Надмірних подразнень, зумовлених хірургічним втручанням.

Короткий нарис з історії знеболювання

Спроби знайти засіб, за допомогою якого можна було б виконувати опе-рацію без болю, відносяться до давніх часів. Згадки про знеболювання можна

Знайти в записах стародавнього Вавілону, Китаю, Греції. З цією метою у Єгипті

Використовувалась індійська конопля; в Європі– препарат Маго, марійський

Камінь, розтертий у порошок і розчинений в оцті та ін.

Розвиток сучасної анестезіології розпочався на початку ХVІІІ ст. і пов’яза-ний з іменем французького вченого Антонія Лавуазьє, що займався вивченням

Газів, англійського хіміка Гумфрі Даві, який вперше вивчив дію закису азоту

(звеселяючого газу) та англійського лікаря Хораса Уельса, який випробував

Цей засіб на собі і вперше у1844 р. застосував у хворих при видаленні зубів.

Однак часті невдачі, які супроводжували Уельса, викликали психічний розлад і

Він у1848 р. закінчив життя самогубством. На могилі у Нью-Йорку йому вста-новлено пам’ятник із надписом“Хорас Уельс, який відкрив анестезіологію”.

Надзвичайно важливе значення для розвитку анестезіології мали роботи

Американського хіміка Ч. Джексона з Бостона, який відкрив ефір для наркозу,

Досліди зубного лікаря Вільяма Мортона, який випробував дію препарату на

Собі, й лікаря-хірурга Д. Уорена, який вперше в світі 16 жовтня1846 року в

присутності студентів і лікарів видалив велику пухлину шиї зі застосуванням

Ефірного наркозу. Наркоз проводив сам В. Мортон. Цей день вважається оф-іційною датою народження сучасної анестезіології. Після цього ефірний нар-коз швидко увійшов у хірургічну практику різних країн.

Знеболювання

Важливу роль у розвитку анестезіології зіграв британський акушер-гіне-колог Джеймс Юнг Сімпсон, який вперше застосував для знеболювання по-логів хлороформ і14 листопада1847 року доповів про результати своїх до-сліджень медичному товариству Единбурга. З тих пір почався бурхливий по-шук різних наркотичних речовин і шляхів їх введення, який продовжується і в

Наші дні. Великий вклад у розвиток анестезіології вніс М.І. Пирогов, який один

Із перших у Росії застосував ефірний, хлороформний наркоз, експерименталь-но розробив, вивчив методи та створив апарат для ефірного наркозу. Вперше

Застосував прямокишковий(ректальний) наркоз. Під час Кримської війни з

Турками(1854-1855 рр.) М.І. Пироговим виконано10000 операцій під нарко-зом без єдиного смертельного випадку. В Україні перші операції під наркозом

Почав виконувати учень М.І. Пирогова київський хірург В.О. Караваєв. По-ряд із розробкою загального знеболювання появились оригінальні методи місце-вої анестезії. З цією метою російський вчений В.К. Анреп ще в1879 р. запропо-нував кокаїн для знеболювання слизових оболонок, а в1905 р. А. Ейнгорн

Запропонував новокаїн, який широко використовується і в наші дні. У1889 р.

Німецький хірург Бір запропонував спинномозкову анестезію, а пізніше(1925 р.)

Доліотті– перидуральну, при якій настає повне знеболювання нижньої поло-вини тулуба та кінцівок. У1902 р. в експерименті Н.П. Кравковим, а в1909 р.

У клініці С.П. Федоровим вперше був застосований внутрішньовенний наркоз

Гедоналом, який отримав назву“руського наркозу”. Російський хірург О.В. Виш-невський у цей же час розробив і впровадив у клінічну практику місцеву по-шарову інфільтративну анестезію, а німецький хірург Куленкампф– про-відникову місцеву анестезію. Численні спроби синтезувати ідеальну речови-ну для знеболювання залишилися марними. Більш перспективним варіантом

Анестезії на сьогодні є поєднання декількох препаратів, що дає можливість

Покращити ефект знеболювання та знизити токсичну дію наркотичних речо-вин(ефір, хлороформ тощо). Появились змішані та комбіновані види наркозу.

При цьому стали широко використовувати міорелаксанти(курареподібні пре-парати, які знімають тонус скелетної мускулатури), що дає можливість здійсни-ти інтубацію і перевести хворого на штучну вентиляцію легень(ШВЛ). Ос-таннім часом широко застосовують нейролептаналгезію(НЛА), з допомогою

Якої можна добитись хорошого ефекту знеболювання, особливо в комбінації з

Ендотрахеальним введенням диазоту оксиду і кисню.

У1902 р. французький вчений Лемон провів досліди з розробки електро-наркозу над тваринами. Цей вид знечулення тепер широко використовують у

Комбінації з аналгетиками, седативними та протисудомними препаратами.

Пізніше була розроблена методика голкоанестезії в комбінації з аналгетика-ми. Тепер при великих операціях на легенях, серці, судинах використовують

Штучну гіпотермію(охолодження) із застосуванням керованого кровообігу і

Штучної вентиляції легень.

Загальна хірургія

ЗАГАЛЬНЕ ЗНЕБОЛЮВАННЯ

Загальне знеболювання(наркоз; від грецькогоinarcao – ціпеніти) – стан

Глибокого штучного сну(заціпеніння), який характеризується тимчасовою

Втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій,

Здійснюється за допомогою різних наркотичних речовин.

Існує декілька теорій механізму виникнення наркозу.

Ліпідна теорія побудована на тому, що наркотичні речовини розчиня-ють жири і жироподібні речовини в мозковій тканині, завдяки чому проника-ють у клітини центральної нервової системи і гальмують її діяльність. Однак

Не всі наркотичні речовини та гази розчиняють жири.

Адсорбційна теорія, згідно якої наркотичні речовини адсорбуються на

Поверхні нервових клітин і змінюють їх фізико-хімічні властивості(порушу-ються ферментативні обмінні процеси та ін). Сила дії наркотичних речовин

Прямо пропорційна поверхні клітин, що адсорбували наркотик.

Теорія порушення окисно-відновних процесів– наркотична дія виникає

Внаслідок порушення окисно-відновних процесів у мозковій тканині. Тканини

Втрачають здатність засвоювати кисень.

Неврогенна теорія– наркотичний ефект пов’язаний із гальмівною дією

На кору головного мозку і її підкірки. Процес гальмування розвивається реф-лекторно під впливом імпульсів, що йдуть із різних рецепторів.

Мембранна теорія ґрунтується на дії наркозу на субклітинному моле-кулярному рівні. Наркотичні речовини викликають деполяризацію клітинних

Мембран, погіршують проникність іонів натрію, тим самим порушують гене-рацію збудження і потенціал дії.

Залежно від шляхів введення наркотичних речовин в організм розрізняють

Інгаляційний і неінгаляційний наркоз. Для забезпечення інгаляційного наркозу

Наркотичні засоби вводять через дихальні шляхи. Неінгаляційний наркоз

Здійснюють внутрішньовенно, внутрішньом’язово, через пряму кишку(рек-тальний наркоз). Залежно від глибини знеболювання розрізняють такі види

Наркозу, як поверхневий і глибокий. Залежно від методики проведення розріз-няють: 1) мононаркоз, коли використовується одна речовина(ефір, фторотан,

Пентрон тощо); 2) змішаний наркоз, коли застосовують суміш препаратів, близь-ких за своєю дією; 3) комбінований наркоз, при якому використовують не тільки

суміш медикаментозних препаратів, але й різні шляхи їх введення(внутрішньо-венний+ інгаляційний шлях тощо). Комбінований наркоз складається з вступ-ного, головного(підтримуючого), додаткового і базисного. Вступний наркоз

Застосовують для швидкого введення хворого в стан сну. Головний(підтри-муючий) наркоз проводять на всьому етапі операції(ефір, фторотан тощо).

Додатковий наркоз використовують для поглиблення головного. Базисний

Наркоз застосовують для початку або одночасно з головним(інгаляційний

наркоз+ НЛА) наркозом.

Знеболювання

За тривалістю дії розрізняють повний наркоз(при травмах і великих опе-раціях) і неповний, або(рауш-наркоз, при короткочасних втручаннях– роз-критті гнійників, вправленні вивихів тощо).

Інгаляційний наркоз(леткі і газоподібні наркотичні засоби)

Для проведення інгаляційного наркозу використовують леткі(ті що випа-ровуються) і газоподібні наркотичні засоби.

А. Леткі наркотичні речовини.

Ефір(Aether pronarcosi) – прозора летюча рідина зі своєрідним запахом і

Пекучим смаком. Легко займається. Його випускають у флаконах оранжевого