Організму; ураження нервової системи, що характеризується головним болем,

Прогресуючим зниженням пам’яті, інтелекту, розвитком паралічів. СНІД три-ває від декількох місяців до5 років і більше та закінчується смертю.

Для діагностики ВІЛ-інфекції важливе значення має серологічне дослідження

(ідентифікація анти-ВІЛ) та виявлення специфічних антитіл у сироватці крові

Хворого. При лабораторній діагностиці СНІДу досліджують кров, спинномоз-кову рідину, грудне молоко, сперму.

ВІЛ легко та швидко інактивується нагріванням та дезінфекційними засо-бами(пероксидом водню, глютаральдегідом, хлоргексидином і т. ін.).

Лікування. Ефективних методів лікування та специфічної профілактики

СНІДу ще не запропоновано. Щоб затримати репродукцію вірусу в організмі,

Застосовують деякі хіміотерапевтичні препарати. Найбільш ефективним із них

Є азидотимідин, синтезований при розробці протиракових засобів, який при-гнічує ріст і дію вірусу СНІДу. Препарат призначають по10 мг/кг кожних

Год протягом10-15 днів. Під час приймання азидотимідину у хворих можуть

Виникати висипання, свербіння шкіри, нудота, головний біль та ін.

Використовують також інтерферон, тимозин, тимоген, Т-активін, інтерлейкін-2 та ін. Проведені розрахунки свідчать про те, що близько2005-го року будуть

Знайдені надійні ліки проти цієї хвороби. Великі надії покладають на новий препа-рат вірменських учених(“Арменікум”), які організували клініку для випробуван-

Хірургічна інфекція

Ня цього препарату у хворих на СНІД, та вакцини, створені на основі генетичних

Зразків різних штамів ВІЛ, які здатні активізувати імунну систему людини.

Профілактика ВІЛ-інфекції і СНІДу, перш за все, полягає в уникненні без-ладних статевих контактів, боротьбі з наркоманією, в серологічному тестуванні

Крові донорів та її препаратів при переливаннях. При виконанні оперативних

Втручань, перев’язок та інвазивних маніпуляцій медичний персонал повинен

суворо дотримуватись правил асептики та використовувати засоби індивіду-ального захисту(хірургічні халати, гумові рукавички, маски, а в разі потреби–

захисні непромокальні фартухи, нарукавники, окуляри). Перед надіванням гу-мових рукавичок шкіру навколо нігтів необхідно обробити5 % спиртовим роз-чином йоду або йодонатом. Слід пам’ятати, що будь-яке ушкодження шкіри,

Слизових оболонок у медперсоналу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під

час надання їм медичної допомоги кваліфікується як можливий контакт із ма-теріалом, який містить ВІЛ. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біома-теріалу на слизові оболонки: ротової порожнини– прополоскати70 % розчином

етилового спирту; порожнини носа– закапати30 % розчином сульфацилу на-трію(альбуциду); очі– промити водою(чистими руками) і закапати30 % роз-чином альбуциду. Для обробки носа й очей можна використовувати0,05 % роз-чин перманганату калію. При попаданні крові, біологічних рідин, біоматеріалу

На халат, одяг їх необхідно зняти і замочити в одному з дезрозчинів. Шкіру рук

та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг слід спочатку протерти70 %

розчином етилового спирту або3 % розчином пероксиду водню, 3 % розчином

Хлораміну, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом або

Іншим дезінфектантом. Всяке пошкодження шкіри чи слизових оболонок у ме-дичного персоналу або забруднення їх кров’ю чи іншими біологічними рідинами

Вважається професіональною аварією, яка повинна реєструватися у спеціаль-ному журналі. Наявність та ведення журналу реєстрації аварій та обстеження

Потерпілих медичних працівників контролюється органами охорони здоров’я та

Територіальними санітарно-епідеміологічними станціями. Хворих на СНІД гос-піталізують в інфекційні стаціонари, поміщають у спеціальні відділення або ок-ремі палати. Їм необхідно створити добрі умови, виділити окремий посуд, інстру-ментарій, білизну. Хворого необхідно навчити правил особистої гігієни. Обслу-говуючий персонал повинен працювати в гумових рукавичках, при контакті з

кров’ю, виділеннями з організму, ранами рукавички необхідно міняти, дезінфіку-вати і знищувати. При забрудненнях кров’ю або виділеннями хворого інстру-ментарію, предметів та інших матеріалів проводять ретельну їх обробку5,25 %

Розчином гіпохлориду натрію і води(1:10) або розчином хлорного вапна(1:10).

Забруднені предмети, інструментарій, шприци слід вкладати в герметичні кон-тейнери з відповідним маркуванням для відправлення їх на обробку, яка

Здійснюється аналогічно з матеріалами, інфікованими вірусом гепатиту В(з

Метою подальшого використання). Знищення інфікованих матеріалів проводять

За загальними правилами або їх спалюють.

Загальна хірургія 338

ПУХЛИНИ

ПОНЯТТЯ ПРО ОНКОЛОГІЮ

Галузь медицини, що вивчає причини виникнення, перебіг пухлин, розробляє

Методи їх профілактики та лікування, називається онкологією(від грец. оnkos

– пухлина іlogos – наука). У свій час була пропозиція назвати вчення про

пухлини канцерологією(лат. cancer – злоякісна пухлина). Інша назва– “рак”

– зумовлена з особливостями росту злоякісних пухлин(інфільтративний ріст–

подібно щупальцям і клешням крабів, раків). В Україні щорічно реєструють

160 тис. нових випадків захворювання на рак(щодня400 хворих!). З виявлених

160 тис. хворих протягом року помирає100 тисяч. Слід зазначити, що рак, вияв-лений на ранніх стадіях свого розвитку, повністю виліковується сучасними ме-тодами. Але, на жаль, до70 % злоякісних пухлин виявляють у запущених ста-діях. На сьогодні біологами доведено, що ріст злоякісної пухлини проходить2/3

свого циклу(12-15 років) латентно(приховано), інколи маскуючись під іншою

хворобою. У80 % випадків при своєчасному використанні ультразвукового,

Магнітно-ядерного, радіоімунологічного(та інших методів діагностики можна

Виявити онкологічні захворювання ще на ранніх стадіях їх розвитку.

Пухлинний процес, причини виникнення

Пухлина(tumor, новоутворення, хвороба Петрова та ін.) – патологічний

Утвір, що розвивається без видимих причин шляхом неконтрольованого роз-множення різних клітин організму (автономний ріст), що відрізняються своєю

Будовою (поліморфізм) та особливістю росту (атипія клітин).

До останнього часу причини виникнення пухлин не встановлено. Серед існу-ючих точок зору не втратила свого значення теорія Р. Вірхова(1821-1902), який

вважав, що причиною виникнення пухлин є постійна(або часткова) механічна

травматизація різних органів(стравохід; кардіальний, вихідний відділ шлунка;

Пряма кишка, шийка матки та ін.), яка прискорює поділ клітин і на відповідному

Етапі може трансформуватися у пухлинний ріст. Д. Конгейм(1839-1884) додав,

Що не тільки різні механічні, а і хімічні подразники, діючи на“дрімаючі” ембріо-нальні клітини організму, які містять у собі високий енергетичний потенціал,

Стимулюють їх ріст та безконтрольне розмноження. На сьогодні, такий механізм

Розвитку можна розглядати у виникненні“дизембріональних” пухлин.

Вперше про значення хімічних канцерогенів у виникненні пухлин описав у

Р. англійський хірург Персівал Потт(Percivall Pott), який звернув увагу

На те, що найбільш часто рак мошонки виникає у трубочистів. Послідуючі

Дослідження показали, що вуглеводні, виділені з дьогтю, є канцерогенними

Речовинами, які здатні стимулювати появу пухлин. На сьогодні відомо, що

Дьоготь, скіпідар і креозот здатні викликати рак шкіри, горла і бронхів; бензол

– гострий лейкоз.

Пухлини

Важливого значення у виникненні пухлин надають α, β і γ-іонізуючим проме-ням(рак щитоподібної залози, лейкози), ультрафіолетовому опроміненню(рак

Шкіри у представників білої раси, які проживають у тропічних країнах).

Важливе значення у виникненні пухлин має вірусна теорія Л.А. Зільбера

(1894-1966), згідно з якою, віруси, що потрапили в клітини організму, виділя-ють спеціальний онкоген, який представляє собою фрагмент ДНК, що зумов-лює ненормальне розмноження і ріст клітин. Поряд з цим, з’явились відомості

про те, що злоякісний ріст клітин виникає внаслідок активації власних прита-манних кожній людині онкогенів (протоонкогенів).