Розчини лугів забирають у тканинах воду, зв’язуються з білками й омилюють

Жири. Тому вони проникають у тканини глибше та призводять до їх розплав-лення і глибшого ураження, порівняно з кислотами. Такий вид некрозу назива-ють колікваційним (вологим). Струп, що утворюється при цьому, м’який, при

Видаленні його, тканини кровоточать.

При розповсюджених опіках виникає небезпека розвитку інтоксикації, яка

Зумовлена всмоктуванням продуктів руйнування тканин. Кількість токсич-них речовин, що всмокталися, залежить від площі опіку.

Хімічні опіки І і ІІ ступенів відносяться до поверхневих, ІІІ-ІV ступеня– до

Глибоких. При опіку І ступеня хворі скаржаться на біль, пекучість у рані. При

Огляді місця дії хімічної речовини спостерігають обмежену гіперемію з незнач-ним набряком шкіри, який помітний при опіку лугами. Всі види шкірної чутли-вості збережені, больова чутливість– підвищена.

Термічні ушкодження. Електротравма

При опіках ІІ ступеня спостерігають поверхневий– сухий(при опіку кис-лотою) або вологий– желеподібний(при опіку лугами) струп. Він дуже тон-кий, легко збирається у складку.

При глибоких(ІІІ-ІV ступенів) хімічних опіках струп, що утворюється, є

Щільним і товстим, його неможливо взяти в складку. Він є нерухомим і має

Вигляд вологого некрозу при опіку лугами, і сухого– при опіку кислотами. Всі

Види чутливості відсутні. Розрізнити ІІІ-ІV ступені хімічних опіків при першо-му огляді неможливо. При опіках ІІІ ступеня некротизуються всі шари шкіри,

При опіках ІV ступеня настає некроз підлеглих тканин, аж до кісток. Лише

Через3-4 тижні, коли відпадає опіковий струп, можна визначити глибину не-крозу: якщо відділяється тільки некротизована шкіра– опік ІІІ ступеня, якщо і

Підлеглі тканини– опік ІV ступеня.

Лікування. При наданні першої медичної допомоги потерпілим із хімічними

Опіками в перші секунди або хвилини видаляють хімічну речовину з поверхні

шкіри. Найефективнішим у цих випадках є промивання струменем води(протя-гом10-15 хв). Його слід проводити до зникнення запаху хімічної речовини або

До зміни кольору лакмусового папірця, який прикладають до обпеченої поверхні.

Після промивання водою нейтралізацію кислоти можна провести2-4 % розчи-ном соди, а при опіках лугами– 2 % розчином оцтової, лимонної чи борної кис-лот. Слід пам’ятати, що при опіках негашеним вапном промивання водою не

Допустиме, оскільки внаслідок хімічної реакції утворюється тепло, яке може

спричинити термічний опік. Негашене вапно, що потрапило на шкіру, видаля-ють механічним шляхом. Для нейтралізації вапна можна робити примочки з20 %

Розчином цукру. Після видалення хімічної речовини на обпечену поверхню на-кладають суху асептичну пов’язку та госпіталізують потерпілого в опікове або

Хірургічне відділення. Подальше лікування таке ж, як і при термічних опіках.

Проте слід пом’ятати, що накладання при хімічних опіках будь-яких жирових

Пов’язок чи мазей на жировій основі, категорично заборонено.

Радіаційні(променеві) опіки

Променеві опіки виникають внаслідок специфічної дії на тканини великих

доз променевої енергії радіоактивних речовин або впливу α-, β-, γ-випроміню-вання. При опромінюванні або іонізації тканин порушуються міжклітинні зв’язки

І в організмі утворюються токсичні продукти.

Клініка. При розвитку променевих опіків розрізняють три фази: 1) пер-винної реакції, що проявляється через декілька хвилин після опромінення, вини-кає гіперемія шкіри, незначний її набряк, головний біль, нудота, інколи блю-вання. Такий стан може продовжуватися протягом декількох годин, після чого

Настає полегшення; 2) скритий період, характеризується“позірним полегшен-ням” стану потерпілого. Зникають усі місцеві та загальні прояви променевого

Пошкодження. Він може тривати від декількох годин до декількох тижнів;3)

Період некротичних змін.

Загальна хірургія

Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри:

І– дерматит, який розвивається зразу ж після опромінення та характери-зується гіперемією шкіри, випаданням волосся, пігментацією.

ІІ– бульозний дерматит, коли після опромінення виникає виражена ери-тема та набряк шкіри, утворюються пухирі, наповнені серозним чи кров’янис-тим вмістом. Перебіг має в’ялий характер, загоювання відбувається протягом

Місяця із залишковою пігментацією шкіри.

ІІІ– гангренозний дерматит, при якому місцеві порушення спостеріга-ються через кілька годин після опромінення. З’являються виражена еритема та

Набряк шкіри, які утримуються2-3 доби, після чого розвивається некроз. Ган-гренозний дерматит має дуже повільний перебіг, на місці опіку утворюються

Рубці, часто хронічні виразки.

ІV – некроз шкіри та прилеглих тканин, який характеризується швидким

Розвитком некротичних процесів у шкірі і прилеглих тканинах, відноситься до

Тяжких уражень. Ці опіки мають тривалий, в’ялий перебіг, на їх місці утворю-ються великі рубці та незаживаючі виразки, які можуть перероджуватись у

Ракові пухлини.

Слід зазначити, що радіаційні опіки, особливо ІІІ і ІV ступенів, як правило,

Супроводжуються променевою хворобою.

Лікування. При променевих опіках швидко видаляють радіоактивні речо-вини, що потрапили на шкіру, за допомогою води або спеціальних розчинів.

При сильних болях дають аналгетики, наркотики, застосовують футлярні но-вокаїнові блокади. Для профілактики вторинної гнійної інфекції призначають

Антибіотики, сульфаніламіди.

Місцеве лікування передбачає накладання антисептичних мазевих пов’я-зок. Пухирі надрізають і видаляють вміст. При загальних радіаційних уражен-нях одночасно лікують променеву хворобу.

УРАЖЕННЯ ХОЛОДОМ

Поняття про відмороження

Відмороження (congelatio)– це ураження частин тіла низькою температурою, що

Проявляється реактивним запаленням тканин та їх некрозом. При тривалому перебу-ванні людини в умовах низької температури може настати загальне замерзання.

Основними причинами відмороження є: 1) низька температура середови-ща; 2) підвищена вологість і швидкість вітру; 3) місцеві та загальні розлади

кровообігу(анемія, авітаміноз, виснаження, захворювання судин і т. ін.). При-близно90 % всіх відморожень складають ураження кінцівок.

Клініка і діагностика ступеня відмороження

Розрізняють чотири ступені відмороження. Відмороження І ступеня. Екс-позиція холодової дії невелика. При цьому спостерігається блідість шкіри, яка

Термічні ушкодження. Електротравма

При відігріванні набуває синюшного або багрово-червоного забарвлення. Після

Відігрівання зберігаються тактильна і больова чутливість, активні рухи в паль-цях кисті та стопи. Набряк тканин не прогресує. Біль у відморожених ділян-ках, незважаючи на легкість ураження, може бути від нестерпного до помірно

Вираженого. Одужання настає на5-7-ий день хвороби.

Відмороження ІІ ступеня. Характерною ознакою є утворення пухирів із

Прозорою рідиною, яка, як і при опіках, є близькою за складом до плазми. Пу-хирі в основному утворюються на2-ий день після холодового ураження. Дно

Розкритих пухирів являє собою сосочково-епітеліальний шар шкіри, який, як

Правило, вкритий фібрином. Регенерація ушкоджених ділянок шкіри при відмо-роженнях ІІ ступеня відбувається повністю, без утворення грануляцій і рубців,

Протягом1-2 тижнів.

Відмороження ІІІ ступеня. Спостерігається некроз усіх шарів шкіри з

Можливим переходом на підшкірну клітковину. Спочатку утворюються пу-хирі, наповнені кров’янистим вмістом, шкіра набуває багряно-ціанотичного

Кольору, на дотик холодна. Після цього формуються некротичні струпи, після

Відпадання яких утворюються сполучнотканинні рубці. Середній термін ліку-вання становить35-40 діб.

Відмороження ІV ступеня. Характеризується змертвінням шкіри, прилег-лих м’яких тканин і кісток у вигляді муміфікації або гангрени. Уже в перші годи-ни знижується температура шкіри, спостерігається виражений набряк тканин.

На2-3-тю добу виникає муміфікація або розвивається волога гангрена відмо-рожених ділянок. До кінця пер-шого тижня формується демар-каційна лінія, яка стає чіткішою