Наприкінці другого тижня, після

Чого може бути визначена межа

Уражених тканин. Слід зазначи-ти, що реактивний набряк тка-нин при відмороженнях займає

Значно більшу ділянку, ніж зона

некрозу(рис. 2.3.9).

Особливою формою від-мороження окремих ділянок

Організму є примороження та

Траншейна стопа.

Примороження

Примороження (холодовий нейроваскуліт) виникає при повторних легких

Відмороженнях(І ступеня). Уражаються в основному відкриті частини обличчя

(кінчик носа, вуха, повіки), кисті, пальці стопи(при тісному взутті). При приморо-жені шкіра стає синюшною, часом червоного кольору, з пониженою чутливістю і

Холодною на дотик. Набряк тканин в основному відсутній.

Рис. 2.3.9. Хворий В. 36 років. Відмороження

Стоп ІV ст. Ампутація пальців і частини стопи.

Загальна хірургія

“Траншейна” стопа

Це ураження виникає у людей, які довгий час перебувають на холоді в

Мокрому взутті. Захворювання починається з поступової втрати температур-ної чутливості в ділянці пальців, потім переходить на підошву і тильну повер-хню стопи. Розвитку“траншейної” стопи сприяє не лише довга дія вологого

Холоду, але і повторне зігрівання стопи та знову дія холоду. Дія повторного

Зігрівання й охолодження призводить до розладів кровообігу, порушення тро-фіки, нервової чутливості, внаслідок чого розвивається блідість, нечутливість

І набряк стопи. Хворі не можуть знову одягнути зняте взуття. Часто спостер-ігаються пухирі або виражений набряк стопи. У тяжких випадках виникає то-тальний некроз стопи, що перебігає за типом вологої гангрени.

Лікування відморожень

Основними завданнями під час надавання першої допомоги при відморо-женнях є: зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних

Цифр і попередження розвитку інфекції.

Відморожені ділянки тіла розтирають спиртом, горілкою, чистою сухою

Тканиною, струменем зігрітого повітря.

Не можна розтирати відморожену ділянку тіла снігом, оскільки він ще

Більше охолоджує шкіру, може містити крупинки льоду, що пошкоджують

Тканини– виникає велика небезпека інфікування уражених ділянок.

У тяжких випадках відмороженні ділянки тіла(кінцівки) зігрівають у ванні.

Спочатку вода повинна бути кімнатної температури, через20-30 хв її підви-щують на5

ОС і лише поступово протягом1-2 години доводять до температу-ри(39-40

ОС). Забороняється зігрівати відморожені ділянки тіла(кінцівки) зра-зу у гарячій воді, біля плити, вогнища, це може спричинити тромбування су-дин та некроз тканин. Одночасно із зігріванням проводять легкий масаж

Ураженої ділянки прогладжуванням від периферії до центру, аж до потепління

Та почервоніння кінцівки. Хворим призначають ліжковий режим із підвищеним

Положенням кінцівки, проводять тепле закутування і дають гаряче пиття.

Поступове зігрівання не порушує структури охолоджених тканин, у по-терпілих спостерігають менше виражену інтоксикацію. При повільному

Зігріванні та подальшому проведенні лікування, навіть якщо не вдається уник-нути некрозу тканин, він, як правило, є сухим, а при швидкому, активному

Зігріванні може стати вологим. Крім цього, при швидкому зігріванні підси-люється больовий синдром, виникає виражена інтоксикація організму.

Зігріту ділянку тіла або кінцівку слід висушити, обтерти спиртом або го-рілкою, накласти чисту(краще стерильну) пов’язку з товстим шаром вати і

Укласти(кінцівку) на шину. При відмороженнях ІІ, ІІІ, ІV ступенях потерпі-лому необхідно ввести профілактичну дозу протиправцевої сироватки й ана-токсин.

Термічні ушкодження. Електротравма

Під час подальшого лікування потерпілих із відмороженнями проводять

Заходи, спрямовані на відновлення кровобігу в уражених ділянках, лікування

Місцевого процесу, профілактику інфекційних ускладнень. Хворим признача-ють спазмолітики(но-шпу, спазмоверин, баралгін або спасфон тощо).

Для зняття спазму периферійних судин та покращання мікроциркуляції в

кінцівках внутрішньоартеріально вводять суміш із10 мл0,25 % розчину ново-каїну, 2 мл папаверину, 2 мл1 % розчину нікотинової кислоти і10 тис. ОД ге-парину. Вказану суміш переважно застосовують у реактивний період(протя-гом перших5 діб після травми).

Для профілактики тромбозів призначають антикоагулянти. Добова доза

Антикоагулянтів(гепарину) становить30-40 тис. ОД, можна вводити кальци-парин, фраксипарин, фрагмин, клексан. Крім цього, призначають вітаміни гру-пи В, С та антибіотики широкого спектра дії.

При наявності змертвіння проводять некротомію, ампутацію відморо-женого сегмента, при необхідності– автодермопластику, реконструктивні

Операції.

Загальне переохолодження(замерзання)

Для його виникнення має значення вологість, швидкість вітру, температу-ра повітря та стан людини.

Дія низької температури на організм може призвести до зниження темпе-ратури тіла та розвитку патологічного стану– гіпотермії(замерзання).

Клініка. У розвитку замерзання виділяють дві стадії. Спочатку, незважа-ючи на низьку температуру навколишнього середовища, температура тіла не

Знижується, а тримається на відповідному рівні. Цей період охолодження нази-вається стадією компенсації. У ній спрацьовують механізми фізичної термо-регуляції, спрямовані на обмеження тепловіддачі. Це здійснюється завдяки реф-лекторному спазму судин шкіри, зменшенню потовиділення та покращенню

Обміну речовин. За умови тривалого або інтенсивного впливу холоду механі-зми терморегуляції перенапружуються, температура тіла знижується і настає

Друга стадія охолодження– стадія декомпенсації. У ній знижується темпера-тура тіла, пригнічуються життєво важливі функції організму. Смерть настає

Від зупинки серця та гіпоксії мозку.

При загальному замерзанні у потерпілого розвивається слабість, адина-мія, сонливість, запаморочення, дихання стає поверхневим, виникає брадикар-дія, знижується артеріальний тиск(90-80 мм рт.ст.) і температура тіла.

При подальшому замерзанні та зниженні температури тіла нижче25 °С

Поступово перестають функціонувати всі органи і системи. У разі зниження

температури тіла нижче20 °С повернути потерпілого до життя неможливо.

Лікування. При загальному переохолодженні в першу чергу необхідно за-хистити потерпілого від подальшого охолодження. Його поміщають у тепле

Приміщення, міняють мокрий одяг, дають гарячого чаю, їжу, алкоголь. Найк-

Загальна хірургія

Ращим засобом зігрівання потерпілого є ванна, початкова температура якої

36 °С і поступово, протягом15-20 хв, підвищується до40-41 °С. На такому

Рівні температуру води підтримують до повного зігрівання хворого. Поряд із

цим, потерпілому вводять внутрішньовенно підігріті до36 °С такі розчини:

40-50 мл40 % глюкози, 5-10 мл10 % розчину хлориду кальцію, 400 мл реопо-ліглюкіну, перфторану та ін. Ефективність проведених заходів оцінюється за

Відновленням дихання, покращанням діяльності серцево-судинної системи

(пульс, артеріальний тиск), підвищенням температури тіла, відновленням

Функцій нирок і т. ін.

ЕЛЕКТРОТРАВМА

Поняття про електротравму

Електротравма– це пошкодження органів і тканин, яке виникає внаслідок

Дії на них електричного струму великої сили та напруги і характеризується

Ураженням нервової системи(судоми, втрата свідомості), порушеннями сер-цево-судинної діяльності, дихання і поєднується з глибокими опіками. Ура-ження організму виникає внаслідок електрохімічної дії електричного струму

На тканини та утворення тепла. Під впливом електричного струму в організмі

Відбувається зміна концентрації іонів і поляризації молекул у клітинах, при

цьому внутрішньоклітинні білки перетворюються в гель з утворенням коагу-ляційного некрозу. Поряд із цим, у судинах виникає агрегація клітин крові:

Еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів, що зумовлює тромбоз дрібних крово-носних судин, порушення мікроциркуляції та ураження внутрішніх органів.

Дія струму, згідно із законом Джоуля, залежить від опору тканин, тривалості

Контакту з провідником, напруги та величини струму. Найбільш виражені

Ураження спостерігаються у м’язах та кровоносних судинах. Зміни в тканинах

Виникають при дії електричного струму напругою24 В(сила струму0,1 А) і