх кінцівок(варикозна

Хвороба, серцева недостатність, вимушене положення в ліжку, похилий вік і т.

Ін.). У більшості випадків емболія легеневої артерії розвивається раптово. Вини-кає біль за грудниною, задишка, різкий ціаноз, колапс, втрата свідомості. На

ЕКГ виявляють ознаки перевантаження правих відділів серця, а також дифузну

Гіпоксію міокарда. Лікування полягає у швидкому введенні внутрішньовенно

Великих доз фібринолізину(20-40 тис. ОД) в комбінації з10-20 тис. ОД гепарину

(10000 ОД гепарину на20000 ОД фібринолізину); стрептокінази750000 ОД;

Стрептодекази1500000 ОД. Для попередження тромбоутворення хворим при-значають гепарин, фраксипарин, фенилин, пелентан та інші антикоагулянти.

Описані окремі випадки успішних операцій видалення ембола з легеневої ар-терії за допомогою негайної емболектомії. При емболії гілок легеневої артерії

Розвивається інфаркт легені, хворі скаржаться на сильний біль у грудній клітці,

Кашель із виділеннями кров’янистого харкотиння, задишку, загальну слабість.

При рентгенологічному обстеженні виявляють затемнення ураженої ділянки ле-

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 239

Гені. Для лікування інфаркту легень призначають теж фібринолітики, антикоа-гулянти, антибіотики, сульфаніламідні препарати, серцеві засоби.

Нерідко ускладненням з боку судин є тромбози, тромбофлебіти. Основ-ними причинами їх виникнення є варикозне розширення вен, порушення згор-тальних властивостей крові, сповільнений кровотік та ін. При тромбозі(заку-поренні) і запаленні вени виникає тромбофлебіт. Переважно він розвивається

На венах нижніх кінцівок, як на поверхневих, так і глибоких. При тромбофлебіті

Поверхневих вен спостерігають запальний інфільтрат, ущільнення по ходу вен,

Почервоніння шкіри, підвищення температури тіла. Для тромбофлебіту глибо-ких вен нижніх кінцівок характерним є набряк кінцівки, біль у проекції глибо-ких вен гомілки, підвищення температури тіла.

Для профілактики післяопераційних емболій, тромбозів, тромбофлебітів

Необхідно активно лікувати хворих після операції, не допускати зневоднення

Організму, слідкувати за станом згортання крові(час і тривалість кровотечі,

коагулограма, тромбоеластограма). При підвищеній здатності крові до згор-тання призначають антикоагулянти і знижують рівень протромбіну до70 %

Протягом10-15 днів після операції. При наявності розширених вен на нижніх

Кінцівках необхідно використати еластичні панчохи або бинтування. При по-яві ознак тромбофлебіту надають підвищене положення кінцівці(валик, шина

Белєра), накладають масляно-бальзамічну пов’язку(мазь Вишневського), при-значають троксевазин, глівенол, гепарин, фраксипарин і т. ін. Після зменшен-ня запальних явищ у кожному окремому випадку вирішується питання по-дальшого лікування тромбофлебіту(фізіотерапія, оперативне лікування).

Ускладнення органів травлення

Найчастішими ускладненнями після операції є нудота, блювання. Нерідко

вони виникають рефлекторно, внаслідок наркозу та маніпуляцій на органах че-ревної порожнини під час опе-рації(рис. 1.14.4).

При блюванні необхідно

Забрати подушку і повернути

Голову хворого набік для запо-бігання попадання блювотних

Мас у дихальні шляхи. При пе-реповненні шлунка слід ввести

Зонд, спорожнити і промити

шлунок теплим0,5-1 % розчи-ном соди. При рефлекторному

Блюванні добрий ефект дає при-значення метоклопраміду або

Його аналогів– церукалу, рег-лану, примперану та ін.

Рис. 1.14.4. Допомога хворому з блюванням:

А– у лежачому положенні; б– у сидячому

Положенні.

б

а

Загальна хірургія 240

Для профілактики блювання після операції на шлунку і кишках перші2-3 доби проводять декомпресію шлунка за допомогою тонкого зонда, проведено-го через носовий хід. При наявності застійного вмісту шлунок промивають теп-лим розчином соди до“чистої води”.