Необхідно мати кухоль, клейонку, таз або відро, кушетку, вазелінову олію,

гумові рукавички, марлеві серветки, 10-12 л чистої води, підігрітої до темпе-ратури37-38 °С.

Для постановки сифонної клізми хворого вкладають на лівий бік і просять

Його підігнути ноги до живота. Під сідниці стелять клейонку, вільний кінець

Якої має звисати до підлоги. Біля кушетки ставлять таз для зливання вмісту

Кишок. Надягають гумові рукавички. Кінець гумової трубки змащують вазе-

Дренування ран і порожнин тіла

Ліновою олією, трьома пальцями правої руки беруть її на відстані4-5 см від

Закругленого кінця і розміщують між пальцями, як ручку для писання. Паль-цями лівої руки розводять сідниці хворого. Легкими обертальними рухами

Кінець трубки вводять у задній прохід на глибину25-30 см, при цьому слідку-ють, щоб гумова трубка не згорнулася в ампулі прямої кишки; її положення

Контролюють пальцем. На вільний кінець насаджують лійку і опускають її

Нижче рівня сідниць хворого в нахиленому положенні. Наливаючи воду у лійку,

Поступово її піднімають до50 см над тілом хворого. У цьому положенні рівень

Води зменшується в міру надходження її у кишки. Як тільки рівень води досяг-не місця звуження лійки, останню опускають над тазом і чекають, доки вона

Не наповниться вмістом кишок, тоді її нахиляють і вміст виливають у таз.

Лійку знову заповнюють водою, піднімають трубку над тілом хворого і так

повторюють декілька разів(рис. 1.7.8).

Треба пам’ятати, що проводити сифонну клізму слід до появи в ній чистої

Води. При цьому слідкують за тим, щоб лійка при наповненні її рідиною була

Нахиленою і повітря не потрапляло у

Кишку. При постановці клізми обов’яз-ково слідкують за тим, щоб із кишок

Вийшло не менше рідини, ніж було вве-дено. Треба зазначити, що технічно пра-вильно проведеною сифонна клізма ра-хується тоді, коли відійшли гази, калові

Маси і у хворого настало полегшення.

Вона має важливе лікувальне значен-ня в ліквідації кишкової непрохідності.

Закінчивши процедуру, лійку

знімають, занурюють її в1 % розчин

Хлораміну, промивають і кип’ятять, а

Гумову трубку залишають у прямій

Кишці на10-20 хв, опустивши її вільний

Кінець у таз для остаточного стікання

Залишків рідини і видалення газів.

Після спорожнення кишечника гумову

трубку виймають, занурюють її в1 % розчин хлораміну, після чого промива-ють під проточною водою з милом і кип’ятять. Ділянку заднього проходу об-мивають і просушують ватними тампонами.

Катетеризація сечового міхура

Для спорожнення сечового міхура при гострій затримці сечі(при аденомі

Передміхурової залози, після операцій на органах черевної порожнини тощо)

Виконують катетеризацію.

Катетеризація сечового міхура у чоловіків. Перед процедурою медичний

Працівник ретельно миє руки з милом, а кінчики пальців протирає розчином

Рис. 1.7.8. Методика проведення

Сифонної клізми.

Загальна хірургія

Спирту або хлоргексидину. Надягає стерильні гумові рукавички, перевіряє стан

Катетера, його еластичність, пружність. Хворого кладуть на спину з трохи зігну-тими в колінах і розведеними ногами, підстеляють клейонку. Між ногами хво-рого розміщують сечоприймач чи лоток для стікання сечі. При введенні катете-ра слід пам’ятати, що сечівник у чоловіків має довжину24-28 см і утворює два

Фізіологічні звуження, які можуть утруднювати проходження катетера.

Катетеризацію сечового міхура у чоловіків спочатку слід проводити за

Допомогою гумового катетера. Якщо його не вдається просунути в сечівник,

Застосовують еластичний або металевий катетер. Катетеризацію еластичним

Або металевим катетером проводить тільки лікар.

При проведенні катетеризації сечового міхура медичний працівник ІІ-ІV паль-цями лівої руки охоплює статевий член нижче його голівки, а І і ІІ пальцями

розсуває зовнішній отвір сечівника(рис. 1.7.9, а). Правою рукою голівку стате-вого члена в ділянці зовнішнього отвору обробляє марлевою кулькою, змоче-ною0,02 % розчином фурациліну, 2 % розчином борної кислоти, 0,1 % розчином

Хлоргексидину тощо. Потім правою рукою стерильним пінцетом беруть кате-тер, відступивши на5-6 см від його отвору зі стерильного лотка. Зовнішній кінець

Катетера найзручніше утримувати між ІV іV пальцями тієї ж руки. Перед уве-денням катетер змащують стерильною вазеліновою олією. Кінчик катетера вво-дять у зовнішній отвір сечівника і, потроху перехоплюючи його, просовують

Глибше в сечівник, статевий член лівою рукою підтягують доверху, неначе

Натягуючи його на катетер. З кожним поступальним рухом катетера, його слід

Проштовхувати на1-1,5 см. Швидкість введення катетера збільшується в міру

Того, як він наближається до початкового відділу сечівника. Коли катетер до-сягне зовнішнього сфінктера сечового міхура, можна відчути незначну перепо-ну. Іноді виникає стійкий спазм сфінктера. Для його усунення хворому рекомен-дують заспокоїтися, розслабитися, глибоко дихати.

Коли катетер досягне сечового міхура, з нього починає виділятися сеча,

Після цього зовнішній кінець катетера фіксують до голівки статевого члена

Спеціальною вуздечкою і смужками липкого пластиру. Крім цього, катетер

Рис. 1.7.9. Катетеризація сечового міхура: а– у жінок; б– у чоловіків.

б

а

Дренування ран і порожнин тіла

Необхідно зафіксувати пластиром до внутрішньої поверхні стегна. Щоб кате-тер не вийшов із сечового міхура, необхідно послабити його натягання і пере-конатись, що сеча вільно поступає в сечоприймач(дренажний мішок), при-кріплений до ліжка.

Катетеризація сечового міхура у жінок. Хвору кладуть на спину із зігну-тими в колінах і розведеними ногами. Під таз підстеляють клейонку і підстав-ляють підкладне судно. Медичний працівник стає справа від хворої, якщо на-явні виділення з піхви, попередньо проводить підмивання або спринцювання.

Лівою рукою розводить статеві губи, а правою зверху вниз(у напрямку до

Заднього проходу) ретельно протирає зовнішні статеві органи та отвір сечів-ника стерильним ватним тампоном, змоченим дезінфікуючим розчином. Далі,

За допомогою пінцета, бере жіночий катетер, змащує його стерильною вазел-іновою олією, знаходить зовнішній отвір сечівника, обережно вводить катетер

і просуває його за допомогою пінцета на5-7 см(рис. 1.7.9, б). Насильне вве-дення катетера неприпустиме. Зовнішній кінець катетера опускають у підклад-не судно або сечоприймач. Поява сечі свідчить про те, що катетер знаходиться

В сечовому міхурі. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера мож-на злегка натиснути над лобком, щоб видалити із сечового міхура залишки

Сечі. Виймати катетер потрібно тоді, коли виділяються залишки сечі. Якщо

Катетеризацію роблять щоденно, тоді для профілактики запалення сечового

міхура(циститу) через катетер у сечовий міхур вводять10 мл теплого(+37

С)

Стерильного розчину фурациліну1:5000.

Слід зазначити, що при різкому переповненні сечового міхура(накопи-ченні в ньому понад1 л сечі), його спорожнення необхідно проводити поступо-во, щоб запобігти швидкій зміні тиску в його порожнині, що може призвести до

Різкого наповнення кров’ю розширених та склеротично змінених вен сечового

Міхура, їхніх розривів та кровотечі. Спорожнення сечового міхура в такому

Разі слід проводити окремими порціями(по300-400 мл), перетискаючи кате-тер на2-3 хв.

Якщо після катетеризації виникла кровотеча з сечівника, для її зупинки

Рекомендується ввести в нього товстий гумовий катетер(№22) і залишити

Його там на декілька годин. Якщо це не допомагає, накладають стискальну

Пов’язку на нижню частину живота(тугий валик із вати та марлі), міхур із

Льодом на цю ділянку.

Якщо тонкий катетер вводиться важко, то після спорожнення сечового міху-ра, його краще не виймати, тому що наступна катетеризація може не вдатися.

Загальна хірургія

ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЧНА ТЕХНІКА

ВИДИ ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Поняття про операцію

Операція– виконання спеціальних механічних дій на органах або тканинах

Хворого з лікувальною або діагностичною метою. Основним завданням ліку-вальних операцій є видалення причини або наслідків захворювання(апендекто-мія, холецистектомія, резекція шлунка з приводу виразкової хвороби тощо),