Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Пошкодження перикарда, серця і великих судин

Ці поранення можуть бути вогнепальними, різаними і колотими. Найчасті-ше пошкоджується передня поверхня серця і лівий шлуночок. Результатом тре-тини всіх випадків поранень серця або аорти є раптова смерть від кровотечі.

Інші хворі без надання кваліфікованої та своєчасної допомоги гинуть через1-3 дні від тампонади серця і крововтрати(Г.А. Сардак, 1988).

Клініка. У потерпілих виникає біль у ділянці серця(при пошкодженні су-дин у лівій половині грудної клітки), запаморочення, задишка, відчуття стра-ху смерті, прогресивно погіршуються показники гемодинаміки(пульс, артері-альний тиск). Розвивається тампонада серця за рахунок накопичення крові в

Перикарді. При рентгенологічному обстеженні виявляють збільшення розмірів

тіні серця і зменшення амплітуди його скорочень, а в плевральній порожнині–

Рідину із затемненням відповідної частини легені.

Лікування. Полягає в терміновій операції. На рівні ІV-V міжребер’я прово-дять торакотомію, розкривають перикард, зашивають рану в серці, видаля-ють згустки крові. При пораненні великої судини зашивають рану, а дрібні

Судини перев’язують. Оперативне втручання повинно виконуватись швидко і

Чітко. Після зашивання рани в серці відновлюють цілість перикарда за допо-могою рідких швів, проводять дренування плевральної порожнини, перикарда

І зашивають рану грудної клітки.

ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ І ПЛЕВРИ

У хірургічній практиці доводиться зустрічатись із гнійно-запальними за-хворюваннями легень і плеври, найбільш часто з гострими та хронічними абс-цесами, гангреною легені, бронхоектатичною хворобою, емпіємою плеври,

Кістами легень та вродженою аплазією.

Абсцес легень

Абсцес легень– обмежена піогенною капсулою та перифокальною зоною

Запалення порожнина в легені, виповнена гнійним вмістом. Найбільш часто

Абсцес розвивається при несприятливому перебігу гострого запалення легень,

При зниженні імунітету і реактивності організму. Причиною абсцесу можуть

Бути сторонні тіла, затікання в легені блювотних мас, слини, порушення брон-хіальної прохідності з розвитком ателектазу, травматичні пошкодження ле-гень, інфекційні захворювання. Абсцеси також можуть виникати при емболії

Дрібних гілок легеневих артерій. При бактеріологічному дослідженні мокроти

Найчастіше висівають стафілокок, пневмокок, кишкову паличку та ін.

Абсцеси у3-4 рази частіше виникають у чоловіків, ніж у жінок, локалізу-ються, як правило, у верхньому відділі правої легені, в прикореневій зоні. Вони

Можуть бути поодинокими і множинними. Абсцеси легень можуть ускладню-ватися проривом гнійника в плевральну порожнину з утворенням піопневмо-

Спецільна хірургія

Тораксу, легеневими кровотечами, метастазуванням гнійника в протилежну

Легеню, в мозок та інші органи, сепсисом.

Клініка. Головні клінічні ознаки абсцесу легені залежать від стадії захво-рювання, особливостей дренування гнійника, реактивності організму. Взагалі,

у клінічному перебізі абсцесу розрізняють2 періоди: 1) до дренування(форму-вання гнійника); 2) період після дренування(розкриття) абсцесу(діагноз“в

Плювальниці”). При формуванні гнійника стан хворого погіршується, з’являєть-ся головний біль, загальна слабість, кашель, помірний біль у грудях, ядуха,

Підвищується температура тіла. При розпаді та відторгненні некротичних мас

Легені(абсцедуванні) виникає інтоксикація, гарячка досягає39-40

С, набуває

Гектичного характеру; з’являється кашель із помірним виділенням кров’янистого

Харкотиння з неприємним запахом. Та-кого хворого може турбувати нічна

Пітливість. Сформований абсцес може

Розкритись у бронх(рис3.3.11). У цих

Випадках спостерігається масивне вид-ілення мокроти. Кількість харкотиння

Може сягати від100 мл до2 л на добу,

Воно має різко неприємний, смердючий

Запах, а при відстоюванні утворюються

3 шари: нижній шар – гній, середній–

Водяниста мутна рідина, верхній– сли-зовий пінистий. Після прориву гнійника

Стан хворого, як правило, покращуєть-ся, знижується температура тіла, змен-шуються явища інтоксикації. У разі до-статнього дренування абсцесу та повноцінного лікування гнійна порожнина

Очищається і через1-1,5 місяця настає одужання. При периферичному розта-шуванні гнійника в легені, він може розкритись у плевральну порожнину з на-ступним розвитком піопневмотораксу(“гостра плевра”), таке ускладнення

Перебігає досить тяжко. Стан хворого різко погіршується, виникає сильний

Біль(шоковий стан), порушується дихання(диспноє), з’являється ціаноз.

В інших випадках навколо гнійника утворюється щільна піогенна обо-лонка, яка складається з грануляційної і сполучної тканини, що призводить

до формування хронічного абсцесу, 30-40 % гострих абсцесів переходять у

Хронічні(Г.А.Сардак,1998). Перебіг хвороби набуває затяжного характеру з

Періодичними загостреннями, може поширюватися на інші ділянки легень.

Важливе значення для встановлення діагнозу мають огляд грудної клітки,

Аускультація та перкусія. Під час огляду відмічається відставання в акті

Дихання певної половини грудної клітки, пастозність м’яких тканин. Дані

Перкусії й аускультації залежать від фази розвитку, розмірів абсцесу та гли-бини його залягання в легенях. При формуванні абсцесу виявляють притуп-Рис. 3.3.11. Абсцес легені: а– прорив у

Бронх; б– прорив у плевральну

Порожнину.

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Лення перкуторного звуку в ділянці

його розташування, при аускультації–

Дрібнопухирчасті хрипи, бронхіальне

Дихання, потім дихання з амфорним

Відтінком. Важливе значення мають

Лабораторні обстеження. У загальному

Аналізі крові виявляють анемію, лейко-цитоз, зміну лейкоцитарної формули,

Збільшення швидкості осідання еритро-цитів. Вирішальне значення для вста-новлення діагнозу має рентгенологічне

обстеження, при якому виявляють по-рожнину з горизонтальним рівнем ріди-ни і капсулу гнійника(рис. 3.3.12).

Лікування. У період формування аб-сцесу легень лікування розпочинають із

Внутрішньом’язового або внутрішньовен-ного введення антибіотиків. Останні при-значають з урахуванням чутливості

Мікробної флори до різних препаратів.

Досить ефективними є антибіотики цефа-лоспоринового ряду: цефамізин, цефа-лекс, кефзол, клафоран та ін. У тяжких

Випадках показане введення мефоксину,

Тієнаму, максипіну по1 г2-3 рази на добу.

Досить ефективним є інтратрахеальне

Введення антибіотиків, протеолітичних

Ферментів та інших препаратів шляхом

пункції трахеї або через мікро-трахеостому(рис. 3.3.13-3.3.14).

Рис. 3.3.12. Хворий К., 65 р. Абсцес

лівої легені: а– рентгенограма;

Б– схема.

а

б

Рис. 3.3.13. Пункція трахеї. Рис. 3.3.14. Схема мікротрахеостоми.

Спецільна хірургія

Поряд із цим, таким хворим виконують переливання плазми, альбуміну,

Протеїну та ін., вводять глюкозу, сольові розчини, гемодез. Для підвищення

реактивності організму застосовують антистафілококову плазму, γ-глобулін,

Полібіолін по5 мл протягом10 днів, імунні препарати(тимоген, тималін, Т-активін та ін.). Хворим призначають висококалорійне харчування з достат-ньою кількістю білків, жирів і вуглеводів.

Хворих з абсцесом поміщають в окремі палати, їм виділяють флакони з

Притертими пробками для збору харкотиння. При недостатньому дренуванні

Гнійника хворі повинні приймати положення на ліжку з опущеним головним

Кінцем, на боці(постуральний дренаж).

При неефективності консервативної терапії, переході захворювання в хро-нічну стадію та у разі пристінкового розташування абсцесу виконують дре-нування його за допомогою прицільної пункції через грудну стінку. При не-можливості здійснення такої пункції проводять розкриття і дренування абсце-су за допомогою торакотомії. При обмежених невеликих абсцесах виконують

Сегментектомію– видалення сегмента; якщо процес поширюється на цілу долю

Здійснюють лобектомію– видалення долі; при множинних абсцесах– пульмон-ектомію– видалення цілої легені. Термінові операції виконують у хворих з