Здійснює лікар, який пройшов спеціальну підготовку з антирабічної справи і

Отримав сертифікат. Лікувально-профілактичну імунізацію здійснюють анти-рабічною вакциною та антирабічним імуноглобуліном(АІГ). Останнім часом

Загальна хірургія

Переважно застосовують вакцину фіксованого вірусу сказу“Внуково– 32, 30-го

Та38-го пасажу”, яка випускається в ліофілізованному вигляді. Антирабічний

Імуноглобулін(АІГ) буває двох видів: гетерологічний(конячий), який признача-ють в дозі40 МО на1 кг ваги тіла і гомологічний(людський), який приміняють

По20 МО на1 кг ваги тіла. Показаннями до проведення лікувально-профілак-тичної імунізації проти сказу є: контакт або укуси людей хворими, підозрілими

На сказ або невідомими тваринами. Якщо раніше імунізацію не проводили, то

Дорослі та діти повинні отримати шість ін’єкцій вакцини: першу(0”)– відразу ж

Після зараження, інші– на3-тю, 7-му, 14-ту, 30-ту та90-ту добу. Вакцину вво-дять внутрішньом’язово в дельтовидний м’яз. Дітям до5 років– в м’язи стегна

(верхня частина передньобокової поверхні). Ніколи не слід вводити вакцину в

сідничну ділянку! При введенні антирабічного гетерологічного імуноглобуліну

Необхідно перевірити індивідуальну чутливість пацієнта до кінського білка. Ком-біноване лікувально-профілактичне введення імуноглобуліну здійснюють па-ралельно з вакциною. Протипоказань до лікувально-профілактичної імунізації

Проти сказу немає.

Отже, кожна людина, котру вкусила або обслинила хвора на сказ твари-на, повинна пройти повний курс запобіжної лікувально-профілактичної імуні-зації. Щеплення проводять і в тому разі, коли не вдалося дослідити на тільця

Негрі мозок тварини, яка покусала людину.

Для попередження захворювання здійснюють профілактичну імунізацію. Її

Проводять у осіб, які належать до групи ризику(собаківників, мисливців, лісників,

Працівників бойні, лабораторій з діагностики сказу та ін.). Для цього використову-ють антирабічну вакцину: первину імунізацію здійснюють(три ін’єкції на0-й,

7-й і30- й день) по1 мл; первину ревакцинацію через рік– одна ін’єкція, 1,0 мл;

Послідуючу ревакцинацію через кожні3 роки– одна ін’єкція, 1,0 мл. Загальна

Профілактика сказу– це знищення бродячих собак, проведення своєчасних щеп-лень проти сказу. При роботі з інфікованими хворими на сказ необхідно одягати

Маски, водонепроникні халати, по дві пари рукавичок. Весь інструментарій та

Предмети догляду старанно дезінфікують, очищають та стерилізують, після чого

Зберігають в окремих приміщеннях чи призначених для цього місцях. Викорис-таний перев’язувальний матеріал спалюють. У разі випадкового поранення(про-колу, розрізу шкіри та ін.) треба негайно витиснути краплину крові, а пошко-джену ділянку добре помити з милом, обробити спиртовим розчином йоду та

Провести лікувально-профілактичну імунізацію.

Сифіліс

Це венерична хвороба, що спричиняється блідою спірохетою, або трепо-немою(treponema pallidum). Збудника сифілісу відкрили Ф. Шаудін і Е. Гоф-ман у1905 р. Це спіралеподібна бактерія довжиною10-15 мкм. Зараження нею

Відбувається в основному статевим шляхом, можливе і пряме– внаслідок по-трапляння трепонем у рану, на шкіру. Зараження відбувається і непрямим шля-хом, через побутові речі(ложки, чашки, зубні щітки, рушники та ін.). В організм

Хірургічна інфекція

Трепонеми потрапляють переважно через ушкодження шкіри чи слизової обо-лонки. На сифіліс хворіють тільки люди.

Інкубаційний період при сифілісі триває20-30 днів, хоча трепонеми можна

Виявити уже через2 доби після зараження в лімфатичних вузлах.

Клініка. Сифіліс має стадійний перебіг. Розрізняють первинний, вторинний і

Третинний періоди хвороби. На місці проникнення трепонем виникає первинна

Сифілома– невелика неболюча виразка з жовтувато-сірим, кольору старого сала,

Твердим дном(ulcus durum). Збільшуються і стають щільними регіонарні лімфа-тичні вузли, особливо пахові. Цей первинний період триває близько6 тижнів.

Вторинний характеризується висипанням на шкірі, слизових оболонках, роз-витком уражень внутрішніх органів, кісток і триває2-3 роки. Якщо лікування

Не проводиться, може розвинутись третинний сифіліс із утворенням у паренхі-матозних органах щільних інфільтратів, папул, горбиків, гум, які схильні до роз-паду. Їх руйнування спричиняє утворення глибоких виразок, остеомієліт та ін.

Цей період триває9-10 років, після чого можуть виникнути ураження головно-го, спинного мозку і серцево-судинної системи. Важливе значення у виявленні

Хворих на сифіліс має серологічна діагностика, що грунтується на постановці

Реакції Вассермана та осадових реакцій Кана і Закса-Вітебського.

Лікування. Для лікування сифілісу використовують антибіотики(пеніцилін,

Еритроміцин, тетрациклін і т. ін.) і препарати вісмуту(бійохінол, бісмоверол,

Пентабіемол), відповідно до розроблених інструкцій. Деструктивні зміни в

Кістках лікують хірургічним та ортопедичним шляхами.

Для профілактики захворювання важливе значення мають рання діагнос-тика та санітарно-просвітня робота серед населення. Індивідуальну профілак-тику проводить середній медичний персонал у шкірно-венеричних диспансе-рах, стаціонарах і профілактичних пунктах.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

Це вірусне захворювання, яке уражає імуногенні клітини(Т-хелпери, лімфо-цити, моноцити), внаслідок чого різко знижується опірність організму до інфекції

Та виникають різні специфічні пухлини. Джерелом інфекції є хворі й вірусоносії.

На даний час існує два типи збудників– ВІЛ-І та ВІЛ-ІІ. Вірус імунодефіциту

Передається статевим шляхом, під час переливання крові та її компонентів від

Інфікованих донорів, при використанні забруднених вірусом інструментів,

Шприців, голок. Зараження ВІЛ-інфекцією можливе у хірургів, операційних сес-тер під час оперування ними інфікованих вірусом імунодефіциту хворих.

У більшості хворих синдром розвивається у перші2 роки(хоча тривалість

інкубаційного періоду становить від1 до10 років). Протягом10 років захво-рюють практично всі інфіковані ВІЛ. Як повідомляє Організація Об’єднаних

Націй, до початку наступного сторіччя кількість хворих на СНІД зросте до

Мільйонів. Серед тих, які ведуть статеве життя, у віці від15 до49 років,

Кожний сотий вже заражений ВІЛ-інфекцією. Із них лише один з10 знає про

Свою хворобу. З1981 року від СНІДу вже померло приблизно11,7 мільйона

Чоловік. Зростання кількості ВІЛ-інфікованих осіб, а відтак і хворих на СНІД,

Загальна хірургія

Потребує суттєвого перегляду організаційних та лікувально-діагностичних

Заходів щодо надання медичної допомоги цим хворим. Важливе значення в

Удосконаленні організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію і СНІД

Має наказ МОЗ України від25.05.2000 р. №120 “Про вдосконалення органі-зації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію(СНІД)”.

У патогенезі хвороби вирішальне значення має ураження вірусом клітин,

Які несуть на собі СD 4 антиген, що призводить до зменшення кількості Т-хел-перів(основних клітин імуногенезу), зміни співвідношення Т-хелперів і Т-супре-сорів, пригнічення Т-кілерів(які забезпечують противірусний імунітет), пору-шення діяльності В-лімфоцитів. Наслідком цього є пригнічення синтезу антитіл.

Клініка. Захворювання може розпочатись гостро у вигляді інфекційної хво-роби з підвищенням температури тіла; ангіни; збільшення лімфатичних вузлів,

Печінки, селезінки, висипань на шкірі. У цей час вірус ВІЛ уже циркулює в крові,

У ній можна виявити антитіла до ВІЛ-інфекції. Потім настає асимптомний пері-од, що триває від декількох місяців до3-5 років. У подальшому виникає“без-причинне” підвищення температури тіла, слабість, пітливість, лихоманка, збіль-шення лімфатичних вузлів, схуднення. Внаслідок зниження резистентності орга-нізму хворі досить чутливі до будь-якої супровідної інфекції, перебіг якої досить

тяжкий(ГРЗ, простий герпес– 5-6 тижнів). Поряд із цим, у хворих виникають

Специфічні пухлини(лімфома з високим ступенем злоякісності, саркома Капоші

Тощо). Поступово всі прояви хвороби стають стійкими, і вона переходить в ос-танню стадію– СНІД. При цьому у частини хворих розвивається тяжка пнев-монія з дихальною недостатністю; в інших– хронічний пронос із зневодненням