Обставин. Порушення обміну води може проявлятися гіпогідратацією(зневод-ненням організму) або гіпергідратацією. Слід пам’ятати, що людина виділяє

за добу через нирки до1,5-2 л води, через легені– 300-500 мл, через шкіру–

Мл і через кишечник– 200-300 мл.

У хірургічній практиці найчастіше доводиться мати справу зі синдромом

гіпогідратації. При цьому виділяють4 ступені гіпогідратації: а) помірний–

втрата води становить2-5 % ваги тіла; б) значний– втрата води становить5-7 % ваги тіла; в) максимальний– втрата води– 7-10 %; г) термінальний ступінь

дегідратації– більше10 % маси хворого.

Для визначення необхідної кількості води при зневодненні пропонують ви-користовувати формулуRendаlе за гематокритом:

Так, для хворого з вагою тіла70 кг і показником гематокриту45 % дефі-цит води становить:

(1 – 40/45) • 14 = 1,68 л.

Показник гематокриту

Дефіцит води(в л) = (1 – ———————————) • 14 (20 % ваги тіла).

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 229

Порушення водного балансу тісно пов’язане зі станом електролітного обміну.

Для корекції вмістуK+

(3,8-5,1 ммоль/л), Na

+

(135-145 ммоль/л), Ca

++

(2,1-2,7 ммоль/л), Mg

++

(0,8-1,2 ммоль/л) використовують теж різні формули.

Дефіцит К+

= (4,5 – К+

Хв.)

.

МТ,

де К+

– дефіцит калію, ммоль; К+

Хв– вміст катіонів у плазмі хворого; 0,6

МТ– об’єм загальної води в організмі, л. Корекцію гіпокаліємії здійснюють

7,5 % розчином калію хлориду(1 мл такого розчину містить1 ммоль калію).

Його вводять внутрішньовенно з частотою20-30 мл протягом години і обо-в’язково разом з глюкозою та інсуліном.

Дефіцит натрію визначають за такою формулою:

ДефіцитNa

+

= (140 – Na

+

Хв.)

.

МТ,

деNa+

– дефіцит натрію, ммоль; Na

+

хв– вміст натрію у плазмі хворого;

0,2 МТ– об’єм позаклітинної води, л. Корекцію натрію здійснюють0,9% роз-чином натрію хлориду(1000 мл р-ну містить154 ммольNa+

), або5,8 % розчи-ном натрію хлориду(1 мл такого розчину містить1 ммоль натрію).

Дефіцит кальцію визначають за такою формулою:

Дефіцит Сa

++

= (2,5 – Сa

++

Хв.)

.

МТ,

Де Сa

++

– дефіцит кальцію, ммоль; Сa

++

хв– вміст кальцію у плазмі хворого;

0,2 МТ– об’єм позаклітинної води, л. Корекцію кальцію здійснюють10 % розчи-ном кальцію хлориду(1 мл р-ну містить1,1 ммоль Сa

++

), ергокальциферолом,

При виникненні гіпокальціємічних судом застосовують седативну терапію.

Дефіцит магнію визначають за такою формулою:

ДефіцитMg++

= (1,0 – Mg

++

Хв.)

.

МТ,

деMg++

– дефіцит магнію, ммоль; Mg

++

Хв– вміст магнію у плазмі хворо-го; 0,6 МТ– об’єм загальної води в організмі, л. Корекцію магнію здійснюють

25 % розчином магнію сульфату(1 мл р-ну містить0,5 ммольMg++

).

Слід зазначити, що здійснення патогенетичного післяопераційного ліку-вання, особливо у тяжкохворих, можливе лише при підтримці стабільного вод-но-електролітного балансу, повного енергетичного і пластичного забезпечен-ня організму за рахунок повноцінного парентерального та ентерального хар-чування, з достатнім вмістом білків, незамінних амінокислот, вітамінів, жирних

Кислот, мікроелементів.

Зміни складу крові можуть проявлятись: зниженням кількості еритроцитів,

Вмісту гемоглобіну, лейкоцитозом, зсувом лейкоцитарної формули

(збільшується кількість нейтрофільних лейкоцитів і зменшується– лімфоцитів

та еозинофілів). Поряд із цим, відбуваються зміни згортальних властивостей

Крові, які проявляються підвищенням активності коагулянтної(фібриноген, про-тромбін, тромбопластин, проакцелерин та ін.) і пригніченням антикоагулянт-ної систем крові, що створює умови для виникнення небезпечних післяопера-ційних ускладнень– емболій і тромбозів.

Загальна хірургія 230

Для корекції анемії і гемостазу застосовують переливання еритроцитарної,

Лейкоцитарної, тромбоцитарної маси, плазми крові, фібриногену, призначають

Антикоагулянтну терапію(фраксипарин, клексан, гепарин, пелентан і т. ін.).

ОРГАНІЗАЦІЯ І ВЕДЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО

ПЕРІОДУ

Особливості догляду за оперованими хворими

Післяопераційне лікування хворих має бути активним, включати раннє

Вставання з ліжка, системне проведення лікувальної фізкультури, повноцінне

Харчування і корекцію порушених функцій організму.

Важливого значення в післяопераційний період надають профілактиці на-гноєнь і своєчасному загоєнню рани. У тяжкохворих зі зниженими регенера-тивними процесами(пілоростеноз, рак, перитоніт і т. ін.) для профілактики

Розходження швів на операційній рані й евентрації необхідно відразу ж після

Операції одягнути спеціальний пояс, бандаж або обв’язати оперованого.

Усіх хірургічних хворих після операції можна поділити на три групи: 1)

Хворі зі стабільним станом функцій життєво важливих органів(нормальна

Гемодинаміка, дихання та ін.), як правило, поміщаються у післяопераційні па-лати; 2) хворі з лабільним станом життєво важливих функцій, що характери-зується нестабільними показниками гемодинаміки та дихання, які потребують

Інтенсивного лікування; 3) хворі в критичному стані з вираженими порушен-нями діяльності серцево-судинної системи, дихання, нервової системи та ін.

Без проведення реанімаційних заходів у цих хворих може настати смерть, до-сить часто вони знаходяться без свідомості. Всі вони потребують не тільки

Інтенсивного лікування, але й ретельного догляду. У сучасних лікарнях тяж-ких післяопераційних хворих(другої і третьої груп) концентрують у спеціалі-зованих відділеннях інтенсивної терапії і реанімації.

Інтенсивна терапія включає в себе комплекс лікувальних заходів, спря-мованих на нормалізацію гомеостазу, попередження і лікування гострих по-рушень життєво важливих функцій.

Реанімація– це комплекс заходів, направлених на відновлення або замі-щення раптово втрачених функцій серця, легень і обмінних процесів у хворих,

Які знаходяться в критичному стані. Після проведеного лікування і покращан-ня стану хворих їх переводять у післяопераційну або загальну палату хірург-ічного відділення. Палата для післяопераційних хворих не повинна бути вели-кою(максимум на2-3 чол.). У палаті повинна бути централізована подача

Кисню і набір інструментів, апаратів і медикаментозних засобів для проведен-ня інтенсивної терапії та реанімаційних заходів

Для створення максимального спокою і фізіологічного положення хворих кла-дуть на функціональні ліжка. Їх вкривають чистими простирадлами, під які підкла-дають клейонку. Краще класти хворого в зігріте ліжко(за допомогою грілок).

Необхідно слідкувати за чистотою постільної білизни. Для попередження пролежнів

Хворого кладуть на гумовий круг або спеціальний пневматичний матрац.

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 231

Для заміни постільної білизни хворого спочатку повертають на бік і на

звільненій частині ліжка скочують простирадло у валик(від краю ліжка до хво-рого). Після цього пацієнта повертають на чисте простирадло, забирають бруд-не і розгортають валик чистого простирадла, вкриваючи все ліжко(рис. 1.14.1).

У великих хірургічних відділеннях для спостереження і догляду за оперованими

Хворими виділяють окремий пост. Медична сестра слідкує і реєструє основні фун-кціональні показники: пульс, дихання, артеріальний тиск, температуру, кількість

Випитої і виділеної(з сечею, каловими масами, виділеннями з ран) рідини. При

Цьому звертають увагу на загальний стан хворого(спокійний, збуджений, загаль-мований та ін.), колір шкіри(синюшний, блідий, рожевий та ін.), температуру.

У тяжких оперованих хворих, особливо в перші дні, необхідний старанний

Догляд за порожниною рота. При сухості язика, рота рекомендують проводи-ти систематичне полоскання водою і змазування слизової оболонки вазеліно-вим маслом. Для профілактики запальних

Процесів у роті(флюсу, паротиту, карієсу)

Чистять зуби, полощуть ротову порожнину

Теплою водою з лимонним соком, слабким

Розчином перманганату калію, проводять

Масаж підщелепних, привушних слинних за-лоз. Усі хворі щодня миють обличчя, руки.

Тяжкохворих умивають молодші медичні се-стри. Чоловіки повинні голитись. Шкіра хво-рого має бути чистою. Забруднені ділянки

Тіла негайно обмивають і протирають. У по-вних хворих з метою запобігання попрілості