Можливість аспірації патологічного вмісту в дихальні шляхи стає мінімальною.

Для забезпечення прохідності дихальних шляхів і попередження западання

Язика використовують спеціальні ротові повітропроводи, виготовлені з гуми

(рис. 1.9.4). При правильній установці повітропроводу дихання хворого стає

Вільним і безшумним.

Ий етап реанімації– В(breathe), проведення штучної вентиляції легень,

Відновлення дихання. Проводять за допомогою штучної вентиляції легень “рот

В рот”, “рот в ніс” або через повітропровід. Накривши потерпілому рот мар-Рис. 1.9.3. Положення хворого

При наданні реанімації.

Хірургічна діяльність на основних етапах лікування

лею, носовою хустинкою або че-рез повітропровід, медичний пра-цівник(реаніматолог) робить

Максимальний вдих, після чого

Щільно притискає свої губи до

губ потерпілого та у його ди-хальні шляхи здійснює форсова-ний видих(рис. 1.9.5.).

При цьому повинна виконува-тись обов’язкова умова: голову

Хворого слід закинути назад, для

Цього під шию кладуть валик або

Реаніматолог підставляє передпл-іччя, а ніздрі затискають великим

Та вказівним пальцями. Об’єм ви-диху реаніматолога повинен ста-новити не менше700-800 мл по-вітря. Під час вдиху та видиху медичний працівник краєм ока стежить за рухами

Грудної клітки потерпілого. Число дихальних рухів за1 хв повинно бути не менше

Легені потерпілого необхідно роздувати через кожні5 с. При правильному про-веденні вентиляції відбувається безшумна екскурсія грудної клітки. Здійснивши

Вдихів, реаніматолог повинен перевірити наявність пульсу у потерпілого на

Великих судинах шиї, стегна. У разі відсутності пульсу необхідно проводити 3-й

Етап реанімації– С(circulation), закритий масаж серця. Знаходячись збоку від

Потерпілого, реаніматолог кладе долоню однієї руки на нижню третину груднини,

Суворо посередині, так, щоб пальці були підняті вверх та розміщувались пара-лельно до ребер. Кисть другої руки ставиться зверху і, ритмічно натискуючи на

груднину, зміщує її в передньо-задньому напрямі на3-5 см(рис. 1.9.6).

При цьому потрібно зробити15 натискувань на грудину за9-10 с, тобто з

Частотою75-100 на хв. Закритий масаж серця, таким чином, здійснюється

масою тулуба реаніматолога. Проводячи такі натискування, необхідно раху-вати вголос: “Раз і, два і...”. У подальшому проводять почергово вентиляцію

Легень та масаж серця у співвідношенні1:4. Критерієм адекватності непрямо-Рис. 1.9.4. Схема поетапного введення ротового повітропроводу.

Рис. 1.9.5. Методика штучної вентиляції

Легень“рот в рот”.

Загальна хірургія

Го масажу серця є поява пульсо-вих хвиль на сонній артерії. Через

Хв перевіряють, чи не з’яви-лося самостійне дихання і чи не

Відновилась серцева діяльність.

Якщо відновилася тільки само-стійна серцева діяльність(пульс),

То необхідно продовжувати

Штучну вентиляцію легень та не-прямий масаж серця до відновлен-ня і самостійного дихання.

Слід пам’ятати, що грубе про-ведення закритого масажу серця

Може спричинити тяжкі ускладнення– перелом ребер із пошкодженням легень

І серця. При сильному натискуванні на мечеподібний відросток груднини може

Настати розрив шлунка або печінки. Особливу обережність слід проявляти при

Проведенні зовнішнього масажу серця у дітей та людей старшого віку.

Ознаками правильного проведення реанімаційних заходів та оживлення

Потерпілого є: звуження зіниць, відновлення серцевої діяльності, поява пуль-сації на артеріях, підвищення артеріального тиску, відновлення дихання, нор-мальний колір шкіри.

При відсутності самостійного дихання та пульсації на великих артеріях

Необхідно продовжувати штучну вентиляцію легень та закритий масаж серця

До прибуття бригади швидкої допомоги.

Якщо через30-40 хв від початку закритого масажу серця, штучної венти-ляції легень і медикаментозної терапії серцева діяльність не відновилась, зіниці

Залишились розширеними, не реагують на світло, слід вважати, що в організмі

Настали незворотні зміни. У цьому випадку реанімацію доцільно припинити.

Слід пам’ятати, що перша медична допомога проводиться до прибуття

Спеціалізованої лікарської бригади і госпіталізації хворого у відділення інтен-сивної терапії (реанімацію). Транспортування хворого здійснюють тільки після

Відновлення дихання і серцевих скорочень або продовжують реанімаційні за-ходи під час транспортування в спеціалізованих машинах швидкої допомоги.

Перевезення хворого(потерпілого) можна здійснювати і на будь-якому іншо-му транспорті, але при створенні для цього максимальних умов. Якщо перед-бачається перевезення травмованого неспеціалізованою машиною, то після

Відновлення серцево-судинної діяльності, дихання і зупинки кровотечі прово-дять іммобілізацію пошкодженої ділянки тіла або кінцівки. У холодну пору

Року або під час дощу необхідно потурбуватись, щоб потерпілий був захище-ний від дії зовнішніх чинників. Перекладати потерпілого слід обережно. У лег-ковому автомобілі його краще розмістити на задньому сидінні або на пере-дньому з відкинутою назад спинкою. Якщо дихання потерпілого утруднене,

Рис. 1.9.6. Закритий масаж серця.

Хірургічна діяльність на основних етапах лікування

То перевозити його краще в напівсидячому положенні, закріпивши поясом без-пеки. Добрі умови для перевезення потерпілих створюються в спеціальних са-нітарних автомашинах, санітарних літаках і вертольотах. Краще транспор-тувати хворих(потерпілих) на ношах.

Залежно від стану або виду пошкодження хворому на ношах надають пев-ного положення. 1) у більшості випадків при гострих захворюваннях, а також

При пораненні голови хворого кладуть на спину, але з припіднятою верхньою

Частиною тулуба. Під голову підкладають подушку, а при її відсутності ков-дру, згорнуту у вигляді жолоба для фіксації голови; 2) при пораненні передньої

Частини шиї і верхніх дихальних шляхів хворому надають напівсидячого по-ложення з головою, нахиленою вперед, з таким розрахунком, щоб підборіддя

Дотикалось до грудей; 3) при пораненні грудної клітки хворого переносять у

Напівсидячому положенні або в положенні на пораненому боці; 4) при пора-ненні живота хворого кладуть на спину із зігнутими в колінах ногами, з цією

Метою згорнуту у вигляді валика ковдру підкладають під коліна хворого; 5)

При пошкодженні хребта хворо-му надають положення лежачи

На спині, при переломах кісток

Таза із зігнутими в колінах но-гами; 6) при пошкодженні

Верхніх кінцівок хворий знахо-диться в положенні лежачи на

Спині з деяким нахилом на здо-ровий бік. Передпліччя кладуть

На груди або на живіт; 7) при

Пошкодженні нижніх кінцівок

Потерпілого вкладають на спи-ну з припіднятою на подушках

Пошкодженою кінцівкою.

При перенесенні хворого на

Ношах один санітар стає біля

голови, інший– біля ніг хворо-го(рис. 1.9.7).

Переносити хворого слід

Обережно, без поштовхів. При

Підйомі і спусканні зі сходів не-обхідно зберігати горизонталь-не положення потерпілого. У зв’язку з цим один із санітарів піднімає кінець

Носилок, а інший– опускає.

Залежно від отриманих результатів проведених заходів, на першій стадії

Серцево-легенево-мозкової реанімації, необхідно прийняти рішення стосовно

Подальших дій.

Рис. 1.9.7. Перенесення на ношах:

А– вкладання потерпілого; б– перенесення

Потерпілого.

б

а

Загальна хірургія

ІІ стадія серцево-легенево-мозкової реанімації– надавання спеціалізованої

Медичної допомоги лікарями-реаніматологами. Фельдшер, акушерка є активними

Помічниками лікаря: приймають участь у проведенні штучної вентиляції легень

За допомогою ручного портативного або стаціонарного апарата штучної венти-ляції легень(ШВЛ). Вони готують систему для трансфузії медикаментозних за-собів, проводять забір крові, сечі та інших біологічних матеріалів для клінічного і

Біохімічного аналізів. На цій стадії почергово проводять такі етапи реанімації.

Ий етап– оцінка виду зупинки кровообігу. Для визначення причини пору-шення кровообігу підключають хворого до кардіомонітора або проводять елек-трокардіограму. Існують такі види порушення серцевої діяльності: фібриляція

(хаотичні скорочення окремих волокон міокарда), яка може бути високо-, серед-ньо- та дрібнохвильової амплітуди; “неефективне серце”(наявність на ЕКГ шлу-ночкового комплексу без серцевого викиду) без відповідної корекції швидко