Вище. Сила струму в0,5 А є смертельною. Найбільш небезпечними шляхами

Проходження електричного струму є верхня петля: “рука-рука”, “рука- голо-ва”, а також повна петля– “дві руки-дві ноги”.

Клініка і діагностика

Під дією електричного струму великої напруги в організмі виникають за-гальні зміни, що характеризуються порушенням роботи в першу чергу серце-вого м’яза, центральної нервової системи та дихання і проявляється фібриля-цією шлуночків серця, втратою свідомості, судомами м’язів та зупинкою ди-хання. Слід пам’ятати, що електричний струм може зумовити зупинку серцевої

Діяльності не тільки під час його дії, але і після травми, через декілька годин і

Навіть днів.

Залежно від тяжкості ураження розрізняють чотири ступені електротрав-ми: 1-й ступінь– судомні скорочення м’язів тулуба без втрати свідомості; 2-й

Хірургічна інфекція

Ступінь– судомні скорочення м’язів із втратою свідомості; 3-й ступінь– су-домні скорочення м’язів із втратою свідомості та порушенням серцевої діяль-ності або дихання; 4-й ступінь– клінічна смерть. Причинами смерті можуть

Бути: первинний параліч серця, дихання; ураження головних структур мозку

(довгастого мозку, ЦНС). Найбільш тяжкі місцеві ураження тканин спостері-гають у місцях входу і виходу електричного струму, де розвивається коагу-ляційний некроз“знаки струму”. Пошкодження тканин подібне до опіків ІІІБ-ІV ступенів. Рана має кратероподібну форму з сіро-жовтими краями, інколи

Дном її є кістки. Характерною особливістю електричних опіків є їх повна небо-лючість внаслідок ураження нервових закінчень. Другою особливістю елект-роопіків є прогресування некрозу, який швидко поширюється на підлеглі тка-нини. Внаслідок тромбозу кровоносних судин ураження поширюється на м’я-зи, кістки тощо. При ураженні великих судин може розвинутись гангрена

Кінцівки або інших частин тіла.

При ураженні блискавкою, яка являє собою електричний атмосферний роз-ряд до2000 ампер, 1000 000 вольт, 5000 джоулів з розгрузком0,0001 секунди,

У потерпілих спостерігаються шок, явища струсу головного мозку. Потім ви-никає сонливість, загальмованість, головний біль, розлади зору, слуху, серце-во-судинної, дихальної систем і т. ін. На тілі потерпілого залишаються фігури

Блискавки– деревоподібні світло-рожеві розгалуження на шкірі, що виникли

Внаслідок розширення судинних капілярів шкіри.

Лікування електротравми

При наданні першої допомоги ураженому електричним струмом в пер-шу чергу необхідно звільнити його від дії струму, провести реанімаційні за-ходи, якщо в цьому є необхідність, накласти асептичну пов’язку на місце

Електроопіку.

При звільненні потерпілого від дії електричного струму слід пам’ятати,

Що дотик до його тіла може призвести до ураження струмом. Звільнити потер-пілого від дії струму можна, вимкнувши вимикач, рубильник, запобіжник; пе-рерубати електричний дріт сокирою або лопатою з сухою дерев’яною руч-кою; відкинути дріт палицею, дошкою; відтягнути потерпілого, взявши його

За край одягу.

Якщо потерпілий знаходиться в непритомному стані, слід терміново роз-почати реанімаційні заходи. Враховуючи те, що при електротравмі зупинка

Серця настає в результаті фібриляції шлуночків, то серцево-легеневу реаніма-цію розпочинають з дефібриляції. Потерпілого кладуть на спину і проводять

Механічну дефібриляцію, наносячи удар кулаком у ділянку середньої третини

Груднини зліва з подальшою штучною вентиляцією легень(ШВЛ) за методом

“рот до рота” (16-20 за1 хв) і проведенням закритого масажу серця. Першу

Допомогу при зупинці серцевої діяльності необхідно проводити якомога рані-ше, в перші5 хв, коли ще живі клітини головного мозку. Якщо потерпілий не

Загальна хірургія

Проявляє ознак життя, реанімацію слід проводити до появи трупних плям. У

Народі існує думка про те, що оживити потерпілого від пошкодження елект-ричним струмом або блискавкою можна, закопавши його в землю. Однак цей

Захід немає ніякого наукового обгрунтування, а сама процедура є шкідли-вою, оскільки зумовлює асфіксію, охолодження тіла та втрату часу. Після

Проведення реанімаційних заходів, якщо потерпілий прийшов до свідомості,

Його необхідно напоїти(водою, чаєм, кавою, але не алкогольними напоями),

Тепло закутати, на ділянки опіків наклаcти сухі асептичні пов’язки. Усіх по-терпілих від дії електричного струму і блискавки негайно госпіталізують у

Реанімаційне відділення. У лікувальному закладі при необхідності продовжу-ють проводити реанімаційні заходи з використанням ШВЛ, корекції поруше-них функцій і обмінних процесів.

Місцеве лікування електричних опіків таке ж, як і термічних. Однак, на

Відміну від термічних опіків, відмежування некротичних тканин від здорових

У цих хворих буває довготривалим. Хірургічну обробку опікової рани прово-дять у декілька етапів. У разі ураження кісток виконують ранню остеонекрек-томію, при обвуглені кінцівки– ампутацію. Рання ампутація попереджує роз-виток таких ускладнень, як кровотечі, сепсису, інтоксикації, ниркової недо-статності. Прогноз перебігу хвороби після одержання електротравми й

Ураження блискавкою залежить від обставин травми, стану організму потер-пілого, об’єму і якості першої допомоги та подальшого лікування. При тяжких

Ураженнях прогноз сумнівний, навіть при порівняно задовільному стані потер-пілого в перші години після травми.

Хірургічна інфекція

ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ

ПОНЯТТЯ ПРО ХІРУРГІЧНУ ІНФЕКЦІЮ

Серед численних хірургічних хвороб значну групу становлять захворю-вання, причиною яких є різні мікроорганізми, що викликають гнійно-запальні

Та гнійно-некротичні процеси в органах і тканинах, лікування яких здійсню-ють хірургічними методами.

Хірургічна інфекція, основу якої складає гнійна інфекція, дуже поширена і

Часто ускладнює оперативні втручання та різні травматичні пошкодження.

Серед хворих загальних хірургічних стаціонарів вона становить не менше

Третини, а серед причин смерті посідає друге місце.

Основними причинами поширення хірургічної інфекції є: порушення асеп-тичного режиму в хірургічних відділеннях, поява патогенних резистентних

Штамів мікроорганізмів у лікувальних закладах(госпіталізм), зниження іму-нобіологічної реактивності організму через соціальні та екологічні причини,

Збільшення кількості оперованих пацієнтів похилого та старечого віку тощо.

З огляду на це своєчасне виявлення, лікування та проведення профілактичних

Заходів щодо хірургічної інфекції має надзвичайно важливе значення.

Розвиток і перебіг гнійно-запального процесу залежить в основному від:

Вірулентності мікрофлори; 2) стану реактивності організму, його імуніте-ту; 3) якості лікувальних заходів, спрямованих на ліквідацію мікрофлори та

Загоєння рани.

На сьогодні нараховують більше30 збудників хірургічної інфекції: бак-терій, вірусів, грибків. Слід відмітити, що останнім часом збільшилась кількість

Захворювань, що викликаються різними грамнегативними мікробами(протеєм,

Синьогнійною паличкою, бактероїдами).

Усі види хірургічної інфекції можна поділити на три групи: 1) інфекційні

Хірургічні захворювання(фурункул, карбункул, панарицій, мастит, остеомієліт

І т. ін.), що, як правило, виникають внаслідок порушення локальних механізмів

Захисту тканин від мікробів; 2) ранова інфекція – як ускладнення після травм і

операцій; 3) інфекційно-запальні ускладнення, що виникають у процесі ліку-вання основного захворювання і не пов’язані безпосередньо з хірургічним втру-чанням на ураженому органі. Прикладом такого ускладнення можуть бути:

Післяопераційна пневмонія після резекції шлунка, запалення сечового міхура

Після черепно-мозкової травми, післяін’єкційні абсцеси та ін.

Класифікація хірургічної інфекції

1. За походженням: нозокомінальна(внутрішньолікарняна), позалікарняна.

2. За характером збудника: неспецифічна– аеробна(стафілококова, стреп-тококова, колібацилярна, синьогнійна), анаеробна(клостридіальна, неклост-

Загальна хірургія

ридіальна), грибкова; специфічна(туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін.),

Неспецифічна інфекція.