Грижового мішка, диспепсичні розлади розвиваються поступово, загальний стан

Погіршується з часом.

Диференційну діагностику защемленої грижі треба проводити з невправ-ною грижею. Пахову защемлену грижу необхідно відрізняти від гострого па-хового лімфаденіту, водянки яєчка й орхіту в чоловіків, стегнової грижі, яка

Утворюється під пупартовою зв’язкою, запалення калитки, тромбофлебіту вен

Сім’яного канатика. Стегнову защемлену грижу– від пахового лімфаденіту,

Рис. 3.5.75. Варіанти гриж Майдля

(W- подібне защемлення).

Рис. 3.5.76. Пристінкове защемлення

(грижа Ріхтера).

Спеціальна хірургія

ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ

Геморой

Геморой(varices haemorrhoidales) у перекладі з грецької означає кровотечу

(гема– кров, рео– текти). В сучасному розумінні– це гіперплазія кавернозної

тканини анального каналу, що зумовлює по-силений приплив артеріальної крові та розши-рення вен анального каналу(рис. 3.5.77). В на-роді це захворювання називають“почечуй”.

Саме захворювання не становить загро-зи для життя, однак може призвести до три-валої непрацездатності та інвалідності. Ос-новною причиною геморою є гіперплазія ка-вернозної тканини анального каналу,

Порушення мікроциркуляції, недостатність

Венозної системи підслизового шару слизо-вої оболонки прямої кишки. Важливе значен- Рис. 3.5.77. Зовнішній геморой.

Холодного абсцесу(гнійний заплив із хребта при туберкульозі). Пупкову гри-жу– від метастазу раку шлунка в пупок.

Лікування. Хворі із защемленими грижами потребують термінової госпіталі-зації в хірургічне відділення і підлягають невідкладному оперативному ліку-ванню незалежно від локалізації та часу защемлення. Операцію з приводу за-щемленої грижі проводять під загальним знеболюванням. Після розсікання шкіри

І виділення грижового мішка старанно відгороджують операційне поле сервет-ками. Грижовий мішок розрізають, видаляють грижову воду і проводять ревізію

Защемлених органів. Защемлююче кільце розсікають тільки після огляду нут-рощів. Якщо виникає сумнів у життєздатності петлі кишки– показана її резек-ція. Операцію закінчують пластикою грижових воріт, залежно від локалізації

Та форми грижі, за загальноприйнятими методиками. При самовільному вправ-ленні защемленої грижі під час госпіталізації тактика у таких хворих повинна

Бути індивідуальною. Усі хворі підлягають госпіталізації та спостереженню. При

Появі клініки гострого живота проводиться невідкладна операція– серединна

Лапаротомія з ревізією і наступним вирішенням тактичних питань(ліквідації

Грижі, резекції кишки і т. ін.). При відсутності клініки гострого живота хворі з

вправленими після защемлення грижами оперуються в плановому порядку.

Вправлення защемленої грижі слід проводити тільки у виключних випад-ках, у хворих із тяжким загальним захворюванням(обширний інфаркт, пору-шення мозкового кровобігу, коматозний стан), коли з часу защемлення мину-ло не більше1-1,5 години.

Хворі з грижами різної локалізації підлягають диспансерному обліку, своє-часному оздоровленню та нагляду.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Ня у виникненні цього захворювання мають сидячий спосіб життя, тяжка фізична

Праця, вагітність, утруднене сечовипускання та інші.

Розрізняють зовнішній геморой, з венозно-артеріального сплетіння нижніх

гемороїдальних судин, які розміщені під перианальною шкірою навколо відхідни-ка і внутрішній (розширені підслизові вени анального каналу). За кількістю вузлів:

Поодинокі, множинні. За формою: грушоподібні, кулеподібні, мішкоподібні. За

Клінічним перебігом: гострий і хронічний геморої, які можуть бути неускладне-ними і ускладненими(кровотечею, тромбозом, випаданням слизової оболонки,

Тріщинами, парапроктитами та ін.).

Клініка. Основні ознаки захворювання залежать від патологоанатомічних

Змін, ускладнень і реакції організму хворого. Захворювання розпочинається

Поступово. Одним із перших симптомів є відчуття свербіння у задньому про-ході, потім з’являється біль і вузли. В міру збільшення розширених вен виника-ють кровотечі з варикозних вузлів, ерозій або із слизової оболонки прямої киш-ки. Залежно від стадії розвитку захворювання, гемороїдальні вузли можуть

Випадати при фізичному напруженні, дефекації і самостійно вправлятися, а

Можуть випадати не тільки при напруженні та дефекації, а й при ходьбі, або

Просто при вертикальному положенні хворого.

У гемороїдальних вузлах, які випали з ануса, нерідко розвивається тром-боз і тромбофлебіт, що супроводжується сильним болем. Хворий не може хо-дити, сидіти, з’являється гарячка, загаль-на слабість. При огляді і пальпації вузли

щільні, різко болючі(рис. 3.5.78).

Діагноз геморою встановлюють, як

Правило, без труднощів: огляд ануса при

Натужуванні, пальцеве дослідження пря-мої кишки, дослідження прямокишковим

Дзеркалом(ректоскопом), в окремих ви-падках– ректороманоскопія, – дозво-ляють встановити місце знаходження

Вузлів, їх кількість, форму, величину

(рис. 3.5.79, 3.5.80).

Лікування. Протягом багатьох років

Загальні принципи лікування геморою не

Зазнавали значних змін. Неускладнені

Форми геморою підлягають консерватив-ному лікуванню. Головними напрямками

Лікування повинні бути ліквідація запален-ня і регулювання випорожнення. Для за-безпечення такого лікування проводять

Туалет заднього проходу за допомогою

Сидячих ванн зі слабким розчином марган-цевокислого калію(КМnО

) або дубової

Рис. 3.5.78. Пальцеве обстеження

Прямої кишки.

Рис. 3.5.79. Ректоскопи.

Спеціальна хірургія

Кори, ромашки; 2-3 рази на день ставлять не-великі клізми з промиванням пазух заднього

Проходу, висхідний душ. Поряд із цим, став-лять мікроклізми(до30-50 мл) з риб’ячим

Жиром, маслом шипшини, настойкою ромаш-ки, звіробою, маззю Вишневського. Для проф-ілактики запорів призначають спеціальну

Дієту: в раціон включають буряк, моркву,

Кефір, яблука, кисле молоко. З дієти виклю-чають усі подразнювальні продукти: алко-голь, перець, гірчицю та ін. Призначають по-слаблювальні засоби: дуфалак, регулакс,

Смекту та ін.

Важливе місце у лікуванні хроніч-ного геморою займає лікувальна гімна-стика. Хворі інколи недооцінюють зна-чення гімнастики і ЛФК. Їм необхідно

Змінити спосіб життя, різко підвищити

Рухливість.

При сильних болях призначають

Свічки з анестезином, беладонною, “Реліф”,

“Деліпрокт”, “Ультрапрокт”, “Пастеризан форте” і т. ін.

Враховуючи те, що при геморої має місце порушення гемокоагуляції, в

Комплекс консервативного лікування необхідно включати флеботропні пре-парати: глівенол, ескузан, трентал, детралекс і т. ін. З фізіотерапевтичних ме-тодів лікування призначають солюкс, УВЧ, діатермію, струми Дарсонваля.

Ретельне виконання вищевказаного лікування у переважної кількості хворих

Із неускладненим гемороєм дає хороший ефект.

Консервативному лікуванню підлягають і деякі ускладнені форми гемо-рою(проктит, гостре запалення вузлів і т. ін.).

При наявності гострого тромбофлебіту хворому призначають ліжковий ре-жим, знеболювальні засоби, антикоагулянти, гепаринову мазь та ін. В окремих ви-падках проводять пресакральну новокаїнову блокаду, свинцеві примочки, компре-си, теплі сидячі ванни з5 % розчином перманганату калію, призначають детралекс.

При наявності температурної реакції призначають антибіотики, сульфаніламіди.

При випаданні вузлів хворому необхідно призначити ін’єкцію(морфій, про-медол), пресакральну блокаду0,25 % розчином новокаїну і обережно вправи-ти гемороїдальні вузли. При відсутності ефекту проводять операцію.

Проміжне місце між оперативним і консервативним лікуванням варикозно-го розширення вен прямої кишки займають: інфрачервона коагуляція, яка дає

змогу повністю видалити вузол, мінімально діючи на слизову оболонку, не по-шкоджуючи стінки кишки; лазерна коагуляція, електрокоагуляція та склероте-рапія. Останню застосовують у хворих із неускладненими формами геморою. Для цьо-Рис. 3.5.80. Дослідження прямої кишки:

А– ректороманоскоп; б– ректороманоскопія.

б

а