Тупим болем у поперековій ділянці, помірним підвищенням температури тіла,

Зміщенням лейкоцитарної формули вліво, збільшенням ШОЕ.

Лікування. На початку захворювання хворим призначають ліжковий ре-жим, холод на поперекову ділянку, антибіотики, сульфаніламідні та протиза-пальні препарати. При неефективності консервативної терапії і наявності

Гнійника проводять його розкриття й дренування. Хворих на хронічний пара-нефрит лікують консервативними методами. Комплекс лікування доповню-ють процедурами, що сприяють розсмоктуванню процесу. При неефектив-ності консервативного лікування проводять видалення склерозованої клітко-вини в ділянці ниркових воріт, сечоводів.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

Цистит– це інфекційно-запальний процес у стінці сечового міхура. При-чинами запалення сечового міхура можуть бути низхідна інфекції з нирок

(пієліт) або висхідна інфекція із сечівника. Крім цього, інфекція може поширю-ватись гематогенним і лімфогенним шляхами з інших гнійних вогнищ в

Організмі. Розрізняють гострий і хронічний цистити.

Клініка. Основними клінічними ознаками циститу є біль у ділянці сечово-го міхура і часті позиви(кожних20-30 хв) до сечовипускання. При огляді сеча

Мутна, часто містить гній і кров. При хронічному циститі ці явища мають

Затяжний характер. Важливе значення для встановлення діагнозу має лабора-торне дослідження середньої порції сечі, яка містить велику кількість лейко-цитів. Цистоскопія, як і введення будь-якого інструмента в сечовий міхур, у

Хворих на гострий цистит протипоказана. ЇЇ виконують тільки для підтвер-дження хронічного циститу.

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Лікування. При гострому циститі призначають ліжковий режим. Із їжі ви-ключають гострі, подразнюючі страви. Призначають молочно-рослинну дієту.

Для ліквідації запалення застосовують антибіотики(окситетрациклін, кларит-роміцин, гентаміцин, уефелексин та ін.), сульфаніламідні препарати. Крім того,

Призначають уросептики(уробесал, фурадонін, палін, нітроксолін та ін.). Після

Затухання гострих явищ сечовий міхур можна промивати слабким розчином

Нітрату срібла(1:5000), оксиціанідом ртуті(1:10 000).

Під час лікування циститу забороняють вживати алкогольні напої та спеції.

Камені сечового міхура

Камені в сечовому міхурі розрізняють первинні і вторинні. Первинні утво-рюються в порожнині сечового міхура. Ядром утворення конкрементів може

Бути епітелій, слиз, сторонні тіла та ін. Утворенню камінців у сечовому міхурі

Сприяє цистит, рубцеве звуження сечівника,

Аденома передміхурової залози. Вторинні

Камінці утворюються в нирках, звідки опус-каються в сечовий міхур. Камені можуть

Бути поодинокими(солітарними) і множин-ними. За хімічним складом вони можуть бути

Фосфатами, уратами, оксалатами та ін.

Клінічні ознаки. Головними ознаками

Захворювання є біль у ділянці сечового міху-ра, часті позиви до сечовипускання, рапто-ва затримка сечовипускання, яке віднов-люється після зміни положення тіла. Вирі-шальне значення для встановлення діагнозу

має цистоскопія, цистографія й оглядова рен-тгенографія, під час яких виявляють конк-ременти в сечовому міхурі(рис. 3.6.6).

Лікування. Камені в сечовому міхурі

Можна подробити за допомогою спеціаль-них інструментів: літотриптора(“Урат-1”)

Або цистоскопа-літотриптора з наступним

Їх вимиванням. При неможливості ліквіду-вати камені сечового міхура за допомогою літотриптора проводять хірург-ічне лікування шляхом надлобкового розрізання міхура(епіцистотомії).

ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози– це збільшення простати

За рахунок розростання її залозистої і сполучної тканин. Раніше це захворю-вання називали аденомою передміхурової залози(3.6.7)

Рис. 3.6.6. Камені в сечовому

міхурі(оглядова рентгенограма).

Спеціальна хірургія

Виникає, як правило, у чоловіків після

Років і пов’язана із зниженням функції яєчок

І гормональними розладами(“чоловічим

Клімаксом”). У відповідь на це гіпофіз почи-нає виділяти більшу кількість гонадотропіну,

Який зумовлює гіперплазію передміхурової

Залози. Збільшена передміхурова залоза вик-ликає затримку сечовипускання, що призво-дить до постійного застою сечі в сечовому

Міхурі, в сечоводах і, навіть у ниркових мис-ках, що зумовлює виникнення міхурово-се-човідно-мискового рефлюксу. Постійний

Застій сечі супроводжується її інфікуван-ням, розвитком циститу, пієлонефриту.

Клініка. Головною ознакою доброякіс-ної гіперплазії передміхурової залози є розлади сечовипускання: часте, болю-че і утруднене(дизурія) сечовипускання, особливо в нічний час. Залежно від

Цих розладів розрізняють три стадії захворювання. На першій(компенсованій)

Стадії у хворих виникають часті позиви до сечовипускання, особливо в нічний

Час. Однак при дослідженні сечового міхура залишкової сечі немає або кількість

Її незначна. На другій (субкомпенсованій) стадії виникає гостра або хронічна

Затримка сечі, що супроводжується вираженими розладами сечовипускання.

При катетеризації сечового міхура, після сечовипускання додатково видаля-ють від50 до400 мл залишкової сечі. Крім того, у хворих виникають прояви

Циститу і висхідного пієлонефриту. Слід відмітити, що на1-й і2-й стадіях гіпер-плазії передміхурової залози, при порушеннях дієти(переважно після вживан-ня алкоголю), переохолодженнях, запорах, перетримуваннях сечі може рапто-во розвинутися гостра затримка сечовипускання. Вона розвивається також

Внаслідок порушення геодинаміки, венозного застою в тазу, набряку та набу-хання залози або раптового зниження тонусу мускулатури міхура. Такі хворі

Потребують термінових заходів із ліквідації гострої затримки сечі, катетери-зації сечового міхура або екстреної операції. Для третьої(декомпенсованої)

Стадії характерна неповна або повна затримка сечі. З переповненого сечово-го міхура нерідко сеча виділяється самовільно(парадоксальна ішурія). Кількість

Залишкової сечі досягає1000-1500 мл. Загальний стан хворого погіршується,

Виникає загальна слабість, кволість, підвищується температура тіла.

Для встановлення діагнозу важливе значення має пальцеве дослідження

Передміхурової залози через пряму кишку. Для доброякісної гіперплазії перед-міхурової залози характерне рівномірне збільшення всієї залози або її окремих

Часток(в1

/

2,

Рази і більше), гладка поверхня, еластична консистенція.

Лікування. Основним методом лікування доброякісної гіперплазії перед-міхурової залози є хірургічний(простатектомія). На першій стадії захворю-б

а

Рис. 3.6.7. Доброякісна гіперплазія

Передміхурової залози: а– бокових

переуретральних залоз;

Б– субцервікальних залоз.

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Вання доцільно призначити медикаментозне лікування(раверон, харзол, тріа-нол, проскар, омнік та ін.). Видалення аденоми передміхурової залози здійсню-ють на2-3-й стадії захворювання і, як правило, при гострій затримці сечі.

Ліквідувати гостру затримку сечі можна за допомогою наступних заходів:

Відгородити хворого ширмою і залишити його на деякий час самого,

Щоб він самостійно помочився(інколи цього достатньо).

Перевести хворого із горизонтального положення в звичне для сечови-пускання(якщо дозволяє стан).

Іноді сечовипускання можна викликати рефлекторно, створюючи звук

Води, яка ллється. Для цього досить відкрити водопровідний кран, при відсут-ності такої можливості лити воду кружкою у відро.

Сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теп-лу воду(налити її у сечоприймач або банку) або на ділянку сечового міхура

Та промежину хворого покласти грілку.

При відсутності ефекту від попередніх заходів застосовують лікарські

препарати, які підвищують тонус м’язів сечового міхура(1 мл0,5 % розчину

прозерину або1 мл1 % розчину пілокарпіну підшкірно).

Якщо всі ці заходи не допомагають, вдаються до катетеризації сечового

Міхура(див. ст. 158).

В окремих випадках, якщо неможливо виконати катетеризацію сечового