Накладання під місцевим зне-болюванням через кістку за

Допомогою спеціального дри-ля проводять металеву спи-цю. До спиці прикріплюють

Скобу, яка утримує її в натяг-нутому положенні. До скоби

прив’язують тросик із ванта-жем(рис. 2.1.16). Кінцівку, як

І в попередньому випадку, роз-міщують на шині. При пере-ломі кісток гомілки спицю

Проводять через п’яткову

Кістку; при переломі стегнової

Кістки– через горбкуватість

Великогомілкової або метафіз

Стегнової кістки. При перело-мах плечової кістки шпицю

Можна провести через ліктьо-вий відросток.

Розрізняють такі види витягнення, які мають специфічне призначення. Так,

При переломах кісток верхніх кінцівок, частіше застосовують еластичне ви-тягнення за допомогою гумової трубки, нижніх кінцівок– за допомогою тяга-ря. При переломах хребта– вагою власного тіла. Хворого кладуть на ліжко із

Щитом, головний кінець якого припіднімають, витягнення хребта проводять

За допомогою металевої скоби за кістки черепа, спеціальних ватно-марлевих

кілець або петлі Гліссона, які фіксують до спинки ліжка(рис. 2.1.17, 2.1.18).

Загоєння переломів відбувається шляхом утворення кісткової мозолі. У

Зоні перелому завжди виникає явище асептичного(безмікробного) запалення.

З’являється серозне просякнення м’яких тканин, місцеве підвищення темпера-тури. У перші5-6 днів може спостерігатися загальна температурна реакція,

Інколи температура сягає38

С. Причиною її підвищення є всмоктування крові

Та продуктів клітинного розпаду. Залежно від локалізації перелому в перші2-3 тижні виникає первинна кісткова мозоль. У процесі її утворення беруть участь

Надкісниця, гаверсові канали кістки та клітини ендоста. Спочатку вона м’яка

І не виявляється рентгенологічно. У подальшому первинна кісткова мозоль

Рис. 2.1.15. Загальний вигляд шини Белера.

Рис. 2.1.16. Схема скелетного витягнення.

Загальна хірургія

Рис. 2.1.19. Остеосинтез плечової кістки за

Допомогою металічної пластинки та шурупів.

Трансформується у вторинну за рахунок відкладання в ній солей кальцію. Вона

Стає щільною на дотик, за розмірами значно більшою від пошкодженої ділянки

Кістки й у вигляді манжетки оточує і міцно утримує кісткові відламки. Вто-ринну кісткову мозоль добре видно рентгенологічно. Пізніше надлишок кістко-вої мозолі розсмоктується і перелом взагалі може не виявлятися.

Оперативне лікування переломів кісток

Показаннями до оперативного лікування є: а) неможливість суміщення та

утримання кісткових відламків за допомогою гіпсової пов’язки, витягнення; б)

наявність інтерпозиції(защемлення) м’яких тканин між кістковими відламка-ми; в) відкриті переломи. Принцип оперативного лікування полягає в тому, що

Кісткові відламки оголюють, суміщають і проводять їх фіксацію за допомогою

спеціальних штифтів із нержавіючої сталі, пластинок, шурупів(рис. 2.1.19), дро-ту і т. ін. Після зрощення кісткових відламків(як правило, через6-8 міс.) мета-лічний предмет, який фіксує кісткові відламки, видаляють.

При оперативному суміщенні

Кісткових відламків замість мета-левих фіксаторів можна застосову-вати спеціальний клей, який добре

Фіксує кісткові відламки і не по-требує наступного видалення.

Останнім часом, для лікування

Переломів кісток широко ви-користовують екстензійні іммобі-лізаційні апарати для компресійно-дистракційного позавогнищевого

металоостеосинтезу за Г.А. Ілі-заровим, О.Н. Гудушаурі і О.М. Єди-наком(рис. 2.1.20).

Рис. 2.1.18. Витягнення за допомогою

Петлі Гліссона.

Рис. 2.1.17. Витягнення за

Допомогою металевої скоби.

261 2.1. Ушкодження(травма)

Запропоновані апарати та методика остеосинтезу дозволяють надійно здійсни-ти репозицію кісткових відламків, зафіксувати їх, а за допомогою стискання

(компресії) і розтягнення(дистракції) відламків– прискорити їх зростання.

Останнім часом, при пошкодженні великих суглобів(кульшового, колін-ного тощо), проводять їх протезування за допомогою спеціально виготовле-них металевих суглобів(рис. 2.1.21).

Створення сприятливих умов для загоєння переломів і відновлення функції

Кістки, досягається призначенням медикаментозних засобів, які стимулюють

Репаративні процеси(хлористий кальцій, вітаміни, метилурацил, неробол, рета-боліл та ін.), раннього застосування лікувальної гімнастики. З цією метою

Використовують комплекс лікувальних вправ, призначають механотерапію,

Застосовують спеціальні апарати: універсальний маятниковий апарат Каро-Степанова, різноманітні блокові системи і т. д.

Лікувальну фізкультуру не призначають при загальному тяжкому стані

Хворого, високій температурі тіла, гнійних ускладненнях(абсцесі, флегмоні,

Сепсисі і т. ін.).

У лікуванні травматологічних хворих важлива роль належить фізіотера-певтичним заходам(тепловим процедурам, електролікуванню, світлолікуван-ню, променевій терапії, грязелікуванню). Ці методи в основному використо-вують у період доліковування для зменшення болю, розсмоктування набряку,

Прискореного дозрівання кісткової мозолі, при поганій рухливості в суглобах.

Для цього ж застосовують масаж(руками або спеціальними приладами).

Основними прийомами масажу в травматологічній практиці є: поглажування,

Розтирання, розминання, постукування, вібрація. Масаж проводять у напрямку

Рис. 2.1.21. Ендопротези: а– кульшовий;

Б– колінний суглоб.

Б а

Рис. 2.1.20. Остеосинтез

Плечової кістки за допомогою

Апарата О.М. Єдинака.

Загальна хірургія

Від периферії до центру. При цьому хворий не повинен відчувати болю. У ранній

Період після травми масаж краще не проводити, щоб не спровокувати посилен-ня болю, зміщення кісткових відламків та жирову емболію. Масаж також про-типоказаний при наявності інфекції(дерматиті, екземі, фурункульозі та ін.).

Важливе значення в одужанні травматологічних хворих має лікувальне харчу-вання. Воно повинно бути збалансованим, забезпечувати добову потребу в білках,

Жирах і вуглеводах. Для боротьби з атонією кишечника і запорами в добовий раці-он необхідно включати фруктові соки, компоти, овочеві пюре, курагу, які мають

Послаблювальну дію. При сповільненій консолідації перелому рекомендують віта-мінотерапію(В1

, В6

, В12

, аскорбінова кислота), імуностимулятори(тимоген, ти-малін, Т-активін, метилурацил і т. ін.), солі кальцію, пентоксил, кальцитонін.

Уважний догляд за травматологічними хворими, чітке виконання призна-чень лікаря на всіх етапах лікування(іммобілізації, реабалітації) є запорукою

Успішного та швидкого їх одужання.

Ускладнення переломів

Ускладнення переломів прийнято поділяти на ранні та пізні. До ранніх усклад-нень відносять: 1) травматичний шок, для профілактики якого необхідні: знебо-лювання, правильна іммобілізація кінцівки і своєчасне транспортування хворого

В лікувальний заклад; 2) жирова емболія; профілактичні заходи полягають в обе-режному ставленні до ділянки перелому, хорошій іммобілізації; 3) вторинна кро-вотеча, що може настати внаслідок пошкодження великих судин кістковими

Відламками; профілактика така ж, як і в попередніх випадках; 4) гангрена кінцівки

Може виникнути при накладанні циркулярних гіпсових пов’язок, які стискають

Магістральні судини; для профілактики цього ускладнення потрібно правильно

Накладати гіпсові пов’язки і своєчасно їх розсікати при появі перших ознак ішемії.

Пізні ускладнення: 1) пролежні в місцях кісткових виступів– необхідні профі-лактичні заходи(ватні прокладки, активне ведення хворого, масаж); 2) нагноєння

В ділянці проведення спиці або в зоні оперативного втручання– потрібно суворо

Дотримуватись усіх правил асептики при виконанні цих заходів і проводити

Профілактичну антибактеріальну терапію; 3) прорізування спицями кісткової

Речовини– потрібно своєчасно зняти витягнення й замінити його іншим мето-дом; 4) сповільнена консолідація, яка спостерігається при неправильному сумі-щенні кісткових відламків, інтерпозиції м’яких тканин, авітамінозі і т. д– необ-хідно ліквідувати причину; 5) несправжні суглоби, які утворюються при довготри-валій сповільненій консолідації, кістковомозковий канал закривається, кістка