У післяопераційний період усім хворим продовжують лікування, спрямо-ване на корекцію гомеостазу. З цією метою здійснюють вливання рідин(не

менше3 л на добу): 5-10 % розчину глюкози з інсуліном, розчину Рінгера-Лок-ка, білкових препаратів(альбуміну, протеїну, плазми крові та ін.), жирових

Емульсій(веноліпіду, інтраліпіду, емульсану та ін.). З метою профілактики

Інфекції призначають антибіотики широкого спектра дії, особливо проти киш-кової групи мікробів(морфоциклін, мономіцин, коліміцин, амікоцин, левомі-цетин і т. ін.), сульфаніламідні препарати(етазол, бактрим).

При сприятливому перебігу післяопераційного періоду працездатність у

Хворих відновлюється через3-4 тижні, однак якщо під час операції була прове-дена резекція кишечника, то після операції у хворих можуть виникати різні

Порушення всмоктування і стійка втрата працездатності.

Хвороба Крона

Хвороба Крона – це хронічне неспецифічне запалення термінального відділу

Здухвинної кишки(термінальний ілеїт). Однак таке ураження може виникати і в

Інших ділянках тонкої кишки(сегментарний ілеїт), поширюватися на всю тонку

Кишку і, навіть, на товсту кишку. Причини виникнення цього захворювання

Остаточно не вияснені. Проте патологічні зміни, які виявляються при гістологіч-ному дослідженні і проявляються лімфоцитарною й плазмоцитарною інфільтра-цією, дають підстави вважати, що для виникнення хвороби важливе значення

Мають імунні фактори. Запальний процес починається з слизової оболонки, а

Спеціальна хірургія

Згодом охоплює всю стінку тонкої кишки і призводить до утворення гранульом.

Запальний процес може виходити за межі тонкої кишки і поширюватися на тов-сту кишку, сечовий міхур, черевну стінку, внаслідок чого можуть утворювати-ся інфільтрати, абсцеси, нориці. Захворювання переважно зустрічається у лю-дей молодого віку.

Клініка. Гострий період термінального ілеїту клінічно нагадує гострий апен-дицит. У хворих виникає біль у правій здухвинній ділянці, нудота, блювання,

Часто пронос із домішками крові, висока температура тіла(39-40

С). При ог-ляді живіт може бути здутим, при пальпації відмічається напруження м’язів та

Позитивні симптоми подразнення очеревини. Інколи вдається пропальпувати

Інфільтровану ділянку тонкої кишки. Захворювання може набувати і хронічно-го характеру. Тоді хворі скаржаться на періодичний біль у животі, проноси, кро-вотечі з прямої кишки, схуднення, підвищення температури тіла. Об’єктивно в

Черевній порожнині визначають болючі інфільтрати, а при лабораторному до-слідженні– анемію й гіпопротеїнемію. Хвороба Крона може ускладнюватися

Кишковими норицями(зовнішніми, внутрішніми) в сечовий міхур, пряму кишку

І т. ін. Діагностика захворювання досить трудна. В гострому періоді воно, як

Правило, виявляється як операційна знахідка при апендектомії або операції з

Приводу кишкової непрохідності. Діагностику хвороби Крона на хронічній стадії

Може полегшити рентгенологічне або колоноскопічне дослідження.

Лікування. При виявленні термінального ілеїту під час екстреної операції

проводять інфільтрацію брижі здухвинної кишки0,25 % розчином новокаїну і

Одним з антибіотиків широкого спектра дії, черевну порожнину дренують і

Зашивають. У післяопераційний період проводять інтенсивну загальнозміцню-ючу терапію, продовжують антибіотикотерапію, призначають аміносаліци-лову кислоту, сульфасалазин, салазодиметоксин і т. ін. При проносах викори-стовують дифеноксилат– 5 мл перорально тричі на добу, лоперамід– 2 мг

Перорально3-4 рази на добу, смекту– по1 пакетику3 рази на добу. У тяжких

Випадках застосовують преднізолон– по30-60 мг на добу протягом1-2 тижнів.

Пацієнтам, що не реагують на стероїди призначають азатіоприн(1,5-2 мг/кг

На добу), який має виражену імунодепресивну дію. Тривалість лікування зале-жить від тяжкості захворювання, ефективності і переносимості препарату.

При некротичних змінах кишкової стінки або розвитку хронічного стенозу-ючого процесу, що супроводжується кишковою непрохідністю, проводять сег-ментарну резекцію патологічно зміненої ділянки кишки на відстані30-35 см про-ксимальніше і дистальніше від ураженої ділянки. При наявності некрозу, перфо-рації кишки операцію закінчують накладанням ентеростоми(рис. 3.5.56).

Неспецифічний виразковий коліт

Неспецифічний виразковий коліт– це хронічний запальний процес, що суп-роводжується виразково-некротичними та рубцево-склеротичними змінами в

Стінці ободової й прямої кишок. Зустрічається часто(1, 2 випадка на100 000

Населення), переважно у віці від20 до40 років. Причини виникнення цього за-

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Хворювання остаточно ще не з’ясовані. Роль інфекційного фактора– специфіч-ного мікроба або вірусу– у розвитку захворювання на сьогодні не підтвердже-на. Проте важливого значення у виникненні хвороби надають харчовій алергії.

У відповідь на харчовий алерген(антиген) слизова оболонка продукує анти-тіло, внаслідок чого виникає реакція антиген– антитіло, яка проявляється не-специфічним запаленням і виразкоутворенням. На користь цієї точки зору

Свідчить той факт, що виключення із дієти молока, яєць покращує перебіг захво-рювання. Неспецифічний виразковий процес може поширюватися на всю ободо-ву і пряму кишку(тотальне ураження) або може захоплювати окремі ділянки

кишки(сегментарне ураження). За клінічним перебігом розрізняють: а) гострий

неспецифічний виразковий коліт(блискавична форма); б) хронічний неспецифіч-ний виразковий коліт (хронічна рецидивна й хронічна безперервна форма).

Клініка. Клінічний перебіг захворювання залежить від форми неспецифічно-го виразкового коліту і наявності ускладнень. Основними клінічними ознаками

Захворювання є проноси з виділенням слизу, гною, крові й колікоподібний біль у

Животі. Загострення захворювання супроводжується гарячкою, симптомами

Інтоксикації, загальною слабістю, втратою апетиту, прогресивним схудненням

І зневодненням. Нерідко виникають кишкові кровотечі, перфорація кишки.

При пальпації живота прощупують болючий, спастичний товстий кишеч-ник. При ректороманоскопії, ендоскопічній колоноскопії знаходять гіперемію

Слизової оболонки, набряк, контактну кровотечу, множинні виразки з фібри-нозно-гнійними нашаруваннями. При іригоскопії та-графії(наповнення тов-стої кишки барієвою масою) можна виявити симптом“водопровідної труби”,

який проявляється у вигляді ригідної трубки(рис. 3.5.57).

Лікування. Методом вибору лікування неспецифічного виразкового коліту

Є консервативна терапія. Лікування розпочинають із призначення дієти(стіл №

В яку включають переважно білки(нежирне м’ясо, рибу), обмежують вугле-води, виключають молоко, яйця. У гострій фазі захворювання головну роль відво-дять парентеральному харчуванню, таким хворим призначають: гідролізат ка-зеїну, амінопептид, амінозол, альвезин, моріамін, ліпофундин і т. ін. Крім цього,

Хворим призначають десенсибілізуючі й антигістамінні препарати(димедрол,

Рис. 3.5.56. Види ентеростом: а– одноканальна ентеростома; б– двоканальна

Суміжна ентеростома.

Б а

Спеціальна хірургія

Піпольфен, супрастин); вітаміни(А, Е, С, К, В

Групи); бактеріостатичні препарати(етазол, фта-лазол, ентеросептол). Хороші результати спос-терігають від лікування сульфасалазопрепара-тами(сулфасалазин, салазопірин) та саліцила-зосульфаніламідами(салазопіридазином або

Салазодиметоксином), які мають антимікробні і

Десенсибілізуючі властивості. Курс лікування

Триває1-2 місяці. При відсутності ефекту від

Лікування вище вказаними засобами застосову-ють стероїдні препарати(преднізолон, дексаме-тазон, гідрокортизон), їх розчиняють у100 мл

Фізрозчину і вводять ректально краплинно один

Раз на добу протягом3-4 тижнів.

Хірургічне лікування проводять при наявності

Ускладнень, що загрожують життю хворого(пер-форації кишки, кровотечі, токсичній дилятації

Кишки, малігнізації). Показання до операції на-явні і у хворих із хронічною рецидивною й хрон-ічною безперервною формами захворювання та

При відсутності ефекту від консервативної те-рапії. Методом вибору операції вважають колоп-роктектомію з виведенням кінцевої ілеостоми.

Пухлини кишечника