Калові камінці в червоподібному відростку; 2) атонію кишечника; 3) тромбоз

Судин і гангрену стінки відростка; 4) зміну реактивності організму. Важливу

роль у виникненні апендициту відіграють анатомічні особливості кровопоста-Рис. 3.5.42. Х-ра Г., 56 років. Кл. діагноз:

Спленомегалія(рентгенконтрастне дослі-дження судин селезінки).

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Чання(магістральний, розсипний тип) червоподібного відростка, будова брижі,

Нейрогуморальна регуляція ілеоцекального кута, харчова алергія та ін.

Найприйнятнішою класифікацією гострого апендициту є класифікація за

В.І. Колесовим(1972), згідно з якою розрізняють:

Апендикулярну коліку(colica appendicularis).

Гострий катаральний (простий) апендицит(appendicitis simplex).

3. Деструктивний апендицит: а) флегмонозний; б) гангренозний; в) про-ривний(перфоративний).

4. Ускладнений апендицит(appendicitis complicata): а) апендикулярний

інфільтрат; б) апендикулярний абсцес; в) розлитий перитоніт; г) ускладнення з

Боку інших органів і систем(пілефлебіт, сепсис).

При апендикулярній коліці будь-які морфологічні зміни у червоподібному

Відростку не відбуваються. Його просвіт часто заповнюють калові камінці.

При катаральному апендициті спочатку виникають явища стазу в капі-лярах і венулах слизової оболонки, згодом настає її набряк і в процес втя-гується вся стінка відростка, судини його розширюються, він стає гіперемо-ваним. При флегмонозному апендициті слизова оболонка відростка некроти-зується, в його просвіті скупчується гній, він стає напруженим, на серозній

оболонці з’являються нашарування фібрину(рис. 3.5.43).

При гангренозному апендициті

Спостерігається тромбування су-дин, яке призводить до некрозу

Стінки і гангрени відростка.

Клініка. Найбільш раннім і

Основним симптомом гострого

Апендициту є біль, який частіше

З’являється в епігастрї і лише че-рез5-6 год від початку захворю-вання переміщається у праву

здухвинну ділянку(симптом Вол-ковича-Кохера). Поряд із цим, у

Хворих виникають диспепсичні

Розлади(нудота, блювання), підвищується температура тіла(37,2-37,5

С),

Прискорюється пульс, з’являється загальна слабість, нездужання.

При обстеженні живота виявляють болючість і м’язовий захист у правій

Здухвинній ділянці. Найбільш характерним місцем болючості при гострому

Апендициті є точка Мак Бурнея, яка розташована на відстані4-5 см до середи-ни від передньо-верхньої ості здухвинної кістки.

Найбільш характерними симптомами гострого апендициту є:

Симптом Сітковського– посилення болю при положенні хворого на

лівому боці(рис. 3.5.44);

Симптом Бартом’є-Міхельсона– посилення болю при пальпації у правій

здухвинній ділянці в положенні хворого на лівому боці(рис. 3.5.45);

Рис. 3.5.43. Флегмонозний апендицит.

Спеціальна хірургія

Симптом Ровзінга. Лівою рукою

Притискають сигмоподібну кишку до

Задньої стінки живота. Правою рукою

Вище лівої, здійснюють поштовхо-подібні рухи, натискаючи на низхідну

Кишку з низу до верху. Появу болю у

правій клубовій ділянці вважають оз-накою, характерною для гострого апен-дициту(рис. 3.5.46);

4) симптом Воскресенського:

Лівою рукою натягують сорочку дони-зу. Кінчиками2-4 пальців правої кисті

Натискують в епігастральній ділянці і

Під час видиху хворого швидко та плав-но переміщують кисть правої руки у

праву здухвинну ділянку– при наяв-ності гострого апендициту посилюєть-ся біль(рис. 3.5.47).

При дослідженні загального аналі-зу крові виявляють лейкоцитоз, зсув

Лейкоцитарної формули крові вліво.

Особливості перебігу гострого

Апендициту. Клінічний перебіг гостро-го апендициту значною мірою залежить

Від розташування червоподібного

відростка(рис. 3.5.48) і віку хворого.

1. При ретроцекальному розташу-ванні червоподібного відростка вини-кає: а) помірний біль у правій здух-винній та поперековій ділянках; б) по-зитивні симптоми Яуре-Розанова(біль

У проекції трикутника Пті справа– при

Натискуванні пальцем) і Габая(біль у

тому ж трикутнику– при швидкому за-биранні пальця); в) поява еритроцитів

У сечі, гематурія.

При тазовому розташуванні

відростка характерними ознаками є: а)

нетипова локалізація болю; б) дизурич-ні розлади сечовипускання; в) “крик Дуг-ласа” – біль при вагінальному чи рек-тальному дослідженні склепіння; г) підви-Рис. 3.5.44. Симптом Сітковського.

Рис. 3.5.45. Симптом Бартом’є-Міхельсона.

Рис. 3.5.46. Симптом Ровзінга.

Рис. 3.5.47. Симптом Воскресенського.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Щена схильність до утворення інфільтратів

Та абсцесів у черевній порожнині.

У хворих похилого та старечого віку

спостерігають: а) слабовиражені клінічні

Ознаки гострого апендициту за рахунок

зниження опірності та реактивності орган-ізму; б) немає залежності між загальними

клінічними проявами захворювання та па-тологоанатомічними змінами відростка(пе-реважають деструктивні форми); в) підви-щена схильність до утворення інфільтратів

Та абсцесів у черевній порожнині.

4. У дітей спостерігають: а) бурхли-вий початок захворювання(гіпертермію

Тіла до38-39

С, тахікардію, блювання,

проноси та ін.); б) нетипову локалізацію

Болю(через високе розташування сліпої

кишки); в) переважання деструктивних

Форм апендициту, оскільки у дітей недо-розвинений великий сальник, низька пла-стична здатність очеревини.

5. У вагітних: а) нетипову локаліза-цію болю(через зміщення ілеоцекального

кута); б) невідповідність клінічних проявів патологоанатомічним змінам у чер-воподібному відростку; в) переважають деструктивні форми гострого апендици-ту, цьому сприяє венозний застій у черевній порожнині, зміщення сальника та ін.

Ускладнення гострого апендициту. Серед ускладнень гострого апенди-циту найбільш часто виникає апендикулярний інфільтрат й абсцес.

Апендикулярний інфільтрат– це запальний конгломерат, який складається

З нещільно зрощених між собою петель кишечника, сальника, парієтальної оче-ревини, в центрі яких знаходиться змінений червоподібний відросток. Розви-вається він, як правило, на3-5-й день від початку захворювання. При цьому

Гострий біль у животі затихає, характерні для апендициту симптоми стають

Слабовираженими, проте у правій клубовій ділянці з’являється щільний, мало-рухомий, болючий, із нечіткими контурами утвір. Розміри інфільтрату бува-ють різні, інколи він займає навіть усю праву клубову ділянку. Живіт навко-ло інфільтрату, при пальпації, м’який і малоболючий. Апендикулярний

Інфільтрат може розсмоктатись або перетворитись в гнійник(абсцес).

При розсмоктуванні інфільтрату загальний стан хворого покращується,

Відновлюються сон і апетит, нормалізуються температура тіла й показники

Крові. Біль у правій клубовій ділянці затихає, інфільтрат зменшується в розмі-рах і розсмоктується.

При перетворенні інфільтрату в абсцес стан хворого погіршується, підви-щується температура тіла, вона набуває гектичного характеру, з’являється

Рис. 3.5.48. Варіанти розташування

Червоподібного відростка.

Спеціальна хірургія

Лихоманка. Поряд із цим, посилюється біль у правій клубовій ділянці, там же

Пальпують болючий утвір, у центрі якого визначають розм’якшення або флук-туацію. В аналізі крові виявляють високий лейкоцитоз із різковираженим зсу-вом лейкоцитарної формули вліво.

Слід відмітити, що при атиповому розміщенні червоподібного відростка

Або при деструктивних формах гострого апендициту можуть виникати абсце-си черевної порожнини різної локалізації. Частіше від інших бувають піддіаф-рагмальні і тазові абсцеси.

При встановленні остаточного діагнозу гострого апендициту необхідно

Проводити диференційну діагностику із захворюваннями, які можуть виклика-ти подібні клінічні ознаки: (виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої

Кишки, хронічним холециститом, нирковокам’яною хворобою, захворюванням

Статевих органів у жінок, хворобою Крона, поперековим радикулітом).

Лікування. Наявність гострого апендициту або підозра на нього є пока-заннями для госпіталізації хворих у хірургічний стаціонар.

Усі діагностичні та організаційні питання у хворих із гострим апендицитом

Повинні бути вирішені протягом перших двох годин перебування їх у стаціо-нарі. Діагноз гострого апендициту є показанням до хірургічного втручання не-залежно від термінів(часу) захворювання. Операцію апендектомію проводять