Слідкувати за прохідністю дренажів

І контролювати виділення з них

(кількість, характер). Поява в дре-нажних трубках крові є ознакою

Післяопераційної кровотечі; вмісту

Шлунка або кишечника– недостат-ності швів анастомозу. Дренуван-ня черевної порожнини триває від3-4 до5-7 діб, в окремих випадках і

Довше. Дренажні трубки треба ви-даляти своєчасно, оскільки вони мо-жуть викликати пролежні кишок,

Кровотечу, а також створювати

Умови для виникнення спайкового

Рис. 1.7.6. Дренування черевної порожнини,

Перитонеальний діаліз.

Загальна хірургія

Процесу у черевній порожнині. Видаляти дренажні трубки треба обережно та

Повільно, для цього треба зняти лігатуру, яка фіксує трубку до шкіри хворого.

Після видалення дренажів треба теж слідкувати за станом пов’язки на передній

Черевній стінці, оскільки можливі виділення крові, ексудату.

Іноді у хворих, із загальним гнійним перитонітом, лапаротомну рану зали-шають незашитою, прикривають лише спеціальними біологічними плівками

Або з’єднують її краї одежними застіжками для здійснення періодичної(кожних

Дні) ревізії і санації черевної порожнини до стихання запального процесу

(програмована лапаростомія).

Декомпресія шлунка

У хворих після операцій на шлунково-кишковому тракті часто виникає

Тяжкість під ложечкою, з’являється тупий біль, відрижка, блювання. З метою

Запобігання застійним явищам у шлунку проводять його дренування(декомпре-сію). Хворому надають напівсидячого положення і визначають глибину введен-ня зонда за величиною відстані від різців до пупка хворого, додаючи число, яке

Відповідає ширині його долоні. Потім беруть простерилізований, попередньо зма-заний вазеліновим маслом шлунковий зонд діаметром5-6 мм і через рот або

Нижній носовий хід проштовхують його у носову частину глотки. При прохо-дженні носової частини глотки і подразненні м’якого піднебіння хворий може

Відчути потяг до блювання. Для його профілактики, хворому пропонують гли-боко дихати через ніс і робити ковтальні рухи, в такт яких проштовхують зонд

У шлунок. При появі кашлю або утрудненому диханні, зонд необхідно швидко

Вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин. Ознакою знаходження

Зонда в шлунку є виділення через його просвіт шлункового вмісту. Якщо він є

Застійним, шлунок промивають до“чистої води”.

Інтубація кишечника

Для видалення застійного кишкового вмісту і забезпечення декомпресії

Кишечника в післяопераційний період здійснюють його інтубацію, яка перед-бачає проведення в тонку кишку еластичної хлорвінілової трубки товщиною

Мм і довжиною до3-3,5 м із множинними отворами по її периметру діамет-ром2-2,5 мм, крім частини, що знаходитиметься в стравоході, глотці та ззовні.

З цією метою використовують зонди Міллеро-Єббото, Канторо, Бейкера-Нельсона і ін. Запропоновано декілька способів проведення інтубаційного зон-да в кишку(назогастральний, через гастростому, цеко- або апендикостому;

рис. 1.7.7). З огляду на це, таку процедуру треба виконувати індивідуально й

За показаннями.

Кожен із них має свої переваги й недоліки. У зв’язку із загрозою виникнен-ня пневмонії, вводити інтубаційний зонд хворим похилого віку краще через

Гастростому або цекостому. Однак більшість хірургів уникає введення зонда

Через цеко- й апендикостому, тому що існують технічні труднощі проникнен-ня в тонку кишку через баугінієвий клапан. На сьогоднішній день найбільш

Дренування ран і порожнин тіла

Широкого клінічного засто-сування набула інтубація ки-шечника назогастральним

Способом із використанням

Іншого товстого зонда як про-відника першого(за Л.Я.Ко-вальчуком, 1981). Така мето-дика не тільки спрощує саму

Процедуру інтубації, але й

Полегшує проникнення зонда

Через пілоричний сфінктер і

Дуоденоєюнальний згин, а

Також попереджає закидання

Кишкового вмісту в ротову

Порожнину й трахею. При

Цьому зонд стараються про-вести в тонку кишку якомо-га далі й видаляють його на-ступного дня після появи пе-ристальтики і відходження

Газів, проте не пізніше як на7 добу, оскільки більш тривала експозиція зонда

Може спричинити пролежні стінки кишки. Видаляти зонд потрібно повільно,

Потягуючи його за зовнішній кінець на15 см за1 год. І тільки тоді, коли кінчик

Зонда досягне шлунка, його забирають повністю. При швидкому видаленні

Зонда він може звернутись, зав’язатись. Під час видалення зонда у хворого

Може виникнути нудота, позиви на блювання.

Важливим моментом догляду за такими хворими є підрахунок добової

Кількості рідини, що виділилася через зонд. Втрату рідини необхідно поповню-вати адекватною кількістю парентерально. При виділеннях застійного киш-кового вмісту доцільно проводити промивання просвіту кишки малими(300-400 мл) порціями теплого ізотонічного розчину хлориду натрію(1-1,5 літра на

Кожну процедуру). Для стимуляції кишкових скорочень, боротьби з патоген-ною внутрішньокишковою мікрофлорою доцільно3-4 рази на добу в зонд вво-дити кисень(О2

) 250-300 см

За допомогою шприца Жане. При дотриманні

Основних правил декомпресії післяопераційний період перебігає гладко без оз-нак парезу кишечника: здуття живота, відрижки, гикавки, блювання, утруд-неного дихання тощо.

Декомпресія тонкої кишки є досить ефективним методом профілактики і

Лікування післяопераційної функціональної непрохідності кишечника. Вона є

Незамінним засобом при оперативному лікуванні загального перитоніту, стран-гуляційної кишкової непрохідності(завороту, вузлоутворення, інвагінації), для

Розвантаження швів анастомозу при резекції кишечника.

Рис. 1.7.7. Схема інтубації кишечника:

А– назогастральний спосіб; б– через гастростому.

А б

Загальна хірургія

Очисна клізма

Очисну клізму застосовують при підготовці хворого до операції, рентге-нологічного обстеження товстої кишки, запорах тощо. Для постановки клізми

Використовують кухоль Есмарха місткістю1-2 л. На відросток кухля, розмі-щений біля дна, надягають гумову трубку довжиною1,5 м, діаметром10 мм,

Яка має краник. У вільний кінець трубки вставляють наконечник. Він повинен

Бути гладким і заокругленим. Хворого кладуть на край кушетки на лівий бік,

Просять зігнути ноги в колінах і підтягнути їх до живота. Після цього підкла-дають під сідниці клейонку так, щоб вона звисала в таз, який знаходиться біля

Кушетки. У кухоль Есмарха наливають1,5 л води температурою35

С і

Підвішують його на штативі на висоті1,5 м. Потім на гумовій трубці відкри-вають кран і заповнюють її водою так, щоб видалити із системи залишки

Повітря. Одягають гумові рукавички, змазують наконечник клізми вазеліном.

Великим і вказівним пальцями лівої руки розводять сідниці, а правою рукою

Обережно легкими обертальними рухами вводять наконечник у анальний отвір.

Спочатку його вводять у напрямку до пупка на глибину4 см, а потім пара-лельно до куприка на глибину10-12 см.

Відкривають кран і повільно наповнюють порожнину кишки1,5 л води.

При зупинці рідини слід трохи змінити положення трубки або підтягнути її.

Якщо турбує біль, слід зменшити тиск води, опустивши нижче кухоль Есмар-ха або зовсім припинити введення води. Після цього на дні кухля залишають

трохи води, щоб у кишку не потрапило повітря, перекривають кран, і обереж-но виводять наконечник із прямої кишки. Пацієнта просять затримати дефека-цію протягом10 хв. Після закінчення очисної клізми все обладнання дезінфіку-ють у1-3 % розчині хлораміну, промивають, очищають і кип’ятять.

Сифонна клізма

Для ліквідації кишкової непрохідності та вилучення вмісту товстої кишки

Часто застосовують сифонну клізму. Методика постановки такої клізми грун-тується на використанні фізичного закону двох з’єднаних посудин, однією з

Яких є просвіт кишки, а іншою– лійка, закріплена на зовнішньому кінці введе-ної у пряму кишку гумової трубки.

Для постановки сифонної клізми треба мати лійку об’ємом0,5 л, гумову

Трубку довжиною1,5 м і діаметром1,5 см, яка з’єднана з гнучким гумовим

Наконечником або з гумовою кишковою трубкою довжиною20-30 см. Ще