Або гумові випускники. Якщо пов’язка дуже просякла кров’ю і по випускнику

Виділяється кров, це свідчить про кровотечу. Слід ретельно слідкувати за ста-ном операційної рани, шкіри. Важливо приділяти увагу звучності голосу: ох-риплість– ознака пошкодження поворотного нерва. Харчування хворих після

Операції повинно бути висококалорійним, їжа теплою, рідкою, оскільки ков-тання у цих хворих утруднене і болюче.

Слід відмітити, що уже протягом першого року після хірургічного втру-чання у80 % пацієнтів щитоподібна залоза повністю компенсує свою функ-цію, у15 % вона постійно послаблена, а у5 % залишається тиреотоксичною.

Хворі після операції на щитоподібній залозі підлягають диспансерному спос-тереженню.

Рак щитоподібної залози

Рак щитоподібної залози складає1-2 % усіх злоякісних пухлин людини.

Останнім часом спостерігається збільшення частоти цього захворювання. Для

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Виникнення раку щитоподібної залози мають значення: іонізуюче опромінен-ня, дисгормональні розлади, підвищений вміст тиреотропного гормону гіпо-фіза(ТТГ) в крові, йодна недостатність та застосування антитиреоїдних пре-паратів. За морфо-гістологічною структурою і ступенем злоякісності розріз-няють: 1. Диференційованний рак із А-клітин щитоподібної залози(фолікулярна,

папілярна аденокарцінома); рак із В-клітин(рак із клітин Ашкіназі-Гюртля);

рак із С-клітин(медулярний рак); плоскоклітинній рак(епідермоїдна форма).

Недиференційований рак (дрібноклітинний, гігантоклітинний, веретено-клітинний, поліморфноклітинний).

Клініка. Для раку щитоподібної залози характерна рання симптоматика:

Швидке збільшення щитоподібної залози; 2) щільність і горбкуватість зало-зи; 3) малорухомість, а в подальшому повна нерухомість збільшеної залози; 4)

Порушення ковтання, часто дихання; 5) множинне збільшення шийних лімфа-тичних вузлів, розширення вен шиї. У хворих з’являється біль у задній частині

Голови, може виникати синдром Горнера(птоз, міоз і ендофтальм), виникає

Загальна слабість, схуднення. Важливе значення для встановлення діагнозу

Має УЗД-дослідження й аспіраційна пункційна біопсія щитоподібної залози.

Останню можна проводити під контролем УЗД. Обов’язковим є термінове

Гістологічне дослідження видаленої тканини залози під час операції, в заморо-жених препаратах та після їх парафінового проведення.

Лікування. Основним методом лікування хворих на рак щитоподібної за-лози є хірургічне втручання. Виконують екстирпацію всієї залози(тиреоїдек-томію). У післяопераційний період таким хворим призначають тиреоїдні пре-парати(еутірокс, тироксин). Зовнішнє опромінення та хіміотерапія раку щи-топодібної залози не показані.

Спецільна хірургія

УШКОДЖЕННЯ І ЗАХВОРЮВАННЯ ГРУДНОЇ

КЛІТКИ ТА ОРГАНІВ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ

ТРАВМИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Травма грудної клітки становить6-8 % усіх травматичних ушкоджень і

Належить до категорії особливо тяжких уражень організму. Це пов’язано з тим,

Що у потерпілих виникають значні розлади функції органів дихання і кровообі-гу, які можуть бути причиною смерті.

Всі пошкодження грудної клітки поділяють на закриті та відкриті, з по-шкодженням і без пошкодження її органів.

До закритих травм грудної клітки відносять: забій, стиснення, струс, пере-ломи ребер, ключиці, груднини.

Забій грудної клітки

Забій грудної клітки виникає внаслідок удару в грудну клітку або нею об

Якийсь предмет, при цьому пошкоджуються м’які тканини грудної стінки.

Клініка. Характеризується місцевим болем, який може посилюватись при

Диханні і рухах, утворенням гематоми і набряком тканин. При встановленні

Діагнозу забій необхідно виключити перелом ребер, травму легень, серця, печін-ки, селезінки і лише тоді призначати лікування. При підозрі на наявність одно-го з вищевказаних ускладнень виконують оглядову рентгенографію грудної

Клітки, загальний аналіз крові, а при ознаках внутрішньої кровотечі прово-дять діагностичну пункцію плевральної порожнини, лапароцентез.

Лікування. Хворим призначають холод на травмовану ділянку, дають бо-лезаспокійливі засоби, з3-4-ї доби після травми– фізпроцедури.

Стиснення, струс грудної клітки

При стисненні і струсі грудної клітки у хворих спостерігається ядуха, за-гальна слабість, блідість шкірних покривів, знижується артеріальний тиск, ви-никає тахікардія. При сильних і тривалих стисненнях грудної клітки(обвали,

Зсуви грунту і т. ін.) може розвинутись травматична асфіксія. У цих випад-ках, при зупинці дихання, яка виникає внаслідок стиснення грудної клітки,

Відбувається зворотний рух крові від серця і внутрішньогрудних вен у без-іменні та яремні вени, що призводить до переповнення та розриву дрібних вен

І капілярів з утворенням невеликих крововиливів на шкірі голови, обличчя,

Надпліччя і грудної клітки вище сосків. Шкіра у цих ділянках набуває яскра-во-червоного забарвлення з множинними фіолетовими крововиливами. Крім

Цього, внаслідок набряку і дрібних крововиливів у сітчатку ока, внутрішнє

Вухо і барабанну перетинку, часто розвивається втрата зору, слуху. Можуть

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Виникати кровотечі з носа, вуха і т. ін. Слід пам’ятати, що при стисненні та

Струсі грудної клітки можуть спостерігатися порушення цілості органів груд-ної порожнини(розрив легені, пошкодження плеври, серця, судин та ін.).

Лікування. У першу чергу необхідно звільнити потерпілого від стиснення

Грудної клітки, при потребі провести ШВЛ“рот у рот” або“рот у ніс”, закри-тий масаж серця, пересвідчитися чи немає переломів ребер, пошкоджень

Внутрішніх органів. При відсутності таких пошкоджень хворим призначають

Ліжковий режим, болезаспокійливі засоби(анальгін, месулід, трамадол, про-медол), оксигенотерапію, при необхідності вводять протишокові, серцеві пре-парати і т. ін. Виконують вагосимпатичну блокаду за Вишневським, при пере-ломах ребер– міжреберну блокаду. У тяжких випадках, при гострій дихальній

Недостатності, використовують ШВЛ. При пошкодженні внутрішніх органів

Проводять оперативне втручання, направлене на відновлення анатомічної

Цілості органа, зупинку кровотечі.

Перелом ребер

Перелом ребер виникає при прямій травмі або стисненні грудної клітки,

Частіше трапляється у людей старшого віку. Переломи часто проходять по

Паравертебральній, середній пахвовій або парастернальній лініях. Найбільш

часто ламаютьсяV-ХІ ребра. Переломи можуть бути поодинокими і множин-ними, однобічними та двобічними. При пошкодженні ребер в2-3 місцях вини-кають подвійні або потрійні переломи(рис. 3.3.1).

При множинних переломах ребер можуть утворюватися ділянки, на яких

Спостерігаються дихальні рухи, несинхронні з рухами грудної клітки, тобто ви-никають так звані парадоксальні рухи, які призводять до порушення дихання.

При вдиху ця ділянка западає, при видиху– випинається. Такі переломи ребер

Називають ще флотуючими. У разі двобічно-го пошкодження грудної клітки утворення

Подібних ділянок(“реберного клапана”) при-зводить до тяжких порушень дихання і сер-цево-судинної діяльності. Гострі краї

Відламків можуть спричинити розрив легене-вої тканини з кровотечею в плевральну по-рожнину(гемоторакс) та пневмоторакс.

Вихід повітря із пошкодженого бронха або з

Легеневої тканини призводить до розвитку

Пневмотораксу, інколи зі значним зміщенням

Органів середостіння в здоровий бік. При пе-реломах ребер і травматичному пневмото-раксі повітря може проникати з плевральної

Порожнини по клітковині середостіння на

шию, обличчя і викликати підшкірну емфізе-му(рис. 3.3.2).

Рис. 3.3.1. Множинний подвійний

Перелом ІІІ, ІV, V ребер зліва.

Спецільна хірургія

Клініка. Досить часто під час перелому ребер хворі відчувають хруст. У

Потерпілих виникає гострий біль у місці перелому, що посилюється при ди-ханні, кашлі, рухах тулуба. Хворий щадить відповідну ділянку грудної клітки,

При цьому займає вимушене положення і притискає руками уражену полови-ну грудної клітки, що зменшує інтенсивність болю. При огляді місця перелому