В останні20 років спостерігається значний ріст різних пухлин як тонкої, так і

Товстої кишки. Особливо збільшилась захворюваність на рак ободової кишки, яка в

Україні становить16,4-17,0 випадків на100 тис. населення(В.І. Дрижак, 2001).

До доброякісних пухлин кишечника відносять: поліпи, лейоміоми– пухли-ни, що розвиваються з гладких м’язів кишки, рабдоміоми– пухлини з попереч-носмугастих м’язів кишки, ангіоми, невринами і т. ін. Вони можуть бути оди-ничними і множинними.

Клініка. Доброякісні пухлини як тонкої, так і товстої кишки тривалий час

Можуть себе не проявляти. Інколи може виникати біль у животі без чіткої локалі-зації, пронос, виділення крові і слизу з калом, схуднення. Основні ознаки захво-рювання з’являються лише при появі ускладнень– кишкової непрохідності(внас-лідок інвагінації або обтурації просвіту кишки), кровотечі, яка виникає при ут-воренні виразки або розпаді пухлини. При пальпації живота можна прощупати

Пухлиноподібний неболючий рухомий утвір. Діагностика доброякісних пухлин

Кишечника трудна. Для діагностики пухлин тонкої кишки важливе значення має

Рентгенологічне дослідження. Діагностику пухлин товстої кишки здійснюють

За допомогою колоноскопії, іригоскопії і-графії. Верифікацію пухлин здійсню-ють за допомогою біопсії та гістологічного дослідження. Слід відмітити, що доб-роякісні пухлини тонкої і, особливо, товстої кишки часто перероджуються в рак.

Рис. 3.5.57. Неспецифічний

Виразковий коліт, симптом

“водопровідної труби”.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Лікування. Методом вибору лікування доброякісних пухлин тонкої кишки є

Операція, яка полягає в резекції ураженої ділянки кишки з обов’язковим цитологі-чним дослідженням видаленої пухлини. Метод лікування доброякісних пухлин

Товстої кишки вибирають індивідуально, для кожного конкретного випадку за-хворювання, і залежить він від виду пухлини, її розмірів, ускладнень. При наяв-ності одиничних поліпів їх видаляють за допомогою електрокоагуляції через рек-то- або колоноскоп. При наявності великих пухлин, розвитку ускладнень, підозрі

На малігнізацію проводять лапаротомію і резекцію ураженої ділянки кишки.

Рак тонкої кишки

Рак тонкої кишки серед злоякісних пухлин кишечника складає близько3 %.

За гістологічною будовою частіше зустрічається аденокарцинома, рідше лейо-міосаркома, карциноїд. Хворіють частіше чоловіки у віці40-60 років.

Клініка. Основними клінічними ознаками злоякісної пухлини тонкої кишки є

Біль у животі без чіткої локалізації, відчуття дискомфорту, втрата апетиту, схуд-нення, загальна слабість, зниження працездатності. Інколи пухлину можна про-щупати при пальпації живота. Досить часто злоякісні пухлини кишечника уск-ладнюються кишковою непрохідністю або кровотечею. Слід відмітити, що із-за відсутності специфічних патогномонічних симптомів раку тонкої кишки,

Встановити діагноз захворювання надзвичайно важко. Важливу роль у вста-новленні діагнозу відіграє рентгенологічне дослідження, фіброінтестиноскопія.

Допоміжне значення має ангіографія(мезентерикографія).

Лікування. Наявність пухлини тонкої кишки є показанням до хірургічного

Лікування. Вибором методу операції є резекція ураженої ділянки кишки разом із

Регіональними лімфатичними вузлами. При наявності метастазів виконують палі-ативну операцію– обхідний анастомоз для попередження кишкової непрохідності.

Рак ободової кишки

Рак ободової кишки займає третє місце серед злоякісних пухлин органів

Шлунково-кишкового тракту. Уражає переважно людей у віці від50 до60

Років. У виникненні раку ободової кишки велика роль належить передраковим

Захворюванням, до яких відносять поліпи і поліпоз товстої кишки, неспецифіч-ний виразковий коліт і т. ін. Основними чинниками, що сприяють виникненню

Хвороби є: переважання тваринних білків і жирів у їжі, нестача вітамінів, ади-намія, спадковість.

Найчастіше рак ободової кишки локалізується у сліпій(35 %) і сигмо-подібній(34 %) кишках. Розрізняють екзофітні пухлини товстої кишки, які ро-стуть у просвіт кишки у вигляді поліпа, вузла або війчастого утвору й ен-дофітні пухлини (інфільтративний рак), які ростуть у товщу стінки кишки.

Пухлина, як правило, поширюється по периметру кишки, охоплює її цирку-лярно і спричиняє звуження її просвіту. У95 % випадків рак ободової кишки за

Гістологічною будовою є аденокарциномою.

Спеціальна хірургія

Клініка. Основні ознаки раку ободової кишки залежать від локалізації пух-лини, типу її росту, розмірів, наявності ускладнень. Слід відмітити, що клінічні

Симптоми раку правої і лівої половини ободової кишки є різними. При наяв-ності пухлини у правій половині ободової кишки у хворих виникає ниючий

Біль у правій здухвинній ділянці або правому підребер’ї, прогресуюча анемія,

Зумовлена хронічною крововтратою або інтоксикацією продуктами розпаду

Пухлини і запаленням. У правій половині товстої кишки частіше зустрічається

Екзофітна форма раку, у лівій половині– ендофітна форма. Основними озна-ками пухлини лівої половини ободової кишки є проноси з домішками слизу і

Крові в калі. У зв’язку з інфільтруючим ростом пухлини в дистальних відділах

Кишки у хворих рано з’являються ознаки кишкової непрохідності. Залежно від

вираженості клінічної симптоматики розрізняють: токсико-анемічну, ентеро-колітну, диспепсичну, псевдозапальну(нагадує хронічний апендицит, аднек-сит), обтураційну і пухлинну(єдиним проявом якої є пухлина) форми раку

Товстої кишки. Найбільш частими ускладненнями раку ободової кишки вва-жають кишкову непрохідність, перфорацію, кровотечу.

Важливе значення для встановлення діагнозу має дослідження калу на

Приховану кров(гемокульт-тест), колоноскопія з біопсією, іригоскопія, комп’ю-терна томографія, визначення карцино-ембріонального антигену(СЕА) в си-роватці крові за допомогою радіоімунологічного дослідження. При встанов-ленні діагнозу використовують Міжнародну класифікацію раку ободової киш-ки за системою ТNМР.

Лікування. Основним методом лікування раку ободової кишки є операція.

Вибір методу хірургічного втручання залежить від локалізації пухлини, наяв-ності або відсутності ускладнень, метастазів і загального стану хворого. При

Локалізації пухлини у сліпій, висхідній ободовій кишці і печінковому куті ви-конують правобічну геміколектомію, в селезінковому куті і низхідній ободовій

кишці– лівобічну геміколектомію, в попереково-ободовій і сигмоподібній киш-ках– резекцію відповідних кишок(рис. 3.5.58).

Рис. 3.5.58. Схеми резекції ободової кишки при різних локалізаціях раку: а– правобічна

Геміколектомія; б– лівобічна геміколектомія; в– резекція поперечної кишки.

Б а в

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Рис. 3.5.59. Схема кишкових анастомозів: а– трансверзосигмоанастомозу;

Б– трансдермосигмоанастомозу.

Б а

До симптоматичних операцій належать накладання обхідних кишкових

анастомозів і колостом(рис. 3.5.59).

Після радикальних операцій можливе проведення курсів хіміотерапії

(5-фторурацил, фторафур).

ГРИЖІ ЖИВОТА

Понятття про грижі

Грижі– часті захворювання живота, якими страждає3-4 % всього насе-лення, переважно у віці30-40 років; являють собою небезпеку для життя із-за

можливого розвитку ускладнень(защемлення, запалення). Залежно від локалі-зації розрізняють пахові грижі(75 %), стегнові(8 -10 %), пупкові(4-5 %), після-операційні(10-12 %), інші грижі(1-2 %). У чоловіків частіше бувають пахові

Грижі, у жінок– стегнові і пупкові.

Грижа(hernia) – це випинання органів черевної порожнини через при-родні отвори або набуті дефекти черевної стінки. Грижі живота можуть бути

Зовнішніми(пахові, стегнові, пупкові і т. ін.) та внутрішніми, при яких нутрощі

Потрапляють в очеревинний мішок, утворений у різних щілинах, кишенях оче-ревини, брижі, природних та набутих отворах діафрагми(діафрагмальні грижі).

Від зовнішньої грижі слід відрізняти підшкірну евентрацію, для якої теж харак-терний вихід внутрішніх органів через дефекти черевної стінки, однак ці орга-ни не покриті парієтальним листком очеревини.

Грижі складаються з таких частин: 1. Грижових воріт– вроджених або на-бутих отворів у м’язово-апоневротичному шарі черевної стінки(рис. 3.5.60).