Виникає зсув формули крові вліво. Для пошкодження печінки специфічним є

Збільшення рівня ферментів(сорбітдегідрогенази, лактатдегідрогенази, альдо-лази та ін.), білірубіну. Пошкодження підшлункової залози супроводжується

Підвищенням концентрації амілази в крові і сечі(діастази). Рентгенологічне

Дослідження проводять для виявлення вільного газу, рідини, зміщення органів

Черевної порожнини, їх деформації.

Проте вирішальне значення для встановлення діагнозу мають: лапароцен-тез, лапароскопія, діагностична лапаротомія. Для проведення діагностичного

Лапароцентезу використовують троакар і тонку поліетиленову трубку(з си-стеми переливання крові). Троакар вводять на1,5-2 см нижче або вище пупка,

Через конус його проводять катетер і відсмоктують вміст черевної порожни-ни. Якщо вмісту немає, вливають500-1000 мл фізіологічного розчину хлори-ду натрію, який потім видаляють і проводять його дослідження(мікроскопію,

Йодну пробу на наявність крохмалю). Даний метод є досить ефективним при

Діагностиці пошкоджень органів живота.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

При поєднаній травмі живота головною метою є не тільки розпізнавання

Пошкодження органів черевної порожнини, а й своєчасне встановлення пока-зань до невідкладного оперативного втручання.

Слід відмітити, що при переломах ребер(особливо нижніхVІ-ХІІ) може

Виникати клініка, характерна для пошкодження органів живота. Для дифе-ренційної діагностики необхідно виконати міжреберну новокаїнову блока-ду. При відсутності пошкодження внутрішніх органів через20-30 хв після

Блокади зникає напруження м’язів черевної стінки, стає можливою глибока

Пальпація живота.

При переломах кісток таза, заочеревинних гематомах для проведення ди-ференційної діагностики слід виконати двобічну внутрішньотазову новокаї-нову блокаду(Г.Д. Нікітін, 1976). При відсутності пошкоджень органів живо-та зникає напруження м’язів передньої черевної стінки.

Лікування. Усіх хворих із закритою і відкритою травмами органів живота

потрібно госпіталізувати в хірургічне відділення. При наданні першої медич-ної допомоги потерпілим із відкритою травмою живота перед транспортуван-ням необхідно накласти асептичну пов’язку(рис. 3.5.89).

Якщо є підозра на ушкодження органів черевної порожнини, категорично

Забороняють введення болезаспокійливих, спазмолітиків, наркотиків, які мо-жуть маскувати справжню клінічну картину травми органів живота. Випа-дання із рани сальника, петель кишечника свідчить про відкрите(проникне)

Поранення. Слід зазначити, що у хворих із невеликою шкірною раною можна

Не помітити пошкоджень органів живота.

При пошкодженні органів черевної порожнини показане невідкладне

Хірургічне втручання.

Перед операцією всім потерпілим обов’яз-ково проводять комплекс реанімаційних за-ходів, спрямованих на боротьбу із шоком, нор-малізацію гемодинамічних порушень і пору-шень дихання.

Послідовність виконання оперативного

Втручання при поєднаній травмі живота й

Інших ділянок тіла повинна бути індивідуаль-ною, залежно від тяжкості стану хворих і ха-рактеру пошкоджень.

При невеликих пошкодженнях черевної

Стінки проводять ревізію рани. При виявленні

Проникаючого поранення рану обробляють,

Прикривають серветками або зашивають,

Після чого проводять серединну лапаротомію.

При випаданні сальника через рановий отвір

Виконують його резекцію. Петлі кишечника,

Що випали, обмивають антисептичним розчи-Рис. 3.5.89. Накладання асептич-ної циркулярної стискальної

Пов’язки на рану живота.

Спеціальна хірургія

Ном і вправляють у черевну порожнину.

Слід пам’ятати, що при будь-яких пошкод-женнях черевної стінки, особливо порожни-стих органів, необхідно проводити профі-лактику правця.

Залежно від характеру травми по-рожнистого органа(розрив кишки, шлун-ка), проводять зшивання місця розриву

Дворядним швом або резекцію кишки,

шлунка(при множинних розривах або роз-чавленні стінки) в межах незмінених тка-нин(рис. 3.5.90).

В умовах перитоніту міжкишкові ана-стомози необхідно накладати“бік у бік” з

Використанням зшиваючих апаратів і ме-дичного клею(КЛ-3, МК-7, МК-8).

При пошкодженні печінки видаляють

Нежиттєздатні тканини. Зшивання розривів

Печінки проводять П-подібним або мат-рацним швами. При необхідності викону-ють підшивання діафрагми або сальника

до печінки(гепатофренопексію, тампона-ду рани сальником на ніжці; рис. 3.5.91).

При масивних розривах– резекцію сегмен-та або частки печінки.

При розривах селезінки проводять

Спленектомію(видалення селезінки), і

Лише при невеликих поодиноких розривах органа можна виконати зшивання з

Тампонадою рани сальником на ніжці.

При наявності поверхневих розривів підшлункової залози проводять зши-вання рани. При глибоких розривах або розчавленні тканини залози(хвоста,

тіла) виконують резекцію хвоста(каудальну) або тіла і хвоста(корпорокау-дальну) з додатковою перитонізацією кукси залози сальником на ніжці.

Після ліквідації основних ушкоджень проводять ретельне промивання(ла-важ) і оптимальне дренування черевної порожнини(піддіафрагмального про-стору, бокових фланок живота і порожнини малого таза).

Для профілактики динамічної кишкової непрохідності та постійного ви-далення кишкового вмісту, декомпресії шлунково-кишкового тракту в після-операційний період необхідно виконати назогастроінтестинальну інтубацію

Кишечника.

Рис. 3.5.90.. Зшивання рани тонкої

Кишки і брижі.

Рис. 3.5.91. Накладання П-подібних

Швів із підшиванням сальника до

Печінки.

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

ЗАХВОРЮВАННЯ І УШКОДЖЕННЯ

СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ

АНОМАЛІЇ НИРОК, СЕЧОВИХ І СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Аномалії сечостатевих органів складають більше

/

Всіх вроджених вад

Розвитку людини. Внаслідок тісного ембріогенетичного зв’язку та розвитку

Сечовидільної і статевої систем людини, аномалії органів сечовидільної сис-теми досить часто поєднуються з вродженими вадами розвитку статевих

Органів.

Аномалії нирок

Аномалії нирок– різні вади нирок, що виникають внаслідок ембріонально-го порушення розвитку нефрогеної бластеми, відсутності або неправильного

Розвитку вольфових проток, неправильного їх з’єднання, переміщення нирок,

їх ротації та ін. Аномалії розвитку нирок поділяють на чотири групи: а) ано-малії розвитку морфологічної структури нирок; б) аномалії кількості; в) ано-малії положення; г) аномалії їх взаємовідношення.

Аплазія(агенезія) нирки –

Відсутність нирки, може бути одно-бічною і двобічною. Двобічна аплазія

несумісна з життям. При однобічній ап-лазії нирка збільшена в розмірах–

Гіпертрофована; у таких осіб, як прави-ло, немає ознак ниркової недостатності.

Виявляють аплазію нирки випадково під

Час обстеження, яке проводять з приво-ду якогось іншого захворювання сечо-видільної системи. Діагноз ґрунтуєть-ся на даних хромоцистоскопії, екскре-торної урографії, ультразвукового

Дослідження й комп’ютерної томографії.

Хромоцистоскопія. У сечовий

міхур вводять цистоскоп, а потім внут-рішньовенно– індигокармін(4 мл0,4 %

Розчину). При нормальній функції ни-рок забарвлена в синій колір сеча виді-ляється з вічка сечоводу через3-5 хв

Після введення індигокарміну. При

відсутності нирки це не спостерігаєть-ся(рис. 3.6.1, 3.6.2).

Рис. 3.6.1. Загальний вигляд

Цистоскопа.

Рис. 3.6.2. Цистоскопія.

Спеціальна хірургія

Слід відмітити, що наявність вічка сечовода при хромоцистоскопії не може

Бути доказом наявності нирки, так як дефект розвитку нирки залежить тільки

Від нефрогенної бластеми.

Екскреторна урографія. Хворому внутрішньовенно вводять один із рен-тгеноконтрастних препаратів(трийодтраст або уротраст, урографін, хайпек,

сергозин і т. ін.) в концентрації60-75%, після чого настає контрастування нир-кових мисок, сечоводів і сечового міхура. Рентгенівські знімки виконують че-рез10, 20 і30 хв(рис. 3.8.3).

Ретроградна пієлографія. За допомогою маніпуляційного цистоскопа че-рез вічко сечовода здійснюють катетеризацію одного або двох сечоводів тонки-ми катетерами, через них вводять водороз-чинні рентгеноконтрастні препарати(уро-траст, сергозин, діодон), які наповнюють