На дві стадії. Перша стадія характеризується функціональними розладами

Лімфобігу– лімфедемою. Клінічно це проявляється набряком ступні і нижньої

Третини гомілки. Набряк м’якої консистенції, шкіра над ним рухома, не спаяна

З підшкірною клітковиною і фасціями. При перебуванні хворого у горизон-тальному положенні набряк проходить через декілька годин. Згодом набряк

Набуває постійного і прогресуючого характеру, не проходить при горизон-тальному положенні хворого, виникає фібредема. Набряк набуває щільної,

Дерев’янистої консистенції, не залишається ямки від натискання пальцем. При

Тривалому перебізі хвороби на пальцях і в п’яточній ділянці ступні виникають

Папіломатозні бородавчасті утвори, гіперпігментація шкіри.

У запущених випадках утворюються трофічні виразки. Діаметр кінцівки

Може досягати50 см і більше. Для уточнення діагнозу слоновості виконують

Лімфографію нижньої кінцівки.

Лікування. На початковій стадії захворювання використовують різні ме-тоди консервативного лікування: спокій і підвищене положення кінцівки або

Навпаки, функціональне навантаження і лікувальну гімнастику, масаж, носін-ня стискальних(еластичних) пов’язок, панчіх; застосовують сечогінні, проти-запальні, десенсибілізуючі, гормональні препарати, фізіотерапевтичні проце-дури(сірководневі, сухоповітряні вани, електрофорез і т. ін.). На другій стадії

Використовують різні варіанти оперативного лікування: висікання патологіч-но зміненої підшкірної клітковини, фасцій, склерозованих підшкірних вен; на-кладання прямого лімфовенозного анастомозу та ін.

ЗМЕРТВІННЯ

Поняття про некроз

Некроз (necrosis) – змертвіння клітин, тканин або органів(“місцева”

смерть). Він може виникати внаслідок: а) дії механічних, термічних, хімічних,

електричних, променевих, токсичних та інших факторів; б) захворювань арте-ріальних і венозних судин(облітеруючий ендартеріїт, облітеруючий атероск-лероз, гострий тромбоз, емболія, варикозна хвороба та ін.).

Розвиток некротичного процесу залежить від: а) характеру ураження тка-нин(роздавлення, розчавлення); б) порушення іннервації тканин; в) патологіч-

Травми і захворювання судин

них змін в артеріях; г) швидкості порушення кровообігу; д) наявності анасто-мозів у судинній мережі; е) стану серцево-судинної системи; є) стану загаль-ного і місцевого імунітету та ін.

Клініка. Некроз може бути коагуляційним, або сухим, як це спостерігають при

Опіках, сухій гангрені, і колікваційним, або вологим, як це буває при опіках луга-ми, вологій гангрені. Основні ознаки некрозу виникають через4-6 год після пору-шення кровобігу в тканинах і залежать від причини, яка зумовила таке порушен-ня, локалізації та виду некрозу. Змертвіння, яке виникло внаслідок травмуючого

Фактора, як правило, поверхневе і діагностується при огляді. Шкіра на місці трав-матизації набрякає, чутливість її знижується, з’являються ділянки темно-синього

Або чорного кольору, на яких утворюються пухирі з геморагічним вмістом. Ос-танні, як правило, відпадають і на поверхні тіла(кінцівки) утворюється вираз-ка. При великих некрозах всмоктування токсичних продуктів розпаду тканин

Призводить до розвитку вираженої інтоксикації та септичного стану.

Різновидністю некрозу є інфаркт і пролежень. Інфаркт(infarktus)– не-кроз частини органа, який виникає внаслідок закриття просвіту кінцевих ар-теріальних судин(спазм, тромбоз, емболія). Найбільш часто інфаркт виникає

При ураженні серцевого м’яза, легень, нирок. Клінічна картина характеризуєть-ся порушенням діяльності ураженого органа.

Пролежень

Пролежень(decubitus) – некроз шкіри або слизової оболонки й підлеглих

Тканин, який виникає внаслідок тривалого стиснення, ішемічних й нейротро-фічних змін у тканинах. Розрізняють зовнішні і внутрішні пролежні. Зовнішні

Пролежні, як правило виникають на спині, крижах, куприку, п’ятках у тяжко-хворих із різними захворюваннями або у хворих із пошкодженням або захво-рюванням спинного мозку. Внутрішні пролежні можуть виникати: у хворих на

Жовчнокам’яну хворобу(пролежні від каменів у жовчному міхурі, жовчних

Протоках); при тривалому дренуванні черевної, грудної порожнин та ін. На

Початку розвитку пролежня виникає локальний біль, почервоніння шкіри, по-рушується її чутливість, згодом настає відшарування епідермісу з утворен-ням пухирів, некроз шкіри, її муміфікація і відторгнення, після чого проходить

Інфікування та розплавлення підлеглих тканин.

Лікування. В основі лікування різних форм некрозу лежить ліквідація при-чини, яка зумовила його виникнення(відновлення прохідності судин; видален-ня тромбу, ембола та ін.). При наявності пухирів їх зрізають, некротичні тка-нини висікають, а рану лікують за загальноприйнятими правилами. При наяв-ності некрозу накладають суху асептичну пов’язку або лікують його відкритим

Методом. При поширених і глибоких некрозах, після відокремлення здорових

Тканин від змертвілих, проводять некретомію. Для профілактики пролежнів

Тяжкохворим часто міняють положення в ліжку, ділянки тіла, де найбільш віро-гідне виникнення пролежнів, протирають камфорним чи саліциловим спиртом,

Використовують надувні матраци, спеціальні круги та ін.

Спеціальна хірургія

Гангрена

Гангрена(gangraina) – це форма некрозу, при якій, внаслідок порушення кро-вобігу та просякання кров’яним пігментом, змертвілі тканини набувають темно-го забарвлення(бурого, синього, чорного). Основними причинами розвитку ганг-рени є глибокі порушення кровопостачання тканин. За походженням розрізняють

Неспецифічні гангрени, які розвиваються внаслідок поранення великих судин, три-валого стиснення кінцівки джгутом, термічної або хімічної травми тощо, та спе-цифічні гангрени, які виникають при облітеруючих захворюваннях судин(обліте-руючому ендартеріїті, облітеруючому атеросклерозі), тромбозах та емболіях ар-терій, цукровому діабеті, странгуляційній кишковій непрохідності та ін.

Клініка. За клінічним пере-бігом розрізняють суху і вологу

гангрени(рис. 3.9.14).

Суха гангрена розвивається

При повільно прогресуючій недо-статності кровопостачання пев-них ділянок тканин(частіше

Кінцівок) без розвитку супровід-ної інфекції. У хворих виникають

Сильні болі(ішемічного походжен-ня), кінцівка стає блідою, холод-ною на дотик, згодом шкіра на-буває мармурового забарвлення, пульс не визначається. При сприятливому

Перебізі сухої гангрени зона змертвіння відмежовується і утворюється грани-ця(демаркаційна лінія) між здоровою і некротизованою ділянками тканин.

Змертвілі тканини поступово висихають, ущільнюються й набувають темно-го забарвлення– від сіро-бурого до чорного кольору. Іноді при невеликих роз-мірах і глибині процесу настає самостійне відшарування некротичних тканин

Із наступним загоєнням рани вторинним натягом. Внаслідок того, що всмок-тування токсичних продуктів та розпаду тканин при сухій гангрені не буває,

Загальний стан цих хворих, як правило, задовільний. Найчастішою причиною

Сухої гангрени є облітеруючий атеросклероз.

Волога гангрена переважно розвивається при швидкому порушенні крово-постачання з одночасним інфікуванням уражених тканин(при емболіях, пора-неннях великих судин, особливо при наявності розчавлених м’яких тканин, цук-ровому діабеті), що супроводжується гнильним розпадом тканин, всмоктуван-ням продуктів їх розпаду в організм і досить часто розвитком анаеробної інфекції.

Все це прискорює поширення гангрени і зумовлює тяжку інтоксикацію організ-му. Загальний стан цих хворих тяжкий; вони в’ялі, загальмовані; риси обличчя

Загострені, язик сухий; підвищується температура тіла; пульс частий, слабкого

Наповнення і напруження; артеріальний тиск знижений. Місцево спостерігають

Значний наростаючий набряк; шкіра кінцівки бліда, з мармуровим відтінком,

Холодна на дотик; відсутні всі види чутливості; пульс на периферійних артеріях

Рис. 3.9.14. Суха гангрена ІІІ-V пальців

Правої ступні.

Травми і захворювання судин

Не визначається; активних рухів немає. Тканини розпадаються, перетворюють-ся в смердючу сіро-брудно-зеленого кольору масу. Обмеження(демаркації) про-цесу не спостерігається. Процес швидко прогресує і ускладнюється сепсисом.