Функціонального стану шлунка має рН–метрія.

Найбільш цінну інформацію про наявність виразки, її локалізацію, глибину,

ускладнення можна отримати за допомогою гастродуоденофіброскопії(рис. 3.5.6).

Важливе значення для виявлення ВХ шлунка та дванадцятипалої кишки

Має рентгенологічне дослідження. Основною ознакою виразки при рентгено-обстеженні є симптом“ніші” – дефект стінки шлунка або дванадцятипалої

Кишки у місці виразки, який заповнюється контрастною речовиною(барієвою

кашею; рис. 3.5.7).

Рис. 3.5.6. Фіброгастродуодено-скопія. Хворий П., 52 роки.

Активна виразка шлунка.

Рис. 3.5.7. Хворий С., 46 років.

Активна виразка шлунка, симптом

“ніші”(контрастна рентгенограма).

Спеціальна хірургія

Лікування. Хворі з неускладненою ВХ шлунка і дванадцятипалої кишки підля-гають консервативному лікуванню. Всі лікувальні заходи, незалежно від клінічного

Варіанта ВХ, проводять на стадії загострення. Основною метою консервативного

лікування є: а) зниження кислотно-пептичного фактора; б) нормалізація мо-торно-евакуаторної функції; в) ліквідаціяHelicobacter pylori; г) стимуляція за-гоєння виразки та захист слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Для

цього призначають: 1) щадний режим; 2) дієтотерапію; 3) медикаментозні засоби;

Фізіотерапевтичні методи лікування. У період загострення хвороби признача-ють ліжковий режим до3-4 тижнів, забороняють куріння, вживання алкогольних

Напоїв. Противиразкова дієта(від стола №1а до дієти №1 за Певзнером) повин-на бути: дробною, механічно і хімічно щадною з достатньою кількістю білків,

вітамінів і харчових антацидів(молоко, м’ясо, яйця, сметана).

Із медикаментозних засобів призначають: седативні і снодійні(седуксен,

Тазепам, настойку валеріани, ноксирон, етамінал натрію); антациди(вікалін,

Вікаїр, вентер, ротер, альмагель, маалокс, гавіскон, фосфалюгель тощо; холі-нолітики(ін’єкції атропіну або платифіліну, метацину за30 хвилин до їди) та

Міолітики(гастроцепін50 мг двічі на добу); антагоністи Н2

– гістамінових

Рецепторів (циметидин по0,3 г4 рази, ранітидин300 мг увечері або150 мг

Двічі на день, фамотидин40 мг на ніч або по20 мг двічі на добу, нізатидин300 мг

на ніч або по150 мг двічі на добу і т. ін.); блокатори протонової помпи–

Омепразол(20 або40 мг на добу), а також препарат, який збільшує лужну

Фракцію шлункового соку– мізопростал(200 мг3-4 рази на добу), препарати

Регуляторних пептидів (даларгін по1 мг або сандостатин по0,05 (1 мл) два

Рази на добу, які сприяють нормалізації показників функціонального стану

Шлунка і дванадцятипалої кишки та позитивно впливають на перебіг захво-рювання. Однак численні дослідження свідчать про те, що одними медикамен-тозними препаратами, що блокують продукцію соляної кислоти і пепсину, нор-малізують моторну функцію шлунка і ДПК, загальну проблему лікування

Виразкової хвороби без ліквідаціїHelicobacter pylori вирішити неможливо. Тому

усім хворим на виразкову хворобу необхідно призначати антихелікобактері-альну терапію(де-нол по0,12 г, амоксицилін0,5, оксітетрациклін, метраніда-зол200 мг4 рази на день, трихопол0,25 4 рази на день). Поряд із цим, у комп-лекс лікування виразок необхідно включати антихелікобактеріальні препа-рати(де-нол по1 табл. 4 рази на день протягом4-6 тижнів+ трихопол

(метронідазол) по0,5 г4 рази на день упродовж15 днів+ тетрациклін або

оксациклін по0,5 г4 рази на день– 7 днів і т. ін.). Після проведення медикамен-тозної терапії в комбінації з антисекреторними і антибактеріальними препара-тами клініко-ендоскопічна ремісія ерадикація НР настає у95 % хворих. Для

Покращання регенерації слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки

Використовують солкосерил, метилурацил, масло обліпихи, вітаміни(В1, В6 в

Ін’єкціях, А в краплях). У фазі стихання виразкового процесу і при відсутності

Ускладнень призначають фізіотерапевтичні процедури: електро- або іонофо-рез, теплові процедури(парафін, озокерит, ванни, душ) і т. ін.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

При відсутності ефекту від консервативної терапії, частих рецидивах ви-разкового процесу і розвитку ускладнень показана консультація хірурга для

вирішення питання про оперативне лікування. Вибір методу операції залежить

Від прогнозу перебігу захворювання, наявності ускладнень, локалізації вираз-ки і морфофункціональних змін слизової оболонки шлунка та дванадцятипа-лої кишки. Найбільш поширеним методом операції у хворих на ВХ є економна

Резекція або резекція2/3 шлунка за методом Більрота-1, при якій накладають

анастомоз між куксою шлунка і дванадцятипалою кишкою або Більрот-2 (Гоф-мейстера-Фінстерера), при якій після резекції шлунка зашивають дванадцяти-палу кишку, а для проходження їжі– накладають анастомоз між куксою шлунка

і початковим відділом тонкої кишки(рис. 3.5.8).

Однак високий відсоток незадовільних результатів після резекції шлунка

У хворих на ВХ, послужив причиною пошуку та застосування менш травма-тичних і кращих за функціональними результатами оперативних втручань. А

тому в останні роки в клінічній практиці, особливо для лікування ВХ дванад-цятипалої кишки, отримали поширення різні види ваготомії (стовбурова, се-лективна або проксимальна) з дренуючими шлунок операціями(за Гейнеке–

Мікулічем, Фінеєм або Жабуле; рис. 3.5.9).

Ускладнення виразкової хвороби

Ускладнення виразкової хвороби – це пенетрація, малігнізація виразки, сте-ноз пілоричного відділу шлунка, прорив(перфорація) та кровотеча з виразки.

Пенетрація виразки (від лат. penetro – проникаю) – поширення(проник-нення) виразки на сусідні органи і тканини. У розвитку пенетрації розрізняють

Рис. 3.5.9. Схема операції: а–

Пілоропластика за Гейнеке-Мікулічем; б– проксимальна

Селективна ваготомія.

Соляна

Кислота

Соляна

Кислота

Гастрин

Соляна кислота

Б а

Рис. 3.5.8. Схема операції резекції шлунка:

А– за Більротом-1; б– за Більротом-2

(Гофмейстер-Фінстереру).

б

а

Спеціальна хірургія

три стадії: внутрішньостінкова пенетрація виразки; стадія зрощення з сусід-німи органами і тканинами, пенетрація в сусідні органи. Найбільш часто пе-нетрація виразки відбувається в малий сальник(рис. 3.5.10.) підшлункову за-лозу, печінково-дванадцятипалу зв’язку, в товсту кишку.

Клініка. Клінічні ознаки пенетрації залежать від стадії пенетрації і органа,

В який проросла виразка. Перш за все змінюється ритм болю. Він стає пос-тійним, наростаючим, не піддається медикаментозним засобам. При пенетрації

Виразки в підшлункову залозу з’являється

Біль оперізуючого характеру. При пенет-рації в жовчний міхур– біль у правому підре-бер’ї, з іррадіацією в праве плече, лопатку і

Надпліччя. При пенетрації виразки в товсту

Кишку утворюється фістула між шлунком і

Поперечно-ободовою кишкою, внаслідок

Чого їжа попадає в товсту кишку, а калові

Маси в шлунок. У хворих спостерігається

Блювання з домішками калових мас(калова

блювота), відригування з каловим запахом,

У випорожненнях знаходять непереварену

Їжу. Сполучення виразки дванадцятипалої

Кишки з жовчними шляхами супроводжуєть-ся тяжким холангітом, холециститом.

При пенетрації виразки в прилеглі тка-нини(заочеревинний простір) може розвину-тись заочеревинна флегмона. Вирішальне

Значення для встановлення діагнозу мають рентгенівське дослідження з баріє-вою масою і фіброгастродуоденоскопія.

Лікування. Хворі з пенетруючими виразками підлягають оперативному ліку-ванню. Метод операції і її об’єм залежать від локалізації виразки, характеру

Пенетрації і морфофункціонального стану шлунка та дванадцятипалої кишки.

Малігнізація виразки– переродження виразки в рак. Таке переродження

Найбільш часто спостерігається у хворих із шлунковими виразками. Переро-дження виразок дванадцятипалої кишки спостерігається рідко.

Клініка. Переродження виразки в рак супроводжується своєрідною

Клінічною картиною. У хворих зменшується інтенсивність болю, він стає по-стійним, зникає апетит, з’являється відраза до їжі. Поряд із цим, втрачається

Інтерес до роботи, сім’ї, оточуючих. З’являється загальна слабість, знижується

Працездатність. Поступово приєднуються і інші ознаки ракового перероджен-ня; відчуття тяжкості в епігастрії, нудота, зригування тухлим, неприємний запах