Для профілактики інфекційних ускладнень призначають антибіотики широкого

Спектра дії, краще цефалоспоринового ряду(клафоран, цефамізин, мефоксин,

тієнам). Призначають серцеві засоби(дигоксин, строфантин, корглікон), внут-рішньовенно40 мл40 % розчину глюкози, вітаміни. Виснаженим хворим необ-хідно проводити загальнозміцнювальну терапію, переливати плазму, альбумін,

Жирові емульсії, розчини глюкози з інсуліном, вітамінами та ін.

Складним питанням є харчування хворих із черепно-мозковою травмою.

Якщо хворий їсть самостійно, медична сестра чи фельдшер допомагає йому в

Цьому. Якщо такої можливості нема, застосовують штучне годування за до-помогою спеціального поїльника або зонда, введеного у шлунок. Для бороть-би із запорами призначають фруктові соки, свіжий кефір, овочеві та фруктові

Пюре. Їжа має бути легкозасвоюваною, напіврідкою, багатою на вітаміни. У

Зв’язку з тяжкістю стану потерпілих(при втраті свідомості) необхідно слідку-вати за порожниною рота, можливою аспірацією блювотних мас. Таких хво-рих рекомендують часто повертати на бік для профілактики застійних явищ у

Легенях, розвитку пневмонії.

Важливого значення надають профілактиці пролежнів, для цього старан-но виконують гігієнічні заходи, протирають шкіру в ділянці спини і попереку

Камфорним спиртом, проводять масаж спини. Хворого вкладають на надув-ний або спеціальний матрац.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Гострий менінгіт

Гострий менінгіт– гостре серозне або гнійне запалення мозкових(м’якої,

Павутинної) оболонок при їх інфікуванні. Основними причинами їх запалення є

Перехід інфекції з порожнини носа, вуха. Гнійне запалення мозкових оболонок

Може виникати також внаслідок запалення шкіри голови(флегмони, бешихи),

Кісток черепа(остеоміеліту), при абсцесах мозку. Спостерігаються випадки

Запалення оболонок головного мозку внаслідок занесення інфекції гематоген-ним або лімфогенним шляхом з інших ділянок тіла. В окрему форму виділяють

Травматичний, післяопераційний менінгіт. Виділяють і епідемічний цереброс-пинальний менінгококовий менінгіт. При запаленні мозкових оболонок підси-люється ексудація спинномозкової рідини, остання поступово мутніє, потім

Стає гнійною. Поряд із цим, у хворих підвищується внутрішньочерепний тиск.

Клініка. У хворих виникає різкий головний біль, особливо в ділянці лоба і

Потилиці. З’являється нудота, блювання. Поряд із цим, розвивається напружен-ня потиличних м’язів, потім м’язів кінцівок, що створює характерну позу хворо-

Спеціальна хірургія

Го: голова його закинута назад, ноги зігнуті в колінах, живіт втягнутий човно-подібно. При обстеженні знаходять позитивний симптом Брудзиньського(зги-нання кінцівок при приведенні голови хворого до груднини в лежачому поло-женні), позитивний симптом Керніга(неможливість розігнути в колінному суг-лобі ногу, зігнуту в кульшовому і колінному суглобах). При поширенні запального

Процесу на мозкову речовину з’являються судоми, посмикування, парези, а в

Подальшому– паралічі. У хворих підвищується температура тіла до40

, з’яв-ляється лихоманка, тахікардія, знижується артеріальний тиск. Хворий втрачає

Свідомість, виникають галюцинації, розвивається церебральна кома.

Важливе значення для встановлення діагнозу має спинномозкова пункція

І дослідження цереброспинальної рідини. При менінгіті мають місце підвищен-ня внутрішньочерепного тиску до600 мм вод. ст. і велика кількість білка, лей-коцитів у спинномозковій рідині при лабораторному дослідженні. У крові ви-являють високий лейкоцитоз, збільшену ШОЕ, анемію.

Лікування. Хворі з підозрою на менінгіт повинні бути госпіталізовані в не-врологічне або нейрохірургічне відділення. Лікування розпочинають із призна-чення великих доз антибіотиків. Їх вводять внутрішньовенно, в тяжких випад-ках– у сонну артерію або центральний спинномозковий канал. Одночасно при-значають сульфаніламідні препарати для внутрішньовенного введення(10 %

Розчин етазолу). Поряд із цим, періодично(через2-3 дні) проводять спинномоз-кові пункції для видалення надмірної кількості рідини та її дослідження. За ха-рактером отриманої рідини визначають прогноз перебігу захворювання. Для

Зниження внутрішньочерепного тиску призначають дегідратаційну терапію(сечо-гінні, гіпертонічні розчини глюкози, натрію хлориду, магнезії сульфату і т. ін.).

При появі судом призначають клізми з хлоралгідратом, вводять аміназин. Важ-ливого значення надають етіологічному фактору виникнення менінгіту. Так, при

Травматичному менінгіті проводять повторну ретельну хірургічну обробку рани

Голови, під час якої видаляють сторонні тіла, некротичні тканини, гнійні запли-ви. При отогенному менінгіті виконують екстрену операцію на середньому вусі

Або соскоподібному відростку. Слід пам’ятати, що хворі на менінгіт– це тяжкі

Хворі, які потребують ретельного догляду. Потрібно кожен день слідкувати за

Шкірою спини, ягодиць і протирати їх спиртом, проводити масаж. Вони повинні

Отримувати повноцінне висококалорійне харчування.

Абсцес мозку

Абсцес мозку(abscessus cerebri) – обмежений піогенною оболонкою гнійник,

Який може локалізуватися в будь-якій ділянці головного мозку. Він виникає при

Попаданні мікробів разом із сторонніми тілами у тканину мозку(травматичні аб-сцеси) або при поширенні інфекції по кровоносних, лімфатичних судинах(мета-статичні абсцеси). Гнійники мозку можуть утворюватися і внаслідок поширення

Гнійного процесу з середнього вуха, носа, лобних пазух, із кісток черепа при їх

Остеоміелітичному ураженні. Гнійники мозку можуть бути поодинокими і мно-жинними, вони можуть перебігати гостро і набувати хронічного характеру.

Захворювання і пошкодження голови

Клініка. Хворі з підозрою на абсцес мозку повинні госпіталізуватися в ней-рохірургічне відділення. Постійними клінічними ознаками абсцесу головного

Мозку є: головний біль, запаморочення, подразливість, неспокій, біль при по-стукуванні по відповідній ділянці черепа. При подальшому розвитку хвороби

Наростає внутрішньочерепний тиск, виникає нудота, блювання, запаморочен-ня, галюцинації; хворі втрачають свідомість і, нарешті, настає церебральна

Кома. Ступінь вираженості симптомів залежить від розмірів абсцесу і його

Локалізації. Абсцес мозочка викликає гіпотензію, атаксію, ністагм, запаморо-чення. Прорив гнійника на поверхню мозку призводить до розвитку менінгіту.

При прориві його в шлуночки мозку швидко настає смерть.

При хронічному перебігу захворювання хворі можуть скаржитися на постій-ний головний біль, загальну слабість, апатію, сонливість, періодичне підви-щення температури тіла.

Для уточнення діагнозу використовують комп’ютерну томографію, уль-тразвукову ехографію, ангіографію судин мозку. В окремих випадках діаг-ностичне значення має енцефалографія.

Лікування. Абсцес головного мозку лікують тільки хірургічним методом.

Проводять трепанацію черепа, розкривають гнійник і видаляють усі уражені

Ділянки разом із капсулою. Операцію закінчують дренуванням порожнини

Гнійника гумовими випускниками. В окремих випадках проводять повне висі-кання гнійника разом із його капсулою. При неосумкованих, глибоко розта-шованих гнійниках виконують пункцію, відсмоктують вміст абсцесу і в його

Порожнину вводять антибіотики.

Хворі, оперовані з приводу абсцесу мозку, потребують ретельного догля-ду. Пов’язка на голові повинна бути чистою і надійно захищати рану від до-даткового інфікування. Поряд із цим, хворим проводять інтенсивну антибак-теріальну терапію, призначають сульфаніламідні препарати, їх краще вводи-ти внутрішньовенно або через сонну артерію. При явищах набряку мозку

Призначають дегідратаційну терапію. Призначають висококалорійне харчу-вання, переливають антистафілококову плазму, вводять гамма-глобулін.

ПУХЛИНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Виникають переважно у людей віком20-50 років і частіше уражають ве-ликі півкулі, мозочок, гіпофіз і т. ін. За своїм походженням пухлини головного