Може викликати сечовий перитоніт, флегмону заочеревинного простору,

Клітковини таза, норицю сечовода. Важливе значення для встановлення діаг-нозу мають хромоцистоскопія, екскреторна і ретроградна урографія. При по-шкодженнях сечоводів контрастна речовина розповсюджується в паране-фральній клітковині або заочеревинному просторі, клітковині таза.

Лікування. Наявність пошкоджень сечоводів є показаннями до операції.

При значних ушкодженнях або повних розривах проводять пластичні операції.

Методом вибору є зшивання і відновлення просвіту ушкодженого сечовода.

При розчавленнях, множинних пошкодженнях сечоводів, їх пластику викону-ють за допомогою стінки сечового міхура(операція Боарі) або виключеної

петлі тонкої кишки. В окремих випадках проводять автотрансплантацію нир-ки в здухвинну ділянку із з’єднанням початкового відділу сечовода з сечовим

Міхуром, а ниркових судин із здухвинними судинами.

Ушкодження сечового міхура

Серед усіх ушкоджень внутрішніх органів пошкодження сечового міхура

складають5-7 %. Особливо часто вони спостерігаються при переломах кісток

Таза. Пошкодження міхура поділяють на відкриті і закриті. Вони можуть бути

Частковими і повними. Відносно очеревини їх поділяють на внутрішньочеревні,

Позаочеревинні й змішані.

Клініка. Основні клінічні ознаки залежать від форми і тяжкості пошкодження

Сечового міхура. При внутрішньочеревному розриві сеча потрапляє в черев-ну порожнину, що клінічно проявляється болем у животі і симптомами подраз-нення очеревини. М’язи живота напружуються, в бокових заглибинах черев-ної порожнини визначають притуплення перкуторного звуку. При позаочере-винному розриві сечового міхура сеча попадає в тазову клітковину. Хворий

Скаржиться на виражений біль внизу живота з іррадіацією в промежину, пряму

Кишку, статевий член. Перкуторно над симфізом і по боках визначають при-туплення перкуторного звуку(симптом“метелика”). При катетеризації в обох

Випадках сечі мало, вона затримується в черевній порожнині або навколомі-хуровій клітковині.

Важливе значення для діагностики, особливо внутрішньочеревних розривів

Сечового міхура, має проба з наповненням його розчином антисептика через

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

катетер(проба Зельдовича). Для уточнення діагнозу краще проводити цис-тографію. У сечовий міхур через гумовий катетер вводять від10 до150 мл

20 % розчину уротрасту, сергозину або діодону і виконують рентгенівський

Знімок. При внурішньочеревному розриві сечового міхура контрастна речо-вина виходить за його межі і попадає у вільну черевну порожнину; при позао-черевинному розриві– у тазову клітковину.

Лікування. У разі відкритого чи закритого пошкодження сечового міхура

Показана термінова операція. Кожна втрачена година, особливо при внутріш-ньочеревному розриві міхура погіршує результати операції, оскільки у потерпі-лих швидко розвивається сечовий перитоніт із тяжким перебігом. Після прове-деної нижньої лапаротомії в місці розриву сечовий міхур зшивають дворядним

кетгутовим швом, виконують дренування навколоміхурової клітковини і на-кладають епіцистостому(норицю сечового міхура) для профілактики недо-статності швів.

При позаочеревинному розриві теж зашивають дефект міхура, наклада-ють надлобкову епіцистостому і проводять дренування навколоміхурової

Клітковини через замикальні отвори або сіднично-прямокишковий простір.

Ушкодження сечівника

Ушкодження сечівника виникають внаслідок дії зовнішньої сили на сечів-ник або при переломах кісток таза. Вони займають перше місце серед усіх

ушкоджень сечовидільної системи. За характером ушкодження можуть бути:

Частковими і повними, відкритими й закритими. У чоловіків вони зустріча-ються значно частіше, ніж у жінок.

Клініка. Характерними ознаками ушкодження сечівника є: різкий біль у про-межині, затримка сечовипускання, виділення крапель крові з сечівника(урете-рорагія), поява гематоми в ділянці промежини(урогематома), калитки. Вирі-шальне значення для встановлення діагнозу має ретроградна уретрографія. Вве-дена контрастна речовина(уротраст, верографін, діодон і т. ін.) на рентгенівських

Знімках виходить за межі сечівника. За розмірами, розташуванням запливу кон-трасту можна визначити локалізацію і величину ушкодження сечівника.

Лікування. При пошкодженні сечівника методом вибору лікування є опе-рація. Однак відновлення його просвіту і цілості безпосередньо після травми

(накладання первинного шва) здійснюють рідко. У більшості випадків гемато-ми і сечові запливи дренують, накладають цистостому, а відновлення про-світу сечівника проводять через2-3 місяці після розсмоктування гематоми й

Сечових запливів. У тяжких хворих для відведення сечі часто застосовують

Капілярну пункцію міхура або троакарну епіцистостому.

Ушкодження яєчка і придатків

Ушкодження яєчка і придатків виникає при ударах ногою; їзді верхи, на

Велосипеді, при вогнепальному пораненні і т. ін. Ушкодження яєчка і придатків

Може бути закритим і відкритим.

Спеціальна хірургія

Клініка. При закритій травмі яєчок і придатків у потерпілих виникає різкий

Біль, який нерідко супроводжується шоковим станом і гематомою в ділянці

Калитки. Згодом яєчко збільшується в розмірах, стає щільним і болючим при

Пальпації. При відкритих пораненнях яєчок вони можуть випадати з калитки.

Лікування. При закритих ушкодженнях яєчок потерпілим спочатку при-значають ліжковий режим, іммобілізацію яєчок за допомогою суспензорію,

Холод на калитку, болезаспокійливі. У подальшому застосовують зігрівальні

Компреси, грілки, УВЧ. При наявності великих гематом калитки їх пункту-ють або розкривають і дренують. При відкритих пошкодженнях яєчок і їх при-датків проводять первинну хірургічну обробку, ревізію рани і яєчок. При на-явності їх розривів накладають шви, при розчавленні здійснюють повне або

Часткове видалення яєчка.

Ушкодження статевого члена

Ушкодження статевого члена– це забій, “перелом” і вивих. Найбільш по-ширеним ушкодженням є забій статевого члена. Він частіше виникає при ударі

Ногою, палкою тощо. Тяжким пошкодженням є“перелом” статевого члена, який

Супроводжується розривом кавернозних тіл. Як правило, він виникає під час

Ерекції; утворюється велика гематома статевого члена, яка нерідко поширюється

На калитку, промежину. Під час ерекції може бути і вивих статевого члена, при

Цьому його корінь зміщується в ділянці лобка або промежини.

Лікування. При забої потерпілим призначають спокій, холод, болезаспок-ійливі засоби. Через3-4 дні проводять теплові процедури– зігрівальний комп-рес або сухе тепло, УВЧ. При“переломах” і вивихах члена виконують плас-тичні операції.

ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК

Сечокам’яна хвороба(уролітіаз) серед усіх хірургічних захворювань ни-рок зустрічається у30-45 % випадків. Трапляється в будь-якому віці, але час-тіше у жінок. Камені переважно локалізуються в правій нирці.

Причини виникнення сечокам’яної хвороби вивчені недостатньо. Важливе

Місце у виникненні захворювання відводять вродженим аномаліям ниркових

Канальців. Так, при ензимопатії(тубулопатії) – ураженні проксимальних і ди-стальних ниркових канальців– і відсутності специфічних ензимів виникають

Порушення обмінних процесів в організмі, внаслідок чого в нирках утворю-ються речовини, з яких формуються камені. На виникнення захворювання впли-вають окремі фактори. Так, виявлено, що сечокам’яна хвороба частіше вини-кає у населення сухих і жарких країн, що пов’язано, мабуть, з підвищенням

Концентрації сечі і випаданням солей в осад. Часто камені бувають у людей,

Які вживають воду з великим вмістом солей кальцію, із порушеннями функції

Щитоподібної залози, пошкодженнями кісток та ін.

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Для виникнення сечокам’яної хвороби має значення порушення морфо-функціонального стану органів сечовидільної системи, що призводить до за-стою сечі, порушення її секреції та реабсорбції, інфікування сечі. Камені, що