Можуть бути трьох типів: негайна(настає відразу ж після введення сироват-ки); рання(на4-6-й день) і віддалена(через2 тижні і пізніше). Реакція може

проявлятися підвищенням температури тіла, лихоманкою, судомами, висип-кою, порушенням діяльності серця, легень. Для її припинення необхідно термі-ново ввести1 мл0,1 % розчину адреналіну або5 % розчину ефедрину, 10 мл

10 % розчину хлористого кальцію, 20-50 мл20-40 % розчину глюкози. При

Тяжких станах призначають гормональні препарати(преднізолон, кортизон,

Гідрокортизон), серцеві препарати та ін.

ЗАГАЛЬНА ГЕНЕРАЛІЗОВАНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ

Сепсис

Сепсис (sepsis – гниття) – загальне інфекційне захворювання, що спричи-няється різними мікроорганізмами та їх токсинами у зв’язку з прогресуванням

Та поширенням місцевого інфекційного процесу. Сепсис нерідко в народі нази-вають“зараженням крові”. Здебільшого він виникає як ускладнення різних місце-вих гнійних процесів(фурункула, карбункула та ін.) і називається вторинним.

Первинний сепсис трапляється рідко. Сепсис, при якому первинне джерело гнійно-го запалення виявити не вдається, називають криптогенним. Таким джерелом

Можуть бути каріозні зуби, приховані абсцеси, запалення мигдаликів і т. ін.

Розвиток сепсису, як правило, пов’язаний із високою вірулентністю

Мікробів, масивністю та тривалістю зараження, пригніченням імунобіологіч-них сил організму.

Загальна хірургія

Тривалість сепсису може бути різною: від декількох годин(блискавична

форма) до декількох років(хронічна форма).

Причиною сепсису можуть бути майже всі патогенні та умовно-патогенні

Бактерії: стафілококи, стрептококи, синьогнійна та кишкова палички, анаеро-би та ін.

Розвиток і перебіг сепсису є результатом складного динамічного процесу, що

Виникає внаслідок взаємодії мікроорганізмів, їх токсинів і організму хворого.

Труднощі ідентифікації сепсису при різних захворюваннях і станах спону-кали узгоджувальну комісію(США, 1991) рекомендувати всі генералізовані

Запальні ускладнення поділяти на чотири групи: синдром системної запальної

Реакції, сепсис, сепсис-синдром і септичний шок. Синдром системної запаль-ної реакції визначається на підставі наступних клінічних ознак: температура

Тіла38

С або нижче36

С, тахікардія– 90 за1 хв, тахіпное вище20 за1 хв

(при ШВЛ рСО

Менше32 мм рт. ст.), кількість лейкоцитів у периферійній крові

понад12 • 10

або менше4 • 10

, або ж кількість незрілих форм перевищує10 %.

Сепсис за цією рекомендацією визначають як системну запальну реакцію при

Явно інфекційному процесі, а сепсис-синдромом запропоновано позначати такі

Стани, при яких на фоні сепсису розвиваються органні порушення, що коригу-ються за допомогою засобів і методів інтенсивної терапії.

Класифікація сепсису(за В.К. Гостіщевим, 2001 р.):

1. За наявністю або відсутністю первинного джерела інфекції: а) первин-ний(при відсутності джерела інфекції); б) вторинний(при наявності первинно-го джерела інфекції).

2. За збудником: а) аеробний(стафілококовий, стрептококовий тощо);

б) анаеробний(клостридіальний, неклостридіальний).

3. За причиною виникнення: а) рановий; б) при гнійних захворюваннях

Внутрішніх органів(пневмонії, аднекситі, ендометриті, хронічному тонзиліті, отиті,

гаймориті та ін.); в) післяопераційний; г) криптогенний(невідоме джерело).

4. За локалізацією первинного джерела: а) отогенний; б) стоматогенний; в)

урологічний; г) гінекологічний та ін.

5. За характером генералізації інфекції: а) септицемія– сепсис без гнійних

метастазів; б) септикопіємія– сепсис із гнійними метастазами.

6. За клінічним перебігом: а) блискавичний; б) гострий; в) підгострий; г) ре-цидивний; д) хронічний.

Клініка. Найчастішими ознаками сепсису є: різкий головний біль, безсоння,

Подразливість, психози, галюцинації та ін. Поряд із цим, підвищується темпера-тура тіла до39-40

0С із значними коливаннями зранку і ввечері(гектична темпе-ратура), з’являється лихоманка, рясний піт, втрачається апетит, спостерігаєть-ся схуднення. При дослідженні стану серцево-судинної системи визначають та-хікардію, зниження артеріального тиску, підвищення венозного тиску. У хворих

Виникає порушення функції нирок, олігурія, зниження питомої ваги сечі, з’яв-ляється білок, формені елементи крові. Порушується функція печінки, нерідко

Хірургічна інфекція

Виникає паренхіматозна жовтяниця, збільшуються печінка та селезінка. При

Дослідженні крові відзначають зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну,

збільшення швидкості осідання еритроцитів(ШОЕ) і лейкоцитоз, зсув лейкоци-тарної формули вліво. При посівах крові лише в70-80 % випадків вдається вид-ілити збудника сепсису, що пояснюється як непостійністю бактеріємії, так і труд-нощами виділення деяких видів збудника. При проведенні бактеріологічного

Дослідження необхідно ретельно дотримуватися правил забору крові, її транс-портування і наступної культивації. У перші дві доби обстеження здійснюють

Повторні рондомізовані(випадкові за часом) забори крові із вени, або її беруть

Разів з інтервалом у2 год і висівають у двох колбах. Посів вважають дійсним,

Якщо виділяється один і той самий мікроб в обох колбах і наступних посівах.

Слід зазначити, що при розвитку сепсису, як правило, змінюється харак-тер перебігу місцевого ранового гнійного процесу: грануляції у рані стають

В’ялими, зменшується кількість виділень, останні набувають тьмяного, нерідко

Гнильного вигляду. Виникають лімфангіїти, лімфаденіти, тромбофлебіти, на-бряклість навколишніх тканин, припухлість рани.

Слід пам’ятати, що клінічний перебіг сепсису значною мірою залежить від

Його форми. Так, блискавичний сепсис розвивається досить бурхливо, протя

Гом декількох годин(6-8), і має характер септичного шоку. При несвоєчасно-му наданні допомоги настає смерть. При гострому сепсисі захворювання роз-вивається протягом декількох днів(5-10). При підгострій формі клінічний сим-птомокомплекс виникає протягом декількох тижнів, і перебігає не так вираз-но, як при перших двох формах.

Хронічний сепсис характеризується в’ялим перебігом зі слабкими клінічни-ми проявами, які можуть спостерігатися місяцями, а нерідко і роками.

При рецидивуючому сепсисі періоди загострення чергуються з ремісіями

(періодами затихання).

При бурхливому розвитку сепсису, внаслідок масивного розмноження

Мікробів і надходження в кров їх токсинів, розвивається септицемія. При цій

Формі сепсису не спостерігаються ремісії, і симптоматика захворювання є яс-краво вираженою.

При подальшому розвитку сепсису виникає бактеремія з утворенням мно-жинних гнійників у різних органах та тканинах. Ця форма сепсису називаєть-ся септикопіємією. При ній мікроби, попадаючи в лімфатичне або кровоносне

Русло, осідають у капілярах різних органів і тканин, створюючи гнійний осе-редок, який стає новим джерелом розповсюдження інфекції.

Слід пам’ятати, що по суті із кожної гнійної рани в кровоносне і лімфатич-не русло всмоктуються токсини, мікроби та продукти розпаду тканин. Цей

Процес часто супроводжується підвищенням температури тіла, ознобом, тахі-кардією й іншими симптомами інтоксикації. Такий стан називається резорб-тивною лихоманкою і має місце у хворих із гнійною інфекцією. Її не слід плу-тати з сепсисом. Резорбтивна лихоманка, як правило, тісно пов’язана з харак-тером перебігу первинного гнійного вогнища. Із його санацією і ліквідацією

Загальна хірургія

Симптоми резорбтивної лихоманки зникають. Разом із тим, при масивному

Надходженні мікробів у кровоносне русло, вона може переходити в сепсис.

Найтяжчим і специфічним ускладненням сепсису є шок, який може виник-нути при будь-якому його виді і в будь-який період перебігу. Причина і ме-ханізм розвитку септичного шоку ще недостатньо з’ясовані, але визнаними

вважаються наступні:

- масивне надходження у судинне русло мікроорганізмів з осередку інфекції

або інших джерел;

- стимуляція бактеріальними токсинами ефекторних β-рецепторів

більшості органів із розвитком периферійного судинного спазму;

- виникнення під дією токсинів генералізованого внутрішньосудинного

Згортання крові.

Основними ознаками септичного шоку є: зниження артеріального тиску,