Методи обстеження: ургентна ендоскопія, рентгенологічне дослідження та ін.

При встановленні остаточного діагнозу кровотечі із виразки шлунка чи

Дванадцятипалої кишки слід проводити диференційну діагностику із захво-рюваннями, які можуть проявлятись кровотечею.

Кровотеча із варикозно розширених вен стравоходу і шлунка виникає у

хворих на цироз печінки, розпочинається раптово, блюванням темними згуст-ками крові(венозна кров), після фізичного або емоційного напруження. У та-

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Ких хворих спостерігають асцит, спленомегалію, розширення вен передньої

Черевної стінки(“голова медузи”). При фіброгастроскопії виявляють варикоз-не розширення вен стравоходу. При проведенні спленопортоманометрії– підви-щений тиск(портальну гіпертензію), нормальний тиск у портальній системі

Мм вод. ст.

Кровотеча при раці шлунка виникає при розпаді пухлини й арозії судини.

У хворих попередньо відмічається слабість, зниження апетиту, з’являється ну-дота, інколи блювання, прогресує схуднення. Кровотеча проявляється блю-ванням і чорними випорожненнями. У загальному аналізі крові виявляють зни-ження кількості еритроцитів, гемоглобіну, збільшення ШОЕ. При фіброгаст-роскопічному, рентгенологічному дослідженнях знаходять пухлину шлунка.

Кровотеча при поліпозах шлунка або дванадцятипалої кишки: хворі скар-жаться на постійний тупий біль в епігастрії, відчуття шлункового дискомфор-ту(нудоту, блювання). При розпаді або виразкоутворенні поліпів може вини-кати блювання з домішками крові та з’являтись кров у калі. У загальному

Аналізі крові виявляють зниження вмісту еритроцитів, гемоглобіну. При фібро-гастродуоденоскопії та рентгенологічному дослідженні знаходять поліпозні

Розростання слизової шлунка чи дванадцятипалої кишки.

Кровотеча при ерозивному гастриті: для цих хворих характерний трива-лий шлунковий анамнез (біль в епігастрії, нудота, печія, зниження апетиту і

Т. ін.). Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають дані фіброгаст-роскопії, під час якої виявляють кровотечу з ерозій слизової оболонки шлунка.

Кровотеча при синдромі Меллорі-Вейса: у цих хворих, як правило, відсутній

Шлунковий анамнез. Кровотеча виникає раптово, під час сильного блювання,

Внаслідок поперечного розриву поздовжніх складок слизової оболонки суб-кардіального відділу шлунка. Вирішальне значення для встановлення діагно-зу також мають дані фіброгастроскопії, під час якої виявляють кровотечу із

Тріщини слизової оьолонки субкардіального відділу шлунка.

Лікування. Хворі з гострою шлунково-кишковою кровотечею повинні бути

Госпіталізовані в хірургічний стаціонар, незалежно від ступеня крововтрати і

Причини, що її викликала. У розпалі гострої кровотечі допустима евакуація

хворого тільки на невелику відстань(у межах району, міста) під прикриттям

Переливання крові або її компонентів. Хворих з ознаками продовження крово-течі направляють у реанімаційне відділення або в операційну. У великих містах

Таких хворих госпіталізують у спеціалізовані відділення шлунково-кишкових

Кровотеч. Під час надання першої медичної допомоги, хворого вкладають у

ліжко, на живіт кладуть міхур із льодом(холод), внутрішньом’язово вводять

2 мл1 % розчину вікасолу, адроксону або внутрішньовенно10 мл10 % розчи-ну хлориду кальцію. При наявності ознак геморагічного шоку виконують внут-рішньовенне вливання желатинолю, реоглюману, фібриногену, кріопреципі-тату і т. ін. Транспортування здійснюють тільки в лежачому положенні, краще

Санітарним транспортом.

Спеціальна хірургія

Лікування хворих із шлунково-кишковими кровотечами може бути кон-сервативним і оперативним. Консервативне лікування проводять при неуточ-неному діагнозі, незначній кровотечі, у хворих із клінікою зупиненої крово-течі, наявністю супровідних захворювань і протипоказань до операції, а та-кож у випадках відсутності необхідних умов для виконання операції(плавання

В океані, експедиція та ін.).

Для покращення коагуляційних властивостей крові внутрішньовенно при-значають: фібриноген(1 г розводять в0,9 % розчиніNaCl – 250 мл– два або

три рази на добу), 10 % розчин хлориду кальцію– 10 мл, 5 % розчин Σ-аміно-капронової кислоти по100-150 мл через кожні6 год. Поряд із цим, признача-ють по20-30 мл5 % розчину Σ-амінокапронової кислоти пити через кожні30 хв.

Внутрішньовенно вводять суху або нативну плазму, кріопреципітат, внутрі-шньом’язово вводять1 % розчин вікасолу до3 мл на добу.

Для зниження шлункової секреції призначають0,1 % розчин сірчанокисло-го атропіну, препарати регуляторних пептидів– даларгін, сандостатин. У хво-рих із шлунково-кишковою кровотечею виразкового походження признача-ють блокатори Н2

-рецепторів гістаміну(циметидин, або беломет, гістодил,

Тагомет) 200 мг3 рази на день або ранітидин(зантак, гістак, ранісан) 0,15 г2 -рази на день, фамотидин(невофам, ульфамід, квамател) по0,02-2 рази на день),

нізатидин, омепразол по1 табл. 3 рази на день. Крім цього, призначають анта-циди– маалокс(фосфалюгель, мегалак, альмагель) 15 мл– 3-4 рази на день.

Для поповнення крововтрати переливають компоненти крові(краще ерит-роцитарну масу, плазму крові). Їх необхідно переливати краплинно, щоб не

Перенавантажити кров’яне русло і не підняти артеріальний тиск. При крово-втратах першого ступеня препарати крові не переливають. При крововтраті

Другого ступеня(до1500 мл) необхідно перелити не менше500 мл еритроци-тарної маси і плазми; при крововтраті третього ступеня(більше1500 мл) їх

необхідно влити не менше750 мл. Слід пам’ятати, що при великих крововтра-тах(60 %) дефіцит об’єму циркулюючої крові поповнюють за рахунок пере-ливання компонентів крові(еритроцитарної, тромбоцитарної мас, плазми, аль-буміну і т. ін.), а решту– за рахунок кровозамінників(перфторану, реополіг-люкіну, реоглюману, желатинолю і т. ін.). Взагалі, співвідношення перелитої

Крові та кровозамінників повинно становити1:3, і лише при тяжких крово-втратах– 1:1. На практиці поповнення крововтрати регулюють, як правило,

За показниками гемодинаміки(пульс, артеріальний тиск, венозний тиск) і ге-мограми(еритроцити, гемоглобін, гематокрит).

Після зупинки кровотечі хворим рекомендують дотримуватись ліжково-го режиму протягом8-10 днів. Якщо немає показань до операції, хворого по-чинають годувати, для цього краще використати дієту Мейленграхта. В її

Склад входить манна або протерта рисова каша, яйця, овочеві пюре, протерте

М’ясо, масло, цукор. Їжу приймають по100-150 мл кожних3 години в охоло-дженому вигляді. Дієту поступово розширюють. Приймання їжі нейтралізує

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Соляну кислоту, зменшує голодну перистальтику, чим створює умови для

Формування тромбу і зупинення кровотечі.

Поряд із цим, для зупинки кровотечі використовують і ендоскопічні мето-ди. Так, при ерозивному гастриті поверхню слизової оболонки шлунка зрошу-ють5 % розчином Σ-амінокапронової кислоти або3 % розчином пероксиду

водню, 0,2 % розчином тромбіну. Для зупинки кровотечі з виразки на неї нано-сять клей МК-6, МК-8, “Ліфузоль”, “Статизоль”. При необхідності проводять

Електрокоагуляцію судини, що кровить. При кровотечах із поліпів здійсню-ють ендоскопічну поліпектомію. При кровотечах із варикозно розширених вен

Стравоходу під контролем ендоскопа за

Допомогою спеціального інжектора

Можна вводити в них склерозувальні

Препарати(тромбовар, варикоцид,

Вістарин, 70

Спирт та ін.). Для зменшен-ня кровотечі з варикозно розширених

Вен стравоходу застосовують зонд

Блекмора(рис. 3.5.15).

Поряд із цим, для зменшення пор-тального тиску вводять крапельно1 мл

(10 ОД) пітуїтрину в200 мл5 % розчи-ну глюкози. Внаслідок скорочення гла-денької мускулатури кишечника і спаз-му артерій черевної порожнини тиск у

Портальній системі зменшується на

/

Пітуїтрин не можна вводити при інших

Кровотечах. Слід зазначити, що консервативні та ендоскопічні методи зупин-ки кровотечі у багатьох випадках є тимчасовими і дозволяють виграти час