Навколо рани від її вторинного інфікування. Попадання ранового вмісту на шкіру

Може призвести до розповсюдження інфекції, мацерації шкіри та запалення. Для

Профілактики мацерації, запалення шкіри її слід обробити пастою Ласара або

цинковою маззю. Видаляти дренажі, турунди, тампони необхідно дуже обереж-но. Для безболісного їх видалення пов’язку змочують3 % розчином пероксиду

Водню або відмочують її у теплому розчині перманганату калію, фурациліну,

Хлоргексидину тощо. Особливо ретельно необхідно слідкувати за станом дре-нажів у рані. Тривале їх перебування в рані може викликати пролежні(некроз)

Стінок органів, що доторкались до них(кишки, шлунка, жовчного міхура або

Великих судин). При незначному просяканні пов’язки ексудатом часті перев’яз-ки ран не рекомендують. При нагноєнні рани перев’язку проводять щоденно, а в

Разі необхідності і частіше, з урахуванням і застосуванням препаратів для місце-вого лікування ран, залежно від фази ранового процесу.

Загальна хірургія

ТЕРМІЧНІ УШКОДЖЕННЯ. ЕЛЕКТРОТРАВМА

ПОНЯТТЯ ПРО ОПІК

Опік (combustio) – пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з

Підлеглими тканинами, визване дією на них високої температури (термічний

Опік), хімічних речовин (хімічний опік), фізичних факторів (радіаційні, проме-неві опіки) чи електричного струму (електроопіки).

Хворі з опіками, на сьогодні, становлять1,8-2 % усіх хірургічних хворих і

10-12 % усіх травмованих(М.Ю. Повстяний, 2003).

Термічні опіки

Термічні опіки трапляються частіше за інші та виникають внаслідок нео-бережного поводження з гарячими рідинами, парою, полум’ям. Термічне ушко-дження тканин з’являється під дією температури44

0С(настає коагуляція тка-нинного білка), темп його подвоюється при збільшенні температури на кожен

Градус. Глибина та поширеність опікової рани залежать: 1) від рівня темпера-тури та виду термічного чинника; 2) тривалості дії термічного чинника; 3)

Стану організму і чутливості різних ділянок тіла.

Для кращого розуміння опікової патології необхідно знати деякі анатомо-фізіологічні особливості шкіри. Площа шкіри становить1,7 м

, а вага її– близько

15 % маси тіла людини. Шкіра складається з епідермісу, дерми та підшкірної

основи(рис. 2.3.1).

Епідерміс– поверхневий шар шкіри– складається з лускового епітелію.

Клітини поверхневого епітелію прогресивно ороговівають і поступово злущу-ються, їх місце займають

Клітини глибокого(ба-зального) шару і рост-кової зони епідермісу.

Процес розвитку клітин

Епідермісу від моменту

Появи і до відмирання

Триває28 діб. Під епідер-місом розташована дер-ма(corium), яка скла-дається з шарів кола-генових та еластичних

Волокон. У пухкому ша-рі дерми розміщуються

Кровоносні судини, нерви

Та придатки епідермісу

Рис. 2.3.1. Будова шкіри:1 – епідерміс; 2 – дерма;

Підшкірна клітковина; 4 – м’язи та ступені опіку.

Термічні ушкодження. Електротравма

(волосяні фолікули, сальні та потові залози). Через шкіру передаються всі види

Чутливості, відбувається регулювання температури тіла, вона захищає організм

від проникнення в нього ззовні збудників інфекції(мікробів), токсичних речовин

(бар’єрна функція) і т. ін.

Клініка і діагностика ступеня опіку

Під дією термічного чинника виникають місцеві та загальні порушення.

Невеликі опіки перебігають переважно як місцевий процес. При значних ура-женнях шкіри в обпечених спостерігаються суттєві загальні розлади в організмі,

Що зумовлюють розвиток опікової хвороби. Тяжкість перебігу опіків залежить

від площі та глибини ураження шкіри(рис. 2.3.1).

Розрізняють чотири ступені опіку:

І ступінь – характеризується ураженням лише поверхневих шарів епідер-місу і проявляється пекучим болем, почервонінням та незначним набряком

Шкіри. Триває він2-3 дні. Найбільш характерним прикладом опіку І ступеня є

Опік тіла, що виникає при неконтрольованому прийманні сонячних ванн.

ІІ ступінь– це глибше ураження епідермісу(до базального шару) з утво-ренням на поверхні шкіри пухирів, наповнених прозорою серозною рідиною.

Вони виникають внаслідок розширення та підвищення проникності кровонос-них капілярів шкіри, накопичення рідкої частини крові й відшарування поверхне-вого шару епідермісу. Пухирі виникають через декілька хвилин після опіку,

Але можуть утворюватись і наступного дня. При розкритті пухиря на дні його

Видно яскраво-червоний сосочковий шар шкіри. При сприятливому перебігу

Опіку на4-6-ту добу рідина з пухиря всмоктується, а на10-12 добу наступає

Епітелізація пошкодженої ділянки шкіри.

Слід зазначити, що при неускладнених опіках І-ІІ ступенів шкіра повністю

Відновлюється без формування рубців.

ІІІ ступінь– некротична фор-ма, яку поділяють на ІІІА і ІІІБ,

Характеризується змертвінням по-верхневого шару шкіри, в тому

Числі частково і росткової зони еп-ідермісу(підгрупа А) зі збережен-ням волосяних цибулин, потових

І сальних залоз. При цьому на фоні

Гіперемійованої шкіри і пухирів

утворюються ділянки поверхне-вого некрозу шкіри(рис. 2.3.2).

При опіках ІІІ ступеня(підгрупа Б)

Виникає некроз всієї товщі шкіри.

Білки клітин шкіри згортаються і

Утворюють щільний струп. У

Рис. 2.3.2. Хворий Б., 2 роки. Опік ІІІ Б ст.

(50 % поверхні тіла). Рани закриті

ксенодермотрансплантатами.

Загальна хірургія

Зв’язку з повним руйнуванням росткового шару шкіри загоєння в цьому випад-ку відбувається вторинним натягом. На місці ураження шкіри утворюється

Тільки грануляційна тканина, яка заміщується сполучною тканиною з наступ-ним утворенням рубця.

ІV ступінь– некроз шкіри і розміщених під нею тканин, що виникає при

Тривалій дії термічного чинника, як правило, полум’я. Це найтяжча форма оп-іку– обвуглювання, при якій уражається не тільки вся товща шкіри, а й підшкірна

Жирова клітковина, часто м’язи, сухожилки і навіть кістки. Уражені ділянки

Тіла набувають темного або мармурового забарвлення, щільні при пальпації,

Втрачаються усі види чутливості(тактильна, больова тощо). При глибоких

Опіках нерідко розвиваються гнійні процеси, внаслідок чого розплавляються

змертвілі тканини та формуються грубі рубці, на яких з часом можуть утво-рюватись виразки, що не загоюються(рис. 2.3.3).

Опіки І, ІІ, та ІІІ А ступенів

Відносять до поверхневих, а ІІІ Б і

ІV – до глибоких. Слід зазначити,

Що при всіх поверхневих опіках

Зберігаються джерела епітелізації

(ростковий шар епітелію, волосяні

Фолікули, вивідні протоки пото-вих та сальних залоз), що створює

Умови для повного відновлення

Пошкодженої ділянки шкіри. При

Глибоких опіках всі можливі дже-рела відновлення епітелію руйну-ються, внаслідок чого самостійно-го відновлення шкіри неможливе.

Глибокі опіки ІІІБ і ІV ступенів

площею до10 % вважаються об-меженими, тоді як опіки більшої

Площі називають поширеними. У дітей віком до15 років та людей похилого

віку(60 років і більше) поверхневі опіки площею понад15 % і глибокі, понад

5 %, є тяжкими. Глибокі опіки площею50 % вважаються несумісними з жит-тям, хоча на сьогодні вдається врятувати життя окремих хворих і з опіками

більше60 % поверхні тіла(В.В. Бігуняк, 2002).

Слід відмітити, що вищенаведена класифікація ступеня опіку досить гро-міздка, вносить путаницю при оформленні документації і її можна використо-вувати лише для визначення ступеня термічних опіків. Тому на ХХ з’їзді хірургів

України(Тернопіль, 2002 рік) запропонована нова класифікація:

І ст. – епідермальний опік(поєднує І і ІІ ступені старої класифікації);

ІІ ст. – дермальний поверхневий опік(відповідає опіку ІІІ А ступеня– час-тковий некроз шкіри на глибину0,05-0,5 мм.);

Рис. 2.3.3. Хворий С., 16 років. Термічний

опікIV ст. (55 % поверхні тіла).

Термічні ушкодження. Електротравма

ІІІ ст. – дермальний глибокий опік(ІІІ Б ст. – повний некроз шкіри і

підшкірної клітковини до поверхневої фасції);

ІV ст. – субфасціальний опік(ІV ст. – некроз шкіри і підлеглих тканин).

В запропонованій класифікації враховані патофізіологічні процеси і ана-томічні взаємовідносини тканин, що дозволяє об’єктивізувати клініку, такти-ку і прогноз травми.