Дивертикул сечового міхура– мішкоподібне випинання стінки сечового

Міхура. Розрізняють справжні дивертикули– стінка сечового міхура складаєть-ся із трьох шарів. І несправжні дивертикули– випинання слизової оболонки

Між м’язовими пучками стінки сечового міхура, яке виникає при утрудненому

Сечовипусканні(при аденомі простати, стриктурі уретри і т. ін.). Клінічно ди-вертикул проявляється сечовипусканням у два заходи: спочатку випорож-нюється міхур, а потім дивертикул. Діагностика ґрунтується на даних цис-тоскопії, при якій знаходять вхід у дивертикул і результатах цистографії.

Лікування. Методом вибору лікування є операція, яка полягає у висіканні

Дивертикула і накладанні швів на стінку сечового міхура.

Аномалії сечівника

Аномалії сечівника: стриктури сечівника, гіпоспадія, епіспадія.

Стриктури сечівника – звуження сечівника, переважно зустрічаються в

Його початковому і кінцевому відділах. Рідко облітерація його виникає на всьо-му протязі. При наявності сегментарної стриктури утруднюється сечовипус-кання, дитина тужиться і плаче. При повній облітерації новонароджений не

Може помочитись у перші12-24 години.

Лікування. При незначних звуженнях сечівника проводять його бужуван-ня. При відсутності ефекту виконують пластичні операції.

Гіпоспадія – відсутність задньої стінки сечовидільного каналу в його кінце-вому відділі. При цьому зовнішній отвір сечовидільного каналу може відкри-ватися на голівці статевого члена, задній поверхні його ствола, на калитці,

Промежині. Гіпоспадія рідко зустрічається у дівчаток. Гіпоспадія часто по-єднується з гермафродитизмом, при якому характерна наявність яєчок і яєч-ників. Діагностика не викликає утруднень.

Лікування. Проводять пластику сечівника. При наявності деформації ста-тевого члена здійснюють висікання сполучної тканини і виконують пластику

Дефекту за рахунок шкіри крайньої плоті.

Епіспадія – вроджене розщеплення частини або всієї передньої(тильної)

Стінки сечовидільного каналу. Частіше зустрічається у хлопчиків. Зовнішній

Отвір сечівника може знаходитись на вінцевій борозні статевого члена– епіс-падія голівки; на його протязі– епіспадія ствола; позаду лобка– тотальна епі-спадія. В останньому варіанті епіспадії виникає повне нетримання сечі із-за

Відсутності сфінктерів, статевий член у хлопчиків недорозвинутий і піднятий

До верху до черевної порожнини. Діагноз ставиться на основі огляду.

Лікування. В усіх випадках епіспадії проводять пластику сечівника і ста-тевого члена.

Спеціальна хірургія

Аномалія яєчок

Крипторхізм(аномалія яєчок) – затримка опускання яєчка в калитку. Роз-різняють тазовий крипторхізм(яєчко знаходиться в тазу) і паховий крипторхізм.

Він може бути одно- і двобічним. Діагностика ґрунтується на основі огляду і

Пальпації яєчок.

Лікування. При паховому крипторхізмі яєчко може опуститись в калитку

Самостійно. Для прискорення опускання яєчок застосовують гормональну те-рапію(гонадотропний гормон гіпофіза, тестостерон пропіонат). При відсут-ності ефекту проводять оперативне низведення яєчка в калитку. Його слід

Здійснювати до статевого дозрівання.

УШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Розрізняють ушкодження та поранення нирок, сечоводів, сечового міхура

Та сечівника. Вони можуть бути ізольованими або поєднуватися з пошкоджен-нями різних органів черевної порожнини.

Травми сечовидільної системи поділяють на закриті(забій, падіння з висо-ти, здавлювання та ін.) і відкриті(вогнепальні, колоті, різані).

Пошкодження нирок

Розрізняють такі пошкодження нирок: 1) пошкодження капсули нирки; 2)

Розрив ниркової паренхіми, що не доходить до чашечок і мисок; 3) розрив па-ренхіми і чашечок; 4) повне розчавлення нирки, розрив на дрібні фрагменти; 5)

пошкодження воріт нирки, відрив її від сечовода(рис. 3.6.4).

Найчастіше спостерігають перші два пошкодження і забій нирки.

Клініка. У хворих із закритою травмою нирок виникає біль у поперековій

Ділянці з іррадіацією в сечоводи. Поряд із цим, залежно від характеру травми

І ступеня пошкодження нирки розвивається різної інтенсивності гематурія(кров

У сечі). Сеча набуває кольору“м’ясних помиїв”. Однак слід пам’ятати, що при

Повних розривах ниркових мисок або сечоводів гематурії може не бути. При

огляді в ділянці попереку виявляють припухлість, гематому(крововилив). У

Разі пошкодження великих

Судин виникає приниркова

Гематома, яка може досяга-ти великих розмірів, поши-рюватись на заочеревинний

Простір, пахвинні ділянки,

Промежину та супроводжу-ватися колапсом і шоком.

При просочуванні крові та

Сечі в черевну порожнину

Розвивається перитоніт.

Особливу небезпеку склада-Рис. 3.6.4. Схема різних видів закритих пошкоджень

нирок.: а) – розрив капсули нирки; б– розривниркової

Паренхіми; в– розрив ниркової паренхіми і миски.

В б а

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Ють так звані двохетапні розриви нирок, які здійснюються, як правило, на12-14-й день після закритої травми внаслідок розриву великої субкапсулярної ге-матоми. У цих випадках у хворого раптово виникає різкий біль у попереку,

Який супроводжується ознаками внутрішньої кровотечі.

Основними ознаками відкритих пошкоджень нирок є гематурія й виділен-ня сечі через рановий канал.

Важливе значення для встановлення діагнозу мають: загальний аналіз сечі,

Хромоцистоскопія, екскреторна урографія, в разі потреби– ретроградна пієло-графія. Рентгенологічними ознаками пошкодження нирок є слабке і пізнє за-повнення їх чашечок і мисок рентгеноконтрастною речовиною, підкапсульні

Та позаниркові запливи тощо. Слід відмітити, що екскреторну урографію у

Травмованих хворих виконують тільки при стабілізації геодинаміки і при на-явності артеріального тиску не нижче80 мм рт. ст. Важливе значення для вста-новлення діагнозу має ангіографія(артеріо-, венографія), радіоізотопні й уль-тразвукові методи дослідження нирок.

Лікування. При закритих травмах нирок легкого ступеня, коли немає про-фузної гематурії, ознак внутрішньої кровотечі і т. ін., проводять консерватив-не лікування. Потерпілим призначають ліжковий режим(10-15 днів), спокій,

Холод на поперекову ділянку, болезаспокійливі, для профілактики інфекції при-значають антибіотики, уросептики.

При наявності гематурії застосову-ють хлористий кальцій, вікасол, У-амінокапронову кислоту та ін.

При профузній гематурії, нарос-таючих ознаках внутрішньої крово-течі(тахікардії, зниженні артеріально-го тиску, показників гемограми–

Еритроцитів, гемоглобіну, гематокри-ту), поєднаному пошкодженні

Внутрішніх органів, відкритих по-шкодженнях нирок показана терміно-ва операція– лапаротомія або люм-ботомія. Розчавлення нирки і глибокі

розриви її паренхіми з пошкодження-ми чашечок і миски, відрив сечовода вимагають термінової пластики відпові-дної ділянки нирки або нефректомії(видалення нирки; рис. 3.6.5). Операція за-кінчується дренуванням поперекової ділянки і ложа нирки.

У післяопераційний період таким хворим необхідно поповнити крововтра-ту, призначити антибіотики, сульфаніламідні препарати, уросептики.

Пошкодження сечоводів

Розрізняють закриті і відкриті пошкодження сечоводів. Вони можуть бути

Частковими і повними. Закриті пошкодження, завдяки еластичності і рухли-Рис. 3.6.5. Нефректомія: а– видалення

Нирки; б– кукса ніжки нирки.

б

а

Спеціальна хірургія

Вості сечоводів зустрічаються рідко. Причиною відкритих пошкоджень є вог-непальні, колоті й різані рани. Особливу групу складають пошкодження сечо-водів при медичних маніпуляціях(катетеризації сечоводів, операціях на че-ревній порожнині, органах таза і т. ін.).

Клініка. У хворого виникає біль у ділянці пошкодженого сечовода. Біль

Пов’язаний із затіканням сечі в заочеревинний простір, формуванням сечових

Запливів і флегмони. Поряд із цим, порушується сечовипускання. При частко-вих розривах сечоводів сеча може виділятися з домішками крові. При повних

Розривах сечоводів настає анурія. Пошкодження сечоводів під час операції