Грудній клітці у вигляді розпірки вгіпсовують дерев’яну палицю.

Кокситна пов’язка. Накладається при переломах стегна або кульшового

Суглоба. На екстензійному столі лонгетами укріплюють кульшовий суглоб і

Задню поверхню стегна. Потім циркулярними турами гіпсових бинтів посту-пово захоплюють ступню, гомілку, стегно, кульшовий суглоб, живіт і грудну

Клітку до рівня сосків.

Гонітна пов’язка. Застосовується при пошкодженні колінного суглоба і

Гомілки. Принцип накладання такий самий, як і кокситної пов’язки, але її верхній

Рівень доходить тільки до пупка.

Гіпсовий корсет є необхідним для лікування захворювань і пошкоджень

Хребта. Корсет виготовляють із циркулярних гіпсових бинтів шириною15 см.

Нижня його межа– клубові кістки, верхня– по передній поверхні до вирізки

Груднини, задня– остистий відросток першого грудного хребця. Залежно від

Локалізації пошкодження висота корсета може змінюватися.

Гіпсове ліжечко. Показаннями до його застосування є туберкульоз і де-формація хребта. Можна використовувати його і для транспортування при

Пошкодженнях хребта. Хворого вкладають на живіт. Гіпсове ліжечко виго-товляють із широких бинтів або окремих шарів наперед прогіпсованої марлі.

Проводиться ретельне моделювання по тілу. Після застигання ліжечко зніма-ють і обрізають краї. Ліжечко сохне протягом1-2 діб, після чого в нього вкла-дають хворого.

Зняття гіпсової пов’язки. Після того, як та чи інша гіпсова пов’язка вико-нала свою функцію, її необхідно зняти. Затверділий гіпс знімається з великими

Труднощами. Для його пом’якшення пов’язку змочують гарячою водою, роз-чином хлориду натрію або слабким розчином соляної кислоти. Можна розрі-зати пов’язку і без пом’якшення, використовуючи для цього спеціальні пилки,

Загальна хірургія

Ножиці Штиля або, краще, електричну пилку. При знятті пов’язки слід обе-режно поводитися зі шкірою. Пов’язку розсікають над ділянкою, де немає

Кісткових виступів, поступово розводячи її краї. Після зняття пов’язки шкіру

Протирають теплою водою і вазеліновим маслом.

Догляд за хворим з гіпсовою пов’язкою

При накладанні гіпсової пов’язки слід пам’ятати, що вона твердне протя-гом10-20 хв. У цей час загіпсовану ділянку тіла або кінцівку необхідно утри-мувати в потрібному положенні. При застиганні пов’язка стає твердою на до-тик і при постукуванні дає звук твердого тіла. Остаточне висихання гіпсу

Відбувається протягом доби. Пов’язка із сірої стає білою, а при постукуванні

Чути дзвінкий звук. Для прискорення висихання гіпсової пов’язки проводять

Помірне її нагрівання лампою“Солюкс”.

Після накладання гіпсової пов’язки, поки вона ще не висохла, на ній хімічним

Олівцем зазначають дату травми, накладання пов’язки та ймовірного зняття гіпсу.

Особливо уважно спостерігають за хворим у перші дні після накладання

Пов’язки. При накладанні гіпсової пов’язки завжди слід залишати відкритими

Пальці кінцівки, що дозволяє слідкувати і контролювати стан кровобігу в кінцівці.

Для профілактики стискання ушкодженої кінцівки при травматичному набря-кові їй слід надати підвищеного положення. При наявності стискання у хворого

З’являється біль у кінцівці, ціаноз, оніміння пальців, збільшується її набряк.

У цих випадках необхідно розрізати гіпсову пов’язку, тимчасово укріпити її

Бинтом або замінити. Під час знаходження кінцівки або ділянки тіла в гіпсовій

Пов’язці необхідно слідкувати за її станом. При пошкодженнях пов’язки, виник-ненні незручності для хворого її слід замінити. Потрібно знати, що не тільки

Надмірно тісна, але і надто вільна пов’язка може спричинити певні ускладнення.

Якщо гіпсова пов’язка не досить щільно прилягає до поверхні кінцівки, то може

Виникати рухливість відламків, пошкодження кісткової мозолі, потертість та

Пухирі, які здатні інфікуватись. Ретельне дотримання методики накладання гіпсо-вої пов’язки, постійний контроль за станом хворих та уважне ставлення до їх

Скарг є найбільш надійною профілактикою виникнення різних ускладнень.

Усі хворі, у тому числі з великими гіпсовими пов’язками, повинні прийма-ти гігієнічну ванну не рідше одного разу на10 днів. При цьому гіпсову пов’яз-ку ретельно ізолюють від води і обмивають усі ділянки тіла, незакриті гіпсо-вою пов’язкою. Особливі труднощі виникають при догляді за хворими з трав-мами хребта, спинного мозку, кісток таза. Медичний персонал повинен

Пам’ятати, що таких хворих необхідно кілька разів на день перевертати із спи-ни на живіт, піднімати головний кінець ліжка, створювати умови для актив-них рухів. Поряд з цим, необхідно слідкувати, щоб під час акту дефекації і

Сечовипускання гіпсова пов’язка не забруднювалась. Важливим профілактич-ним заходом різноманітних ускладнень у цієї категорії хворих є лікувальна

Фізкультура, навчання ходьби на милицях, користування візками.

Дренування ран і порожнин тіла

ДРЕНУВАННЯ РАН І ПОРОЖНИН ТІЛА

СПОСОБИ ДРЕНУВАННЯ РАН

Дренування ран і порожнин тіла здійснюють з лікувальною або профі-лактичною метою.

Основним завданням дренування ран є забезпечення адекватного відтоку

Ранового секрету, видалення некротичних тканин та оптимізація загоєння

Ранового процесу.

Дренажі повинні бути м’якими, гладкими, виготовлені з тривкого рентген-контрастного матеріалу, не повинні перегинатись і перекпучуватись в рані.

Тверді дренажі можуть надавлюватися на оточуючі тканини, викликати не-крози і пролежні внутрішніх органів.

Залежно від характеру рани, конфігурації ранового каналу, кількості ек-судату використовують різні способи дренування:

Пасивне дренування застосовують при неглибоких відкритих ранах. У

Цих випадках у порожнину рани вводять хлорвінілові трубки, гумові, марлеві

Смужки, турунди, які не дають можливості злипатись краям шкірної рани і за-безпечують відтік ранового вмісту в пов’язку під дією сили важкості самої ріди-ни або за рахунок капілярних властивостей гігроскопічного матеріалу(рис1.7.1).

Однак дренажі, які виготовляють з марлі, досить швидко перестають вико-нувати своє призначення, оскільки просякають рановим секретом. Марлеві смуж-ки, турунди корисні до тих пір, поки вони всмок-тують рановий вміст. У випадку припинення дії

дренажу рановий вміст затримується в рані і про-никає в кровоносне русло. Для підвищення всмок-тувальних властивостей, особливо марлевих дре-нажів, використовують гіпертонічні розчини(10 %

розчин хлориду натрію, 20 % розчин сечовини,

40 % розчин глюкози). Однак ці розчини, з однієї

Сторони, покращуючи дренажні властивості мар-левої пов’язки, з другої сторони негативно впли-вають на ріст і розмноження грануляційної тка-нини в рані. Крім цього, осмотичні властивості

Гіпертонічних розчинів в міру висихання пов’язки

І скупчення в ній ранового секрету тривають

Лише4-6 год, після чого таку пов’язку слід поміняти.

Останнім часом, при лікуванні ран, особливо

У першій фазі ранового процесу– фазі запалення,

Коли проходить тільки формування і скупчення ра-нового вмісту, більшість хірургів рекомендують

Рис1.7.1. Пасивне

Дренування.

Загальна хірургія

Використовувати для просякнення марлевих дренажів розчини антисептиків

(0,02 % розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину, 20 % розчин димексиду, 1 %

Розчин йодопірону тощо). Коли ексудація збільшується, для покращання осмо-тичного ефекту і стимуляції загоєння рани, частіше застосовують мазі на поліе-тиленоксидній основі(водорозчинні мазі), до складу яких входять антисептики,

Антибіотики та стимулятори регенерації. До них відносяться: левомеколь, лево-син, діоксизоль, офлокаїн, мафенид-ацетат тощо.

Нерідко дренування рани або порожнини тіла здійснюють за допомогою

комбінованого гумово-марлевого або рукавичко-трубчатого дренажу, “сигар-ного” дренажу за Пенроузом (рис. 1.7.2). Іноді для дренування ран використо-вують лише шматки гуми з рукавичок або поліетиленові трубки, через ос-танні в рану вводять антибіотики або промивають її антисептичним розчи-ном. Якщо за допомогою пасивного дренування рани не вдається досягнути