Можна точно виявити ускладнення, встановити ступінь і характер вогнище-вих уражень(паралічі, втрата чутливості, мови, зору, слуху та ін. ).

Через3-4 тижні після поранення загальний стан хворого покращується,

Рани загоюються. При сприятливому перебігу проникаючого поранення може

Настати одужання.

Лікування. Потерпілі з проникаючими пораненнями голови підлягають

Госпіталізації в нейрохірургічне або хірургічне відділення. При наданні пер-шої медичної допомоги всі заходи повинні бути спрямовані на попередження

Попадання крові, спинномозкової рідини, блювотних мас у дихальні шляхи,

Для чого пораненого або його голову повертають на бік. На рану накладають

асептичну пов’язку, вводять знеболювальні, протишокові(реополіглюкін, ре-оглюман, 40 % розчин глюкози та ін.) препарати і транспортують на ношах,

Краще санітарним транспортом.

У стаціонарі всім хворим із проникаючими пораненнями голови прово-дять первинну хірургічну обробку рани. Голову голять. Краї рани висікають,

Видаляють сторонні тіла та вільно розміщені кісткові відламки. При необхід-ності розширюють кістковий дефект, старанно зупиняють кровотечу, видаля-ють згустки крові. Рану промивають теплим ізотонічним розчином натрію

Хлориду. Після своєчасної повноцінної хірургічної обробки рану можна заши-ти наглухо. У потерпілих із пізніми термінами госпіталізації, при запальних

Змінах у рані її очищають і дренують. Загоєння таких ран проходить вторин-ним натягом.

ЗАКРИТІ ТРАВМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Закриті травми головного мозку

До закритої травми головного мозку відносяться: струс(commotio cerebri),

Забій(contusio cerebri) і стиснення головного мозку(compresio cerebri). Такий

Поділ закритої мозкової травми є умовним, оскільки у повсякденному житті в

Більшості випадків виникає поєднане ушкодження головного мозку з перело-мами склепіння та основи черепа, які викликають так звану травматичну хво-робу головного мозку.

Ступінь ушкодження головного мозку залежить від площини, напрямку дії

сили, її швидкості та величини. При всіх черепно-мозкових пошкодженнях вини-кає особлива та швидка реакція мозкової тканини на травму, яка проявляється:

Спеціальна хірургія

Порушенням кровообігу; 2) підвищенням внутрішньочерепного венозного тис-ку; 3) розвитком мозкового набряку та набуханням мозкової речовини.

Основні клінічні ознаки, які розвиваються при закритій черепно-мозковій

Травмі, поділяють на загальномозкові та місцеві(вогнищеві). До загальномоз-кових ознак відносять втрату свідомості, запаморочення, головний біль, нудо-ту, блювання, брадикардію і т. ін. Вони виникають внаслідок порушення функції

Мозку, в цілому, і його життєво важливих центрів, зокрема. До вогнищевих

Ознак відносять: параліч, афазію, порушення чутливості відповідних ділянок

Тіла, зору, слуху та ін. Ці симптоми зумовлені пошкодженням певних ділянок

Мозку з розташованими в них центрами.

Найчастішим закритим пошкодженням головного мозку є струс.

Струс головного мозку (commotio cerebri)

Ушкодження мозку та мозкових оболонок(без порушення цілості покрив-них тканин), яке розвивається при дії на череп значної сили(удару предметом,

Падіння з висоти, мотоцикла та ін.). Слід зазначити, що мозок людини являє

собою на95-96 % зв’язану воду. Дія короткого і сильного удару за законами

Гідродинаміки призводить до надзвичайного хвильового коливання тканин

Головного мозку і його різних складових частин(ліквору, крові). При струсі

Цілість головного мозку не порушується, однак, у ньому проходять фізико-хімічні зміни, порушуються міжнейронні зв’язки. Поряд з цим виникає рефлек-торний спазм кровоносних судин із наступним їх розширенням, венозним зас-тоєм, що призводить до набряку мозку, його оболонок і утворення дрібних

Діапедезних точкових крововиливів у його білу і сіру речовини.

Взагалі, зміни, що відбуваються у головному мозку при струсі, проходять

чотири фази: 1-ша фаза– дисфункції, яка характеризується гострими нейроди-намічними розладами регуляторних механізмів ретикулярної формації(сто-вбура) і великих півкуль(кора– підкірка) з їх позамежовим розлитим гальму-ванням; 2-га фаза– дисциркуляторна, при якій настають розлади гемо- і лікво-родинаміки, виникають набряки мозку і діапедезні геморагії; 3-тя фаза–

Дистрофії нервових, гіперплазії гліальних і мезенхімальних елементів мозку

Та оболонок; 4-та фаза– атрофії мозкової тканини.

Клініка. Основною ознакою струсу головного мозку є втрата свідомості.

Вона може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть діб. Другою

Важливою ознакою є ретроградна амнезія: людина, прийшовши до пам’яті, за-буває все те, що відбувалося з нею безпосередньо перед травмою. Амнезія бу-ває різною: інколи можуть випадати певні періоди або навіть багато років жит-тя потерпілих. У хворих може виникати сильне(фонтануюче) блювання. Поряд

Із цим, спостерігається блідість шкірних покривів і обличчя, рідше гіперемія. Ди-хання стає поверхневим, інколи настає психомоторне збудження. Залежно від

Вираженості клінічних проявів розрізняють три ступені струсу головного моз-ку: 1) легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості(всьо-го декілька хвилин), запамороченням, головним болем, нудотою, інколи шумом

У вухах, тахікардією та ін., поступово, протягом декількох хвилин, ці симптоми

Захворювання і пошкодження голови

Минають, але хворий не може згадати, що з ним сталося; 2) середній ступінь

Характеризується втратою свідомості(до декількох годин), у потерпілих вини-кає блювання, сповільнення пульсу(брадикардія), звуження зіниць, зниження

Рефлексів, інколи спостерігається психомоторне збудження; 3) тяжкий ступінь

характеризується тривалою втратою свідомості(декілька діб), супроводжується

Вираженим нервовим збудженням, блідістю шкірних покривів, брадикардією,

Зниженням або відсутністю рефлексів, різким звуженням зіниць. Якщо такому

Хворому не надати своєчасну допомогу, може настати смерть. При наданні та-кої кваліфікованої медичної допомоги наслідки струсу мозку, як правило, спри-ятливі. Однак у більшості хворих протягом тривалого часу після травми може

спостерігатись загальна слабість, дратівливість, поганий сон, пітливість, розбі-жна косоокість при читанні(симптом Седана), біль в очах при рухах і при силь-ному освітленні(симптом Манна-Гуревича).

Лікування. Всі потерпілі зі струсом головного мозку повинні бути гос-піталізовані в нейрохірургічне відділення. Транспортування хворих здійсню-ють так, як і при переломах кісток черепа. В основі лікування хворих зі стру-сом головного мозку є забезпечення ліжкового режиму протягом7-10 днів і

Ретельний догляд за потерпілим. Усі інші лікувальні заходи повинні бути спря-мовані на зменшення набряку мозку. При підвищенні внутрішньочерепного

Тиску хворим проводять дегідратаційну терапію: внутрішньовенно вводять

40-60 мл40 % розчину глюкози або20-40 мл10 % розчину натрію хлориду,

внутрішньом’язово– 10 мл20 % розчину сульфату магнезії, призначають се-чогінні. При явищах набряку головного мозку додатково вводять внутрішньо-венно5-10 мл2 % розчину гексонію, 1-2 мл2 % розчину димедролу, 50-100 мг

гідрокортизону та ін. При зниженні внутрішньочерепного тиску внутрішньо-венно вводять0,9 % розчин натрію хлориду, 5-10 % розчин глюкози, дистильо-вану воду. Для покращання мозкової мікроциркуляції та оксигенації признача-ють кавінтон, пірацетам, ноотропіл, амінолон, вімпоцетин тощо. Лікування хво-рих із тяжким ступенем струсу мозку може тривати до3-4 тижнів.

Забій головного мозку (contu-sio cerebri)

Характеризується пошкод-женням окремих ділянок мозкової

Тканини(розчавлення, розрив і т.

Ін.) в місці прикладання травму-ючої сили, внаслідок чого розви-вається вогнище геморагічного

некрозу(рис. 3.1.6).

Таке пошкодження мозкової

Тканини може виникати не тільки

У місці прикладання травмуючої

Сили, але і на протилежному боці Рис. 3.1.6. Забій головного мозку.

Спеціальна хірургія

Відносно травми(за типом протиудару– a contre-coup). Зона пошкодження

Мозкової тканини залежить від сили і місця нанесення травми. Вона може бути в