Широко використовують мазі на гідрофільній основі(офлокаїн, левомеколь,

діоксиколь, 5 % діоксидинову мазь і т. ін.). Слід зазначити, що, завдяки наяв-ності в цих мазях поліетиленоксиду, вони мають виражену дегідратаційну дію

На тканини. Осмотичний ефект від дії мазей на поліетиленоксидній основі про-являється протягом18-20 год. Необхідно пам’ятати, що дегідратаційна дія таких

Мазей поширюється не тільки на тканини, але й на мікробні клітини, що стри-мує їх ріст і розмноження. До того ж у присутності поліетиленоксидів різко(в

десятки разів) підвищується антимікробна активність антибіотиків. У зв’язку

З цим рану можна обколювати антибіотиками.

У другій фазі ранового процесу застосовують заходи, спрямовані на профі-лактику вторинної інфекції, стимуляцію росту і захист грануляцій. У цій фазі

Ранового процесу частіше використовують різні мазі з антибіотиками на жи-ровій основі: тетрациклінову, еритроміцинову, гентаміцинову; при наявності

Грибкової і вірусної патогенної мікрофлори– мірамістин і т. ін. Індиферентна

Основа цих мазей не стримує репаративні процеси в рані, а наявність у їх складі

Антибіотиків забезпечує протимікробну активність. Дла стимуляції росту гра-нуляцій використовують вінілін(бальзам Шостаковського), вульнозан, кури-озин, мазь каланхое, обліпихове масло, метилурацилову мазь, солкосерил,

Комбунтек та ін.

Місцеве лікування ран у третій фазі ранового процесу передбачає захист

Рани від травмування і стимуляцію епітелізації. У цій фазі показано також за-стосування індиферентних мазей(стрептонітолу, пантестину, метилурацилу

Тощо) і фізіотерапевтичних процедур(кварцу, УВЧ, електрофорезу). Останні-ми роками для лікування ран використовують ультразвук, лазер, магнітотера-пію. Для підвищення реактивності організму хворим із гнійними ранами призна-чають висококалорійну, багату на вітаміни їжу, проводять переливання анти-стафілококової плазми, альбуміну, призначають препарати, що підвищують

Імунітет(мієлопід, тимоген, тималін, Т-активін, імуноглобулін тощо). При ліку-ванні великих ран кінцівок необхідно провести їх іммобілізацію.

При великих гнійних ранах можна використовувати спеціальні пласти-кові мішки, в які поміщають пошкоджену ділянку тіла або кінцівку і подають

Стерильне повітря з відповідної температури(26-32

о

С), вологості(50-65 %) та

Тиску(10-15 мм рт. ст.) за допомогою апаратів“АТУ-3”, “АТУ-5” і т. ін. На-веденні параметри можуть змінюватися залежно від характеру перебігу рано-вого процесу. Застосування локальних мішків-ізоляторів із керованим повітря-ним середовищем дає можливість прискорити процес загоєння, скоротити тер-міни лікування ран, зберегти перев’язувальні матеріали.

Особливості лікування ускладнених ран. Особливі труднощі виникають під

Час надання першої допомоги і лікування хворих з укушеними ранами. Такі рани

Виникають при укусах тварин або людини. Вони мають ті ж особливості, що й

Загальна хірургія

Інші рани, але відрізняються тяжким інфікуванням вірулентною мікрофлорою

Рота людини або тварини. Особливо небезпечними є укуси змій(кобри, гюрзи).

Укуси отруйних змій є небезпечними через швидкий розвиток інтоксикації зміїною

Отрутою. Складовою частиною отрути є нейротоксини, які викликають тяжкі

Порушення функції нервової системи, параліч дихального та судинного центрів.

Отрути інших змій викликають геморагічні ускладнення, значні крововиливи

Та набряк тканин. Перша допомога при укусі отруйної змії полягає в тому, щоб

Запобігти поширенню отрути. З цією метою слід накласти джгут на кінцівку

Вище укусу і видалити отруту з рани натисканням на її краї. Джгут потрібно

Накладати на кінцівку не більше ніж на1-1,5 год. При укусах змій пропонують

Відсмоктувати кров і зміїну отруту ротом, однак отрута може швидко всмок-туватись через слизові оболонки, а тому ця методика є досить небезпечною для

Того, хто надає допомогу. Після надання першої допомоги потерпілого негайно

Направляють у хірургічний стаціонар. У разі потреби вводять серцеві засоби,

Дезінтоксикаційні препарати(гемодез, неогемодез, неокомпенсан тощо), прово-дять штучну вентиляцію легень. У лікарні хворим вводять специфічну протиот-рутну сироватку(“Антигюрзу” або“Антикобру”). Повторне введення сиро-ватки при розвитку алергічних реакцій протипоказане.

При укусах тварин(собаки, лисиці, вовка) необхідно виконати антирабічні

Щеплення(на пастерівських пунктах). Лікування укушених ран проводять за

Загальноприйнятими принципами, однак медичний персонал повинен уважно

Стежити за перебігом ранового процесу і загальним станом потерпілого.

Загальне лікування та догляд за ранами. З цією метою використовують

Антибактеріальну терапію. Її в основному використовують у першій та другій

Фазах ранового процесу. Основним принципом антибактеріальної терапії є

Застосування препаратів чутливих до мікрофлори рани. До визначення харак-теру мікрофлори слід призначати антибіотики широкого спектра дії. Для ан-тибактеріальної терапії широко використовують бактеріофаги(стрептококо-вий, стафілококовий, синьогнійний, колі-фаг та ін).

Для зменшення ранової інтоксикації проводять інфузію дезінтоксикацій-них, сольових розчинів, форсований діурез, в окремих випадках здійснюють

Екстракорпоральні методи детоксикації(плазмофорез, спленоксенофорез).

Для підвищення реактивності організму широко використовують інтер-ферон, левамізол, тималін, тимазин, Т-активін, інтерлейкіни, стафілококовий

Анатоксин, полівалентну синьогнійну вакцину та ін.

Для прискорення загоювання ран хворих забезпечують повноцінним висо-кокалорійним харчуванням. У першій фазі ранового процесу показана лужна,

Протизапальна дієта, з якої вилучають сіль, прянощі, м’ясні та рибні продукти.

Хворим призначають круп’яні, овочеві, молочні супи, вівсяну та гречану каші,

Овочеві салати тощо. Ця дієта сприяє зменшенню ацидозу. У другій фазі, для

Покращання росту і дозрівання грануляційної тканини, слід підвищити обмінні

Процеси в організмі. З цією метою призначають страви, що містять білки тва-

Відкриті механічні ушкодження(рани)

Ринного походження, вітаміни, м’ясо, рибу у будь-якому вигляді, овочі, фрукти,

Соки, яйця тощо. Для стимулювання апетиту можна давати прянощі, вино і т. ін.

Успішне лікування хворих із рановими процесами багато в чому залежить

Від роботи фельдшера, акушерки. Основною небезпекою при лікуванні ран є

Їх інфікування. Для запобігання цьому необхідно слідкувати, щоб пов’язка на

Рані була завжди сухою і надійно ізолювала рану від навколишнього середо-вища. Вона повинна повністю закривати ушкоджену ділянку тіла, захищати її

Від подальшої травматизації. Пов’язку на рану слід накладати так, щоб вона

Не стискувала тканини, не підсилювала біль, не утруднювала кровообіг. Крім

Цього, пов’язка на будь-якій ділянці тіла не повинна спричиняти незручності.

Попадання на пов’язку сечі, калу, води з грілок може стати причиною нагноє-ння рани. Таку пов’язку необхідно відразу ж замінити. На2-й день після пер-винної хірургічної обробки рани слід виконати перев’язку(видалити серветки,

турунди, забруднені кров’ю), обробити краї рани антисептиком(розчином Лю-голя, 1% спиртовим розчином хлоргекседину тощо) і накласти нову асептич-ну пов’язку. Якщо рана не була зашита, краї рани необхідно обробити одним

із антисептиків, а її порожнину промити3 % розчином пероксиду водню або

Водним розчином хлоргексидину, димексиду, діоксидину тощо та накласти

Нову асептичну пов’язку. При появі перших ознак запалення в рані(підвищен-ня температури тіла, поява болю, набряклості і т. ін.) проводять її ревізію та

Перев’язку. Перев’язку слід здійснювати тільки інструментальним способом,

У стерильних рукавичках, не торкаючись руками до рани, перев’язувального

Матеріалу. Інструменти використовують тільки для однієї перев’язки, після

Чого їх повторно дезінфікують, очищають і стерилізують.

При перев’язках гнійних ран слід звертати особливу увагу на захист шкіри