Тоді, коли є тяжка супровід-на патологія або хворий

Відмовляється від операції.

Ахалазія стравоходу

Ахалазія стравохідно-кардіального переходу – не-можливість розслаблення

Нижнього стравохідного

Сфінктера у відповідь на ков-тання. Причина цього захво-рювання не встановлена.

Важливу роль у виникненні

Ахалазії мають емоційно-Рис. 3.2.7. Рентгенограми: а– пульсаційний

Дивертикул; б– тракційний дивертикул.

Б а

Спеціальна хірургія

Психічні травми, порушення парасимпатичної або симпатичної іннервації стра-воходу. Розрізняють чотири стадії захворювання: 1) функціональний спазм без

розширення стравоходу; 2) стійкий спазм із помірним розширенням стравоходу;

Рубцеві зміни стінки з вираженим розширенням стравоходу; 4) значнеS-подіб-не розширення стравоходу з ерозивними змінами слизової оболонки.

Клініка. Основними клінічними ознаками ахалазії стравоходу є: дисфагія,

Стравохідне блювання(регургітація), що виникає внаслідок накопичення рідини

В стравоході. У хворих виникає біль і відчуття стиснення за грудниною, під

Час сну з’являються симптоми“мокрої подушки”, “нічного кашлю” внаслідок

Витікання і попадання стравохідного вмісту в трахею. Хворі втрачають вагу,

працездатність. Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають рент-генологічне та ендоскопічне дослідження(рис. 3.2.8).

Лікування. Хворим із першою і другою стадіями ахалазії призначають кон-сервативну терапію. Їжа повинна бути протертою, без гострих приправ, хімічно

щадною, повноцінною. У комплекс лікування входять місцеві анестетики–

0,5 % розчин новокаїну, спазмолітики– 0,1 % розчин сульфату атропіну, седа-тивні препарати. При відсутності ефекту від лікування у цих хворих можна

Проводити кардіодилатацію– розширення кардіального відділу стравоходу

за допомогою кардіодилататорів(рис. 3.2.9). Хірургічне лікування здійснюють

У хворих із ІІІ-ІV стадіями ахалазії. Суть операції полягає в розсіканні м’язово-го шару стравоходу до слизової оболонки й закритті м’язового дефекту дном

шлунка(операція Геллера) або створенні езофагогастрального анастомозу

(операція Гейровського-Савіних).

Рак стравоходу

Рак стравоходу складає60 % усіх захворю-вань стравоходу. Чоловіки хворіють у6-8 разів

частіше, ніж жінки(72 % і28 %, відповідно). До

80 % хворих на рак стравоходу старші60 років.

Частота локалізації ракової пухлини в різних

Рис. 3.2.9. Кардіодилататори. Рис.3.2.8. Хворий Ч., 51 рік.

Ахалазія стравоходу ІІІ ст.

(рентгенограма).

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Відділах стравоходу не однакова. Серед хворіючих значна частина хворих,

Що курять, і любителів гарячої та гострої їжі.

За морфологічними ознаками розрізнять такі форми раку стравоходу: вуз-луваті(екзофітні), виразкові(ендофітні) і дифузні(інфільтративні), що уража-ють усю товщу стінки органа.

За гістологічною структурою рак стравоходу відноситься до групи плос-коклітинних ракових пухлин. Значно рідше зустрічається аденокарцинома, що

Розвивається із залоз слизової оболонки і лише в ділянці переходу стравоходу

В кардію зі слизової шлунка.

Основними ознаками раку стравоходу є дисфагія, яка спочатку прояв-ляється у вигляді незначного, непостійного, неприємного відчуття при ков-танні (прилипання харчової грудки). У подальшому, з ростом пухлини, розви-вається звуження, спостерігається затримка грубої, а потім і рідкої їжі, у хво-рих наступає прогресуюче виснаження. В останній фазі захворювання виникає

Повна непрохідність стравоходу. Поряд із дисфагією виникає біль, який поси-люється при проходженні їжі.

Важливе значення для встановлення діагнозу має рентгенологічне та ендо-скопічне дослідження стравоходу. Наявність пакетів лімфатичних вузлів у над-ключичних ямках або інших віддалених метастазів свідчить про запущеність

захворювання. Залежно від поширеності процесу розрізняють: І стадію– малін-гізована виразка або невелика пухлина стравоходу без звуження його просвіту;

ІІ стадію– пухлина звужує стравохід, але не виходить за його межі; ІІІ стадію–

Пухлина проростає всю стінку стравоходу та поширюється на прилеглі ткани-ни і дає метастази в регіонарні лімфатичні вузли; ІV стадію– пухлина пророс-тає в сусідні органи і метастазує у віддалені лімфатичні вузли.

Міжнародна класифікація раку стравоходу грунтується на системі ТNMP.

Лікування. Найбільш надійним способом лікування раку стравоходу є ра-дикальна операція– видалення ураженого відділу органа(резекція стравохо-ду) з наступною пластикою його тонкою або товстою кишкою. Показаннями

До такої операції є наявність пухлини і відсутність віддалених метастазів.

При неоперабельних формах раку проводять паліативні операції. До та-ких операцій відносяться гастростомія(рис. 3.2.10.) та накладання обхідних

Анастомозів(езофагогастроанастомоз).

В окремих випадках через пухлину стравоходу проводять трубку із спеці-альної пластмаси, що створює прохідність їжі.

Слід відмітити, що хірургія стравоходу є одним із складних розділів хірургії.

Надзвичайно важливе значення для одужання хворих після операції на стра-воході має ретельний догляд. Протягом першої доби після операції хворим на-дають у ліжку відповідного фізіологічного положення, рекомендують утриму-ватись від проковтування слини, харкотиння, забороняють приймання будь-якої їжі і води. Хворий повинен знаходитись на повному парентеральному

Харчуванні. Приймати рідину через рот дозволяють на4-5-ту добу і тільки

Спеціальна хірургія

Невеликими порціями. При нормальному пе-ребізі післяопераційного періоду їм признача-ють напіврідку їжу: кефір, сметану, сирі яйця,

Кисіль, манну кашу та ін. З11-12-ї доби хво-рому можна дати протерте м’ясо, парові кот-лети, рибу. З15-го дня можна призначити стіл

№1. При наявності зонда, проведеного через

Оперований стравохід(кишкову вставку), хар-чування хворих проводять через зонд з3-4-ї

Доби. У зв’язку з різким виснаженням і знижен-ням регенераторних властивостей організму

Цим хворим призначають введення білкових

препаратів, компонентів крові(альбумін, плаз-ма), призначають імуностимулятори(імунал,

Тимоген, тималін, Т-активін тощо), проводять

Дихальну гімнастику та ЛФК, протирають

Спину, слідкують за станом дихальної і сер-цево-судинної систем. У кінці3-ї доби необхі-дно провести очисну клізму.

Особливої уваги вимагають хворі з гаст-ростомою(рис. 3.2.11).

Необхідно уважно стежити за станом

Шкіри навколо гастростомічного отвору.

Шлунковий сік, який витікає через гастрос-тому, може викликати сильну мацерацію

Шкіри, що призводить до сильного болю. При

Кожному введенні харчових продуктів через

Гастростому шкіру потрібно протирати ан-тисептичним розчином, змазати вазеліном або

Антисептичною маззю. При наявності маце-рації шкіри дану ділянку, змазують пастою

Ласара, цинковою маззю.

При пухлинах стравоходу, що не видаля-ються, та при наявності метастазів проводять

Променеву та хіміотерапію.

ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Зоб

Зоб(struma)– доброякісне дифузне або вузлувате збільшення щитоподіб-ної залози. Розрізняють ендемічний, епідемічний і спорадичний зоб.

Рис. 3.2.10. Гастростома за

Топровером.

Рис. 3.2.11. Хворий П., 67 р.

Рак стравоходуIV ст., IV кл.гр.

(гастростома за Топровером).

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Ендемічний зоб трапляється у відповідних географічних зонах, переважно

В горах(Карпати, Закарпаття). Причинами його виникнення є йодна недо-статність, прийом струмогенних речовин, погані санітарно-гігієнічні умови і

Незбалансоване харчування.

Епідемічний зоб часто спостерігається у місцях великого скупчення лю-дей, особливо молодого віку(тюрмах, військових частинах). Причинами його

Вважають вітамінну недостатність, недоброякісну питну воду, незбалансова-не харчування.

Спорадичний зоб трапляється у вигляді окремих випадків у будь-якій місце-вості. Зоб в основному буває у жінок молодого віку. Його виникнення пере-важно пов’язують із нейрогормональними розладами в організмі, які виклика-ють збільшення щитоподібної залози.