Тахікардія, що нерідко супроводжується лихоманкою і набуває, як правило,

Прогресуючого перебігу. У хворих швидко виникає симптомокомплекс полі-органної недостатності. На пізній стадії шоку спостерігається затьмарення

свідомості, навіть кома, блідість шкірних покривів, акроціаноз, виражене та-хіпное, олігурія, гіпертермія, що змінюється зниженням температури тіла і силь-ним потовиділенням. Пульс стає частим(120-160 уд./хв), слабкого наповнен-ня, нерідко аритмічним, з критичним зниженням артеріального тиску, що по-єднується з ознаками венозної недостатності.

Лікування. Хворих на сепсис краще помістити в окрему палату. ЇЇ слід

Регулярно провітрювати і підтримувати в ній чистоту(вологе прибирання,

Опромінення бактерицидними лампами). Лікування сепсису повинно бути ком-плексним і спрямованим в першу чергу на видалення гнійного джерела, бо-ротьбу зі збудником, зменшення інтоксикації, підвищення захисних сил та по-кращання обмінних процесів в організмі. Хворим необхідно призначити анти-біотики з урахуванням їх чутливості до мікрофлори(після посіву ранового

Вмісту і крові хворого). Якщо неможливо виявити джерело сепсису і висіяти

Мікроорганізми, призначають антибіотики широкого спектра дії(аміногліко-зиди, цефалоспорини). Призначають сульфаніламідні препарати(норсульфа-зол, сульфадимезин, бісептол, бактрим тощо). Також проводять УФО(ультра-фіолетове опромінення) крові.

Для підвищення реактивності організму здійснюють переливання плазми,

альбуміну, крові, еритроцитарної, лейкоцитарної маси. Хворим рекоменду-ють вводити рідину: 5 % розчин глюкози з інсуліном(при цьому кількість інсу-ліну вводять із розрахунку1 ОД інсуліну на3 г сухої глюкози); розчин Рінге-ра-Локка, фізіологічний розчин, гемодез. Для покращання мікроциркуляції та

Реологічних властивостей крові призначають реополіглюкін, реоглюман, полі-фер, сорбілак, реосорбілак. Загальна кількість введеної рідини повинна бути

Л на добу. Однак при цьому необхідно слідкувати за діурезом, оскільки

Зниження функції нирок без відповідної корекції може призвести до застою ріди-ни в організмі, розвитку набряків та погіршення показників гемодинаміки.

Хірургічна інфекція

Важливе значення в лікуванні сепсису має специфічна імунізація. З цією

Метою необхідно вводити в першу чергу гіперімунну антистафілококову або

Антиколібацилярну, або антисиньогнійну плазму, в якій містяться готові анти-тіла проти мікробів. З цією ж метою внутрішньом’язово вводять антистафіло-коковий гамма-глобулін.

Для активної імунізації організму застосовують стафілококовий анаток-син і специфічні вакцини. Під впливом цих препаратів організм самостійно

Виробляє антитіла.

Для покращення захисних сил організму вводять лейкоцитарну масу від

Здорового донора.

Необхідною умовою поліпшення результатів лікування хворих на сепсис є

Активне хірургічне лікування місцевих гнійних вогнищ, а при наявності мета-статичних гнійників– їх виявлення і своєчасне розкриття та дренування рани.

Ні в якому разі не можна витискати гнійники, травмувати тканини. Засохлі

Пов’язки слід відмочувати антисептичним розчином пероксиду водню, фура-циліном або водним розчином хлоргексидину тощо і безболісно видаляти.

ХІРУРГІЧНА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ

До хірургічної специфічної інфекції належать: туберкульоз, актиномікоз,

Дифтерія ран, сифіліс, сказ, СНІД.

Загальні поняття про туберкульоз

За останні роки на Україні спостерігається збільшення кількості хворих на

Туберкульоз, яка становить на сьогодні40:10000 населення. В основному ту-беркульоз уражує легені, потім лімфатичні вузли, кістки тощо. Він викликається

Мікобактерією, яку відкрив у1882 р. Р. Кох. Захворювання передається від

Хворих на відкриту форму туберкульозу легень, які виділяють туберкульозну

Паличку в зовнішнє середовище. Мікобактерія туберкульозу проникає в

Організм передусім через дихальні шляхи, дуже рідко через ушкоджені слизові

оболонки та шкіру. Первинне зараження туберкульозом проходить у80-90 %

людей, однак захворюють на туберкульоз тільки2-3 %. Крім ураження легень

(65-70 %), у хворих виникають позалегеневі форми туберкульозу(лімфатич-них вузлів, кісток, шкіри, суглобів, сечостатевих органів і т. ін.). Після роз-множення мікобактерій туберкульозу у тканинах розвивається вогнище запа-лення. У результаті проліферації клітин виникає туберкульозний горбик, що

Складається з епітеліоїдних гігантських клітин, які розміщуються навколо міко-бактерій. Туберкульозні горбики при сприятливому перебізі рубцюються, і в

Них можуть відкладатись солі кальцію. При несприятливому перебізі захво-рювання на місці туберкульозних горбиків утворюються інфільтрати, які в

Середині некротизуються. Розпад туберкульозних горбиків призводить до утво-рення каверн, фістульних ходів, натічних абсцесів. Загальна реакція організ-му на туберкульозний процес характеризується підвищенням температури,

Загальна хірургія

Пітливістю, загальною слабістю, зміною імунологічного стану, зниженням

Процесів регенерації. Для туберкульозного процесу характерний хронічний

Перебіг із частими загостреннями і схильністю до генералізації захворювання.

Туберкульоз лімфатичних вузлів здебільшого зустрічається у дітей і

Підлітків.

Найчастіше уражаються лімфатичні вузли шиї: підщелепні, в надключичній

Ділянці і за ходом груднинно-ключично-соскоподібного м’яза.

Клініка. Уражені лімфатичні вузли, як правило, збільшуються, спаюються

У горбисті щільні конгломерати, які стають болючими на дотик. Шкіра навко-ло лімфатичних вузлів стає гіперемованою і спаяною з конгломератом. При

Прогресуванні туберкульозного процесу утворюються нориці, з яких виділяєть-ся серозний вміст із сірими крупинками. Нориці тривалий час не закриваються

І мають рецидивуючий характер.

Лікування. Слід відмітити, що всі хворі на туберкульоз лікуються у про-титуберкульозних диспансерах або санаторіях. Такі лікарні будуються, як

Правило, за містом, територію їх засаджують сосновими деревами. Палати

Повинні бути світлими, просторими, з хорошою вентиляцією. Для хворих улі-тку створюють спеціальні солярії. Важливе значення має раціональне харчу-вання з достатнім вмістом білків, вітамінів, мікроелементів. Антибактеріаль-на терапія передбачає застосування протитуберкульозних препаратів(стреп-томіцину, рифампіцину, циклосерину, ізоніазиду, салюзиду тощо). Для

лікування хворих на туберкульоз лімфатичних вузлів застосовують антибак-теріальні препарати(стрептоміцин, натрію пара-аміносаліцилат, фтивазид, про-тіонамід, етіонамід, рифодин і т. ін.). Їм проводять загальнозміцнювальне ліку-вання(вітаміни, переливання альбуміну, γ-глобуліну, полібіоліну та ін.). Місце-во призначають ультрафіолетове опромінення, при наявності нориць проводять

Їх санацію. При утворенні натічних абсцесів їх розкривають і здійснюють по-дальше лікування за загальними правилами.

Усіх хворих на туберкульоз ставлять на облік у протитуберкульозному

Диспансері. Існує вісім груп диспансерного обліку. Хворих із кістково-сугло-бовою формою туберкульозу відносять до п’ятої диспансерної групи, яку, в

Свою чергу, поділяють ще на три підгрупи: підгрупа А– хворі з активним про-цесом; підгрупа Б– із затихаючим процесом і підгрупа В– з неактивним поза-легеневим туберкульозом. Залежно від втрати працездатності, медико-соці-альна експертна комісія(МСЕК) встановлює групу інвалідності.

Актиномікоз

Хронічне специфічне інфекційне захворювання запального походження,

Яке спричиняється променевими грибками(актиноміцетами), характери-зується утворенням друз і щільних інфільтратів із прогресивним ростом і

Хронічним перебігом. Інфікування людини проходить при попаданні на сли-зову оболонку рота, глотки, кишечника, бронхів променевого грибка, при

Жуванні або при ковтанні зерен злакових; вдиханні частинок злакових, сіна,

Хірургічна інфекція

Соломи, на яких знаходяться грибки. За певних