Їх пошкодження і т. ін.). Серед дорослих захворювання зустрічається у100

Чоловік на10 000 населення. За клінічним перебігом розрізняють гострий і

Хронічний пієлонефрит, первинний і вторинний, одно- і двобічний.

Клініка. Гострий пієлонефрит розпочинається гостро і перебігає з явища-ми вираженої інтоксикації організму. У хворих спостерігається тріада симп-томів: висока температура тіла(39-40

С), яка супроводжується лихоманкою;

Біль у поперековій ділянці; зміни в сечі(лейкоцитурія, бактеріурія). Крім того,

У хворих виникає загальна слабість, розбитість, головний біль, спрага, інколи

Нудота, блювання. При огляді хворого виявляють різко позитивний симптом

Пастернацького. Важливе значення для встановлення діагнозу має лабора-

Спеціальна хірургія

Торне дослідження сечі. При заборі сечі необхідно пояснити хворому і прослідку-вати, щоб він зібрав ранкову порцію сечі, найбільш свіжу і концентровану, у

Кількості200 мл, яку отримують після ретельного миття зовнішніх статевих

Органів. Перед забором сечі у жінок їх необхідно підмити, щоб в сечу не попа-ли виділення з піхви або зовнішніх статевих органів. Під час менструації сечу

на аналіз не беруть. При наявності виділень із піхви її закривають ватним там-поном і тільки після цього беруть сечу. В окремих випадках(на бакпосів) сечу

Слід забирати стерильним катетером. Сечу збирають у сухий і чистий посуд,

На який поміщають наклейку з даними про хворого(прізвище, ім’я, по бать-кові, відділення, який аналіз), і відносять у лабораторію. При бактеріологічно-му дослідженні сечі виявляють не тільки характер мікрофлори, а і кількість її в

Мл сечі. Так, якщо в1 мл свіжої сечі здорових людей знаходять2х10

Мікроор-ганізмів, то при виникненні запалення в сечовидільній системі кількість мікробів

Становить10

В1 мл і більше.

Лікування. У більшості випадків методом вибору лікування гострого пієло-нефриту є консервативна терапія. Хворим призначають ліжковий режим, вжи-вання рідини(2-2,5 л на добу), висококалорійної їжі, багатої на молочнокислі

Білки(сиру, кефіру, ряжанки тощо). Для ліквідації інфекції призначають: суль-фаніламідні препарати(бісептол і протисептил по1 г2 рази на добу протягом

Днів; препарати нітрофуранового ряду(фурагін, фурадонін, солафур,

Нітроксолін по0,1 г3-4 рази на день, грамурин по0,5 г3 рази на день та ін.).

Поряд із цим, застосовують антибіотики, їх краще призначати після визначен-ня чутливості флори сечі до антибактеріальних препаратів. Із антибіотиків

Найбільш ефективними є група цефалоспоринів(цефалексин0,25 – 0,5 г4 рази

На добу, цефазолін0,25 – 0,5 г внутрішньом’язово кожних8 год і т. ін.); аміно-глюкозидів(гентаміцин40-80 мг2-3 рази на добу внутрішньом’язово, канамі-цин0,5 г2-3 рази на добу внутрішньом’язово або внутрішньовенно та ін.).

Останнім часом у хворих на гострий пієлонефрит антибактеріальні препара-ти успішно комбінують з імуностимулюючими медикаментами: декарисом

(левамізолом), який призначають внутрішньо по150 мг1 раз на тиждень про-тягом6-8 тижнів, продигіозан по50 г1 раз на тиждень внутрішньом’язово. У

Більшості хворих після проведення консервативної терапії настає одужання.

Однак у деяких хворих захворювання переходить у хронічну форму або уск-ладнюється піонефрозом.

Піонефроз

Піонефроз – термінальна стадія специфічного чи неспецифічного гнійно-деструктивного пієлонефриту. При ньому нирка має вигляд великої тонко-стінної порожнини(чи багатьох порожнин), наповненої гноєм. Найчастіше він

Є ускладненням сечокам’яної хвороби, яка супроводжується порушенням про-хідності верхніх сечових шляхів, а отже, розладами уро- та гемодинаміки в

Нирці. Виникненню захворювання сприяють і різні перешкоди для відтоку сечі

При уродженому чи набутому звуженні сечоводів. Крім того, піонефроз може

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Бути наслідком неспецифічного пієлонефриту та інших захворювань, які спри-чинюють гідронефроз та уретерогідронефроз. У більшості випадків піонефроз

Є одностороннім процесом.

Клініка. У хворих виникає тупий та інтенсивний біль у поперековій ділянці,

Животі, іноді з іррадіацією в пахвинну ділянку; нудота та блювання. Підви-щується температура тіла, з’являється гарячка, блідість шкіри, тахікардія,

Сухість у роті. Пальпується збільшена, напружена й болюча нирка. Спостері-гається різко позитивний симптом Пастернацького. При двобічному піонеф-розі швидко розвиваються ознаки недостатності нирок. Для піонефрозу ха-рактерна інтенсивна піурія: сеча каламутна, з великою кількістю пластівців,

А при її відстоюванні, на дні посудини утворюється гнійний осад, який складає

до ј об’єму сечі. При лабораторному дослідженні вона містить велику кількість

Лейкоцитів, незначну кількість білка, еритроцитів, слизу, багато мікроор-ганізмів. У разі проведення хромоцистоскопії можна помітити, як із отвору

Сечовода ураженої нирки виділяється гній, іноді пастоподібний, виділення інди-гокарміну не спостерігається. За допомогою ретроградної(висхідної) урете-ропієлографії у хворих на піонефроз виявляють порожнини в нирковій паренхімі.

Важливе значення для діагностики піонефрозу має УЗД, дані радіонуклідного

Дослідження(сканування, сцинтиграфії).

Лікування хворих на піонефроз лише хірургічне. Частіше всього виконують

Нефректомію. У хворих із порушенням функції другої нирки у період тривалих

Загострень чи при виражених ознаках інтоксикації накладають нефростому, яка

Дає змогу дренувати уражену гноєм нирку. При двобічному піонефрозі прово-дять двобічну нефростомію. Поряд з цим призначають антибактеріальну і за-гальнозміцнюючу терапію.

Паранефрит

Паранефрит – це гнійно-запальний процес навколониркової жирової клітко-вини. В основному розвивається як вторинне захворювання після переходу

Запалення з нирок або із сусідніх органів і тканин(після гострого пієлонефри-ту, карбункула нирки, апостематозного нефриту, панкреатиту та ін.). Запаль-ний процес може виникати також внаслідок гематогенного або лімфогенного

Занесення інфекції з інших ділянок тіла(при остеомієліті, гнійній рані, карбун-кулі тощо). За характером запального процесу розрізняють гострий і хроніч-ний паранефрит. Якщо гнійний процес поширюється, то гній виходить за межі

Паранефральної клітковини і утворює заочеревинну флегмону.

Клініка. Захворювання розпочинається з підвищення температури тіла,

Лихоманки і гострого болю в поперековій ділянці. При прогресуванні запаль-ного процесу і формуванні гнійника він може розкритись у черевну або плев-ральну порожнину й викликати розлади з боку легень, плеври та спричиняти

Розвиток перитоніту. Гній може спускатись униз вздовж поперекового м’яза і

Виходити під пупартову зв’язку в ділянці стегнового трикутника. Для міграції

Спеціальна хірургія

Гною вздовж поперекового м’яза у хворих виникає характерна згинальна кон-трактура в тазостегновому суглобі. Хворий лежить із зігнутою в коліні ниж-ньою кінцівкою. Спроба розігнути її супроводжується сильним болем і ком-пенсаторним лордозом. При огляді цих хворих виявляють набряклість, гіпере-мію, згладженість складок поперекової ділянки. При пальпації виникає різка

Болючість. Визначають позитивний симптом Пастернацького. При дослідженні

Загального аналізу крові виявляють лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули

Вліво, зниження кількості еритроцитів. При дослідженні сечі, в ній виявляють

Лейкоцити, еритроцити. При втягненні в патологічний процес нирок виникає

Порушення їх функції. Вирішальне значення для встановлення діагнозу має

Пункція паранефральної клітковини та отримання гною.

Хронічний паранефрит переважно виникає як ускладнення гострого па-ранефриту або хронічного калькульозного пієлонефриту. Зміни в навколонир-ковій клітковині носять склеротичний характер, який може зумовити стиснен-ня нирки і верхніх сечових шляхів. Якщо склеротичний процес поширюється

На всю навколониркову клітковину(“панцирний” паранефрит), може виник-нути так звана“панцирна” нирка. Хронічний паранефрит характеризується