З рота, блідість і землистий колір обличчя, прогресивне схуднення. При локалі-зації пухлини в пілоричному відділі шлунка формується симптомокомплекс

Стенозу воротаря. Важливе значення для встановлення діагнозу мають дані

Рис. 3.5.10. Пенетрація виразки у

Малий сальник(контрасна

прицільна рентгенограма шлунка).

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Рентгенологічного дослідження: дефект наповнення, ригідність і зглаженість

Складок слизової оболонки, відсутність перистальтики і т. ін. Вирішальне зна-чення для верифікації переродження виразки в рак має фіброгастроскопія, біоп-сія і гістологічне дослідження. Із лабораторних методів– важливі дослідження

Шлункового соку і промивних вод шлунка на атипові клітини.

Лікування. Хворі з малігнізованими виразками підлягають хірургічному

Втручанню. Вибором методу операції є розширена резекція шлунка з видален-ням великого і малого сальників або гастректомія.

Виразкові стенози – це ускладнення ВХ, основною ознакою яких є затримка

Їжі(гастростаз) внаслідок рубцевого звуження виходу із шлунка або дванад-цятипалої кишки. Звуження, ригідність та порушення скоротливої діяльності

Шлункового воротаря, які створюють перепону для переходу вмісту шлунка

У дванадцятипалу кишку, як правило, виявляють через декілька років від по-чатку захворювання на ВХ.

Клініка. Залежно від патологоанатомічних змін вихідного відділу шлунка

Або дванадцятипалої кишки та клінічного перебігу захворювання розрізняють

Три стадії стенозу: компенсовану, субкомпенсовану, декомпенсовану. У хворих

На стадії компенсованого стенозу розвивається гіпертрофія і підвищується то-нус стінки шлунка, внаслідок чого шлунковий вміст, хоч і сповільнено, але про-ходить через звужену ділянку виходу із шлунка. На цій стадії хворі скаржаться

На відчуття повноти в епігастральній ділянці після приймання їжі, інколи вини-кає блювання кислим шлунковим вмістом. При рентгенологічному дослідженні

Шлунок нормальних розмірів або дещо розширений. Евакуація барієвої маси із

Шлунка сповільнена і затримується на6-12 годин. У міру наростання звуження

Виходу із шлунка, розвивається стадія субкомпенсації. На цій стадії м’язовий

Шар шлунка стає тоншим, тонус його знижується, перистальтика послаблюєть-ся і він набуває вигляду розтягнутого мішка. Евакуація шлункового вмісту

Затримується на24 години, у ньому розвивається бродіння та гниття. У хворих

Виникає періодичне зригування з неприємним гнильним запахом або часте блю-вання. Після блювання у хворих настає покращення, внаслідок чого вони утри-муються від приймання їжі, втрачають вагу, працездатність. При подальшому

Звуженні виходу із шлунка або дванадцятипалої кишки розвивається стадія

Декомпенсації. Вищевказані ознаки захворювання швидко прогресують, у хво-рих виникають тяжкі порушення загального стану, спостерігається виражене

Схуднення, зневоднення організму, гіпопротеїнемія, гіпокаліємія, алколоз і т. ін.

Шкіра стає сухою, легко береться в складку, тургор її знижений. Через черевну

Стінку можна побачити контури розтягнутого шлунка. При поштовхоподібних

рухах виникає “шум плеску” в шлунку. При рентгенологічному дослідженні–

Шлунок розширений, з великим горизонтальним рівнем рідини. Нижній полюс

шлунка знаходиться нижче пупка, інколи на рівні лобкового з’єднання(рис. 3.5.11).

Евакуація контрастної маси із шлунка затримується більше ніж на24 години.

Внаслідок виражених обмінних порушень в організмі на стадії декомпенсації може

Розвинутись синдром гастрогенної тетанії. У хворих виникають загальні судо-

Спеціальна хірургія

Ми, тризм, зведення пальців рук (“рука аку-шера”– симптом Трусо), посмикування

М’язів обличчя при постукуванні показання,

Протипоказання до застосування стовбура

лицьового нерва (симптом Хвостека).

Лікування. При наявності у хворих руб-цевого стенозу вихідного відділу шлунка та

Дванадцятипалої кишки, незалежно від тяж-кості клінічних проявів, ступеня розширен-ня шлунка і сповільнення евакуації, виявле-них при рентгенологічному дослідженні, по-казано хірургічне лікування. Метою операції

у хворих з пілородуоденальним стенозом є:

Ліквідація непрохідності, створення умов для

Відновлення моторно-евакуаторної функції

Оперованого шлунка, позбавлення виразкової

Хвороби. Перед операцією цим хворим не-обхідно провести ретельну комплексну пе-редопераційну підготовку, направлену на

Корекцію білкового, вуглеводного, водно-електролітного обміну і т. ін. З цією метою

хворим призначають внутрішньовенно вливання білкових препаратів, фізіологіч-ного розчину, 5 % розчину глюкози з інсуліном і т. ін. З перших днів прийняття

хворого, особливо з декомпенсованим пілородуоденальним стенозом, в стаціо-нар, йому слід щоденно проводити промивання шлунка слабким розчином(1-2 %)

Соляної або щавлевої кислоти. Передопераційна підготовка цієї групи хворих ви-магає5-7 діб, інколи й більше. При виборі методу та об’єму операції необхідно

Враховувати ступінь стенозу, стан секреторної і моторної функції шлунка, вік

Хворого і т. ін. У хворих із компенсованим, субкомпенсованим пілородуоденос-тенозом і збереженою функцією шлунка проводять органозберігаючі операції

(ваготомію+ дренуючу шлунок операцію) або економну резекцію шлунка. У

Хворих із декомпенсованим пілоростенозом проводять резекцію2/3 шлунка.

Проривні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки

Проривні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки– ускладнення ви-разкової хвороби, стресових виразок, а також виразок ракового походження.

Перфорація виразки може виникати спонтанно, але частіше цьому передує

Фізичне напруження, що призводить до підвищення внутрішньочеревного та

Внутрішньоорганного тиску.

Розрізняють:

Типову перфорацію передньої стінки шлунка чи дванадцятипалої киш-ки, що супроводжується витіканням їх вмісту у вільну черевну порожнину та

класичною клінічною картиною(рис. 3.5.12).

Рис. 3.5.11. Хворий К., 62 роки.

Виразкова хвороба шлунка та

Дванадцятипалої кишки, ускладнена

Декомпенсованим стенозом

(рентгенограма шлунка).

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Атиповий прорив виразки у малий або ве-ликий сальник, у порожнину малого сальника.

Прикриту перфорацію, що виникає при зак-ритті отвору сальником, їжею або стінкою сусід-нього органа.

Клініка. Головними ознаками типової перфо-рації виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки

є тріада Мондора: а) раптовий“кинджальний”

біль у верхніх відділах живота, що розповсюджу-ється по всьому його просторі; б) напруження

М’язів передньої черевної стінки(дошкоподібний,

човноподібний живіт); в) наявність виразкового

Анамнезу.

Допоміжними ознаками перфоративної вираз-ки є: 1) зникнення або зменшення розмірів печінко-вої тупості(65-70 %) при перкусії (симптом Жобе-ра); 2) мінливий характер перистальтики кишечни-ка: в перші30-40 хв при аускультації– посилена перистальтика(внаслідок

подразненняn. vagus), потім відбувається її зниження до повного зникнення(“мо-гильна тиша”, “шум початку– тиша кінця” – симптом Мондора);3) притуп-лення або тупість перкуторного звуку у бокових фланках живота (симптом Де

Кервена), внаслідок накопичення рідини; 4) позитивні перитонеальні симптоми:

Щоткіна-Блюмберга, Чугаєва(поперечна складка шкіри над пупком); 5) виму-шене положення хворого в ліжку– на правому боці з підібганими ногами; 6)

Швидке погіршання загального стану: у хворих розвивається спрага, нудота,

Виникає часте поверхневе дихання, пульс у перші години сповільнений, з’являється

Блідість шкіри, ціаноз слизових, знижується температура тіла.

За клінічним перебігом розрізняють декілька стадій перфоративної вираз-ки. На стадії шоку(6-8 год), під час перфорації і в перші години після неї, з’яв-ляється раптовий біль, який супроводжується колапсом. Хворий блідий, шкіра

Покрита холодним потом, пульс слабкий, артеріальний тиск знижений. Вираз

Обличчя страдницький, хворий приймає вимушене положення, підгинає ноги

До живота, не може змінити положення тіла. Язик може бути вологим, живіт