Тіла, підборідного відділу, кутів віток і альвеолярної частини. Вони можуть бути

Одиничними, подвійними, множинними, осколковими, без зміщення і зі зміщенням

Відламків. Переломи нижньої щелепи бувають одно- і двобічними. Переломи ще-леп із пошкодженням цілості слизової оболонки рота називають відкритими.

Клініка. При переломах щелеп у потерпілих виникає біль під час жування,

Утруднене ковтання, порушується прикус і мовлення. При огляді виявляють

Деформацію обличчя. При переломах верхньої щелепи першого типу за Лефа-ром можна виявити рухомість її відламків разом із зубами. При переломах

Другого і третього типу у потерпілих виникає крововилив у клітковину очної

Орбіти і кон’юнктиву й рух верхньої половини обличчя при змиканні щелеп.

Для виявлення перелому нижньої щелепи її захоплюють знизу пальцями правої

Рис. 3.1.13. Переломи верхньої щелепи(за Лефором): а– перший тип; б– другий тип;

В– третій тип.

В б а

Спеціальна хірургія

Руки, великий палець поміщають на правий кут щелепи, а вказівний на лівий

Кут. При стисканні щелеп у місці перелому виникає біль, крепітація та зміщен-ня відламків. Переломи щелеп можуть ускладнюватися травматичними кон-трактурами. Двобічні переломи підборід-ного відділу нижньої щелепи можуть уск-ладнюватися западанням язика й асфіксією.

Важливе значення для встановлення пра-вильного діагнозу має рентгенографія

Кісток лицьового черепа в двох проекціях.

Лікування. Перша допомога потерпі-лим із переломами щелеп полягає в зупинці

Кровотечі, попередженні западання язика й

Асфіксії. Для цього проводять ревізію по-рожнини рота: видаляють згустки крові,

Сторонні тіла, вивихнуті зуби; при запа-данні язика його прошивають на відстані

1,5 - 2 см від кінчика ниткою або англійсь-кою булавкою і фіксують до пов’язки, час-тин одежі потерпілого. Фіксувати язик мож-на також за допомогою притискальної по-в’язки до нижньої щелепи(рис. 3.1.14) або

“аптечної петлі(рис. 3.1.15).

Перед відправкою потерпілого в спеці-алізований заклад виконують тимчасову

Іммобілізацію: при переломах верхньої ще-лепи в рот кладуть паличку або дощечку

Та фіксують її кінці до голови бинтом; іммо-білізацію нижньої щелепи здійснюють за

Допомогою стандартних транспортних шин

(рис. 3.1.16), при їх відсутності наклада-ють пращеподібну бинтову пов’язку.

Транспортування таких хворих прово-дять у сидячому положенні, якщо потерпі-Рис. 3.1.15. Фіксація язика за

Допомогою“аптечної петлі”.

Рис. 3.1.14. Фіксація язика до

Нижньої щелепи.

Рис. 3.1.16. Верхньощелепна шина: а– ложка Лімберга; б– підборідна шина-праща

Ентіна; в– шина-дощечка Лімберга.

В б

а

Захворювання і пошкодження голови

Лий без свідомості, його вкладають на ноші вниз

Обличчям, під груди і голову підкладають ска-тану одежу, одіяло і доставляють у стоматолог-ічне відділення. У стаціонарах хворим проводять

Репозицію(співставлення) і фіксацію відламків

За допомогою зв’язуючих шин із алюмінієвого

дроту або спеціальних шин(рис. 3.1.17)

Годування хворих здійснюють через зонд.

Середній термін фіксації– 4-6 тижнів.

Вивих нижньої щелепи

Вивих нижньої щелепи виникає при широко-му розкритті рота(позіханні, крику). Вивих може

Бути однобічним і двобічним, останній зустрі-чається частіше.

Клініка. При однобічному передньому виви-ху нижньої щелепи її суглобова голівка переска-кує через суглобовий горбик скроневої кістки і

Залишається перед ним. Суглобова сумка, як

Правило, не розривається, рот напівзакритий.

При двобічному вивиху хворий не може закри-ти рота, нижня щелепа висунута до переду і

Фіксована, щоки втягнуті, мовлення незрозумі-ле, відмічається напруження жувальних м’язів,

Слинотеча і сильний біль. При пальпації спере-ду від козелка вуха визначається глибока ямка,

Під скроневою кісткою випуклість.

Лікування. Вправлення вивиху нижньої ще-лепи проводять під місцевим знеболюванням.

Для цього, відступивши на2 см до переду від

Козелка, вводять голку на глибину2-2,5 см і

вливають5-10 мл1% розчину новокаїну. Після

Того, як настала анестезія, хворого садять на

Стілець і підтримують його ззаду. Хірург обгор-тає свої великі пальці бинтом і бере нижню щелепу так, щоб великий палець

Лежав на жувальній поверхні задніх корінних зубів і заходив якомога глибше

(до висхідної вітки нижньої щелепи), а решта чотири пальці охоплювали щеле-пу справа, зліва і знизу(рис. 3.1.18).

Захоплену таким чином щелепу відтягують донизу, потім піднімають її вверх

І здійснюють рух спереду назад, при цьому чути специфічне клацання і голівка

Щелепи стає на своє місце. Хірург повинен швидко забрати свої пальці із зубів у

Сторони до щік, щоб хворий не прикусив їх. Після вправлення вивиху на підборід-Рис. 3.1.18. Вправлення вивиху

Нижньої щелепи.

Рис. 3.1.17. Міжщелепне

Витягнення та фіксація

Відламків: а– фас; б– профіль.

б

а

Спеціальна хірургія

Дя накладають підтримуючу пов’язку. Якщо виникають труднощі і повторні спро-би, вправлення є неефективними, тоді проводять двобічну анестезію новокаїном

За Берше. З цією метою на відстані2 см до переду від козелка вуха, під скроневою

Дугою, перпендикулярно до кістки роблять укол і просувають голку на глибину

2-2,5 см. При цьому вводять5-10 мл1% розчину новокаїну. Після анестезії вправ-лення вивиху значно полегшується, а інколи щелепа самостійно стає на своє

Місце. Застарілі і невправимі вивихи підлягають оперативному лікуванню.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОБЛИЧЧЯ

Фурункули і карбункули

Виникають внаслідок бактеріального забруднення волосяних мішечків та

Проток сальних залоз при розчухуванні, видавлюванні вугрів. На обличчі вони

Переважно розташовуються на верхній губі, носогубній складці, кінчику носа.

Клініка. При появі гнійників у хворих виникає субфебрильна температура,

Загальна слабість, з’являється біль. При огляді виявляють набряк, почервоніння,

Частковий некроз шкіри. При збільшенні та поширенні гнійника виявляють озна-ки інтоксикації: піднімається температура тіла, виникає лихоманка і т. ін.

Слід наголосити, що при спробі видалити гнійник на обличчі, може настати

Дисемінація інфекції, розвинутись тромбофлебіт лицьових вен із переходом на

Вени очної ямки, мозку, з наступним розвитком абсцесів, менінгіту, септикопіємії.

Лікування. Залежить від характеру процесу. Неускладнені фурункули ліку-ють амбулаторно. Запальний інфільтрат обколюють новокаїном з антибіоти-ком, призначають фізіотерапевтичні процедури(УВЧ, ультрафіолетове опромі-нення). Для прискорення розкриття і виділення гною до верхівки фурункула(кар-бункула) прикладають саліцилову кислоту. Із косметологічних міркувань

Розкриття гнійників на обличчі проводять у виключних випадках із невеликих

Розрізів, при наявності флюктуації та поширенні запального процесу. При тром-бофлебітах вен обличчя хворого госпіталізують у гнійне хірургічне відділення,

Призначають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати,

Антикоагулянти. У тяжких випадках проводять внутрішньовенне введення кри-сталоїдних рідин, дезінтоксикаційних розчинів(гемодезу, неогемодезу і т. ін.).

Абсцеси і флегмони обличчя

Виникають частіше при захворюваннях зубів і щелеп або розвиваються

Як ускладнення фурункулів, карбункулів. Локалізуються переважно на скро-нях, біля крил носа, під жувальними м’язами.

Клініка. На місці гнійника з’являється інфільтрат, набряк тканин, гіперемія

Шкірних покривів. При поверхневому розташуванні гнійника визначається флюк-туація, порушується функція жувальних м’язів і ковтання. Крім того, у хворих

Спостерігається висока температура тіла(до40

ОС), головний біль, загальна

Слабість, тахікардія і т. ін. Особливий вид флегмони представляє собою гангре-нозна флегмона дна порожнини рота– ангіна Людвіга, яка перебігає надзвичай-

Захворювання і пошкодження голови

Но тяжко, з високою температурою та інтоксикацією, нерідко закінчується ле-тально. Гангренозний процес призводить до розпаду м’яких тканин.

Лікування. Хворі з абсцесами або флегмонами обличчя підлягають госпіталі-зації у гнійні хірургічні відділення. При одонтогенних флегмонах у першу чергу

Видаляють джерело інфекції– каріозні зуби. Якщо сформувався гнійник, його роз-кривають за допомогою розрізів за ходом віток лицьового нерва. Загальне ліку-вання передбачає весь комплекс протизапальної, загальнозміцнюючої терапії.

Остеомієліт щелеп