Звані“середні молекули”), які пригнічують фагоцитарну активність лімфо-цитів й порушують процеси тканинного дихання.

Внаслідок дії токсинів стан потерпілого погіршується, температура тіла

Підвищується до38-40

о

С, хворі стають в’ялими, загальмованими. Часто спос-терігається марення. Дихання стає поверхневим, пульс частим і слабким, ар-теріальний тиск зниженим. Через згущення крові(втрата плазми) збільшуєть-ся кількість гемоглобіну, еритроцитів. Спостерігають зсув лейкоцитарної фор-мули вліво. У сечі з’являється білок, циліндри, еритроцити.

Тривалість токсемії залежить від тяжкості ураження та стану організму

Потерпілого. При значних опіках вона триває10-15 днів, а при розвитку інфекції

Переходить у септикотоксемію.

Останнім часом, у зв’язку із зміною тактики лікування, застосуванням

ранньої некректомії(2-3-й день після опіків), тимчасового закриття опікових

ран ксенодермотрансплантантами, своєчасної автодермопластики, застосу-вання сучасних дезінтоксикаційних засобів період токсемії та перехід її у сеп-тикотоксемію значно зменшились.

Термічні ушкодження. Електротравма

Період септикотоксемії виникає після розвитку інфекції на опіковій по-верхні. Умовно цей період починається з10-ї доби після отримання опіку, опі-кова поверхня вкривається гнійними виділеннями, виникають гнійно-септичні

Ускладнення(метастатичні гнійники, пролежні). Температура тіла набуває

Септичного характеру(сепсис), наростає анемія, гіпопротеїнемія, грануляції

Стають в’ялими, блідими. Опікова інфекція і лихоманка, що виникає у тяжко-хворих, може тривати до2 місяців. Внаслідок інтоксикації та бактеріємії ура-жується серце, виникає токсичний гепатит, пієлонефрит, нерідко з’являються

Гострі виразки шлунка, дванадцятипалої кишки, які викликають шлунково-кишкові кровотечі. У цей період настає різке виснаження хворого (кахексія),

Яке може закінчитись смертю. Важливою ознакою септикотоксемії є бактері-ємія. Найчастіше з крові висівають кокову та бацилярну мікрофлору.

Період реконвалесценції. Характеризується нормалізацією функцій органів

І систем організму. Опікові рани очищаються від некротичних тканин, з’явля-ються здорові, рожеві грануляції, відбувається епітелізація та рубцювання ран.

Стан хворих покращується, температура тіла нормалізується, у них з’являється

Апетит, вони набирають ваги. Слід відмітити, що порушення функції серця,

Печінки, нирок та інших органів можуть виникати і через2-3 роки після трав-ми, тому хворі, які перенесли опікову хворобу, повинні знаходитися на дис-пансерному обліку.

Лікування термічних опіків

Лікування опіків складається з надання першої допомоги потерпілим на до-госпітальному етапі, загального та місцевого лікування в хірургічних або спеці-алізованих опікових відділеннях. При наданні першої допомоги слід:

Зупинити дію термічного чинника, перекрити подачу гарячої води, пари.

При загорянні одягу, щоб погасити вогонь, потерпілого необхідно загорнути в

Ковдру, накрити полум’я щільною тканиною, яка не пропускає повітря, але не

Можна при цьому накривати повністю потерпілого, щоб не спричинити опіку

Дихальних шляхів і отруєння продуктами неповного згорання одягу. Не слід

Збивати полум’я руками, а тим більш притискати палаючий одяг до шкіри– це

Поглиблює ураження.

Зняти тліючий одяг та провести реанімаційні заходи. Одяг швидко

Знімають або розрізають. Не можна бігти в палаючому одязі: під час руху

Полум’я розгоряється. У тяжких випадках потерпілого виносять із місця по-жежі на відкритий простір або в приміщення з чистим повітрям. При асфіксії і

зупинці серцевої діяльності виконують штучну вентиляцію легень(“рот у рот”

Чи“рот у ніс”) та закритий масаж серця.

Охолодити обпечені ділянки шкіри, занурити кінцівку або змочити відпо-відну ділянку холодною водою, прикласти сніг, міхур з льодом, зросити хло-ретилом. Охолодження обпечених ділянок проводять періодично по10-15 хв

Протягом4-5 годин.

Загальна хірургія

Накласти асептичну пов’язку. Для запобігання інфікування опіку, шкіру

навколо нього слід обробити70° етиловим спиртом або горілкою і накласти

Асептичну пов’язку. При поширених опіках потерпілого загортають у чисте(кра-ще стерильне) простирадло, марлю, поліетиленову плівку або на поверхню шкіри

За допомогою розпилювача наносять спеціальну рідку антисептичну пластма-су, яка швидко остигає та стає еластичною, і госпіталізують в опікове чи хірур-гічне відділення. При наданні першої допомоги на місці пригоди забороняється

Проводити первинну обробку опікової рани, накладати мазеві пов’язки, примоч-ки, використовувати кольорові рідини, які можуть затруднювати оцінку ступе-ня ураження шкіри та проведення наступної хірургічної обробки рани.

Знеболити і розпочати протишокові заходи. Для знеболювання можна

Дати анальгін(темпалгін, седалгін). При поширених опіках необхідно дати2-3 таблетки ацетилсаліцилової кислоти(аспірину) і1 таблетку димедролу або

Ввести наркотичні знеболювальні(промедол або омнопон, трамадол, триган і

Т. ін.), нейролептики, антигістаміні препарати. Для зменшення інтоксикації

Дають гарячий чай, каву, лужну мінеральну воду(500-2000 мл), якщо її немає,

Готують розчин

/

Чайної ложки соди, 1 чайна ложка кухонної солі на1 л води

Або1 чайна ложка кухонної солі,

/

Чайної ложки гідрокарбонату натрію на

Л чаю. Всім потерпілим із поширеними та глибокими опіками в машині швид-кої допомоги необхідно розпочати введення протишокових засобів(реополіг-люкіну, реоглюману, рефортану, розчину Рінгера-Локка тощо), проводити

Оксигенотерапію або дати малий наркоз(закис азоту в суміші з киснем). По-ряд із цим, таким хворим вводять серцево-судинні препарати. Транспортува-ти опікового хворого слід дуже обережно.

Загальне лікування. Проводиться з врахуванням стадії(періоду) опікової

Хвороби і направлено на попередження та лікування загальних порушень в

Організмі. У стаціонарі хворих поміщають у протишокову палату і проводять

Заходи з відновлення показників гемодинаміки та об’єму циркулюючої крові

(плазмовтрати). Слід відмітити, що в опікових хворих найбільші втрати рідин

Відбуваються в перші8-12 годин і продовжуються біля2 діб. Об’єм трансфузій-них засобів можна визначити за формулами, так, згідно з Парклєндською фор-мулою, у першу добу вводять4 мл розчину Рінгера-Локка на1 кг маси тіла,

Помноживши цей показник на площу опіку у відсотках.

Наприклад: 4 • 70 • 20 = 5660 мл. Таким чином, потерпілому з масою тіла

70 кг і пплощею опіку20 % необхідно ввести5660 мл рідини. При цьому поло-вину розчину вводять у перші3 год, а другу половину– протягом16 год. При

Поширених опіках втрата рідини може досягати6-8 літрів на добу і більше,

таким хворим слід проводити адекватну трансфузійну терапію. Для визна-чення об’єму плазми та інших кристалоїдних розчинів користуються наступ-ною формулою, за якою об’єм плазми для введення дорівнює площі опіку, по-множеній на масу тіла(в кг) і поділеній на2, тобто0,5 мл/кг на кожен відсоток.

Наприклад: 25 • 70: 2 = 875 мл. Взагалі, оптимальний об’єм рідин у обпечених

Хворих повинен становити4-6 л на добу. При проведенні інфузійної терапії

Термічні ушкодження. Електротравма

Необхідно стежити за кількістю введеної і виділеної з організму рідини. Об’єм

інфузійних засобів на першу добу після одержання опіків не повинен переви-щувати10 % маси тіла хворого. При цьому в перші8 год після отримання

Опіку необхідно вводити

/

Або

/

Добового об’єму рідини. На2-3-тю добу

об’єм рідини повинен становити не більше5 % маси тіла хворого. Для корекції

дефіциту рідин застосовують кристалоїди(сольові розчини: 0,9 % розчин на-трію хлориду, розчин Рінгера, лактосіль, хлосіль, ацесіль, дисіль) та безсольо-ві рідини(глюкозу, фруктозу) у співвідношеннях: легкий ступінь шоку– 1:1:1,

Тяжкий ступінь– 2:1:1. Для покращання мікроциркуляції та реологічних влас-тивостей крові вводять реополіглюкін, реоглюман, рефортан, стабізол, інфе-зол, перфторан і т. ін. Втрата білків і електролітів компенсується переливан-ням альбуміну, плазми(краще імунної: від донорів, які перехворіли опіковою

Хворобою). Із детоксикаційною метою виконують вливання гемодезу, неоге-модезу, ентеродезу, сорбітолу; у тяжкохворих застосовують плазмаферез або