Клініка. Запалення лімфатичного вузла розпочинається з припухання од-ного з лімфатичних вузлів, до якого можуть приєднуватись і сусідні вузли.

Збільшені лімфатичні вузли різко болючі при пальпації і рухах шиєю. Запалені

Лімфатичні вузли, як правило, зберігають свою рухомість, консистенція вузлів

Еластична, вони можуть збільшуватись до розмірів1,5-2 см у діаметрі, часто

Шкіра над ними залишається незмінною. Поряд із цим, у хворих з’являється

Загальна слабість, підвищення температури тіла, лихоманка, тахікардія. Фун-кція нижньої щелепи обмежена. Нагноєння лімфатичних вузлів із втягненням

Прилеглої клітковини призводить до утворення аденофлегмони шиї, з’являєть-ся набряк тканин, гіперемія шкірних покривів, підсилюється біль, температура

Тіла сягає39

С, виникають ознаки загальної інтоксикації.

Лікування гострого лімфаденіту доцільно проводити одночасно з лікуван-ням первинного джерела. Для лікування гострого лімфаденіту використовують:

Антибіотики широкого спектра дії(офлоксацин, клоферан, амоксилін тощо),

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Сульфаніламіди(бактрим, ентеросептол, сульфален тощо); 2) місцево– УВЧ; 3)

Зігрівальний компрес; 4) комплекс вітамінів; 5) протизапальні засоби(індомета-цин, месулід, доліпран, бутадіон тощо). При сприятливому перебізі лімфаденіту

Зменшується біль, набряклість у ділянці лімфатичного вузла, а сам він змен-шується у розмірах. При несприятливому перебігу лімфаденіту стан хворого

Погіршується, з’являється флуктуація, що свідчить про нагноєння лімфатично-го вузла. При гнійному розплавленні лімфатичного вузла показано розкриття

Гнійника. Операцію проводять під наркозом. Розкриття і дренування гнійника

Виконують дуже обережно, так як можна пошкодити великі судини шиї.

ПУХЛИНИ ШИЇ

Вони бувають доброякісні та злоякісні.

Ліпома шиї

Ліпома шиї– це доброякісна пухлина, що розвивається із жирової ткани-ни, розташовується в підшкірно-жировій клітковині, може сягати великих

Розмірів. При пальпації пухлина рухома, часточкова, не болюча, з чіткими

Межами, не спаяна з прилеглими тканинами.

Лікування полягає в оперативному видаленні пухлини.

Лімфангіоми шиї

Лімфангіоми шиї – доброякісні пухлини. Зустрічаються трьох видів: 1)

Прості; 2) кавернозні(печеристі); 3) кістозні. Розташовуються переважно в бо-кових ділянках шиї і над ключицею. Печеристі і кістозні лімфангіоми можуть

Досягати великих розмірів. При здавленні пальцями печеристої пухлини вона

зменшується в розмірі, її об’єм відновлюється після стискання. Кістозна лімфан-гіома еластичної консистенції, не болюча, не зменшується в розмірах(рис. 2.5.4).

Лікування. Лікування полягає в повному видаленні пухлини.

Лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна)

Лімфогрануломатоз(хвороба Ходжкіна) – злоякісна пухлина. Належить

До системного захворювання, яке уражає шийні, пахвові та інші лімфатичні

Вузли, нерідко селезінку. Етіологія і патогенез захворювання залишаються

Невиясненими. Характерним є гіперплазія(збільшення) і утворення своєрідної

Грануляційної тканини в лімфатичних вузлах.

Клініка. Захворювання починається із збільшення лімфатичних вузлів шиї,

Які поступово ростуть при порівняно задовільному стані хворого. Спочатку

Лімфатичні вузли не спаяні один з одним, а в подальшому можуть утворювати

Цілі пакети значних розмірів. Поряд із цим, у хворих спостерігається харак-терна тріада симптомів: підвищена пітливість, сверблячка шкіри і лихоманка

З періодичними підвищенням і зниженням температури тіла. Далі уражаються

Лімфатичні вузли других ділянок, збільшується селезінка, з’являється асцит.

Тривалість захворювання від1 до10 років.

Спеціальна хірургія

Лікування. Радикальних засобів лікування немає. Тимчасово призупиняє

Процес хіміо- і рентгенотерапія. Після курсу лікування виникає ремісія різної

Тривалості.

Лімфосаркома

Лімфосаркома – це злоякісне новоутворення лімфатичних вузлів шиї. Спо-чатку уражається який-небудь одних із вузлів, але швидко в процес втягу-ються і інші вузли.

Клініка. У ділянці лімфатичних вузлів шиї з’являється щільний, на почат-кових стадіях рухомий, а потім, при проростанні в прилеглі тканини, нерухо-мий лімфатичний вузол. При збільшенні лімфатичних вузлів вони можуть зро-статися з м’язами, нервами, судинами і викликати стиснення дихальних шляхів,

Кровоносних судин та ін. При пальпації пухлина, як правило, не рухома, щільної

Консистенції. Хвороба перебігає швидко, виникають метастази, все закінчуєть-ся смертю хворого. Вирішальне значення для встановлення діагнозу має гісто-логічне дослідження лімфатичного вузла(біопсія).

Лікування. Методом вибору лікування є операція– видалення уражених

Лімфатичних вузлів, а також хіміо- і рентгенотерапія.

ЗАХВОРЮВАННЯ ГОРТАНІ Й ТРАХЕЇ ТА СТОРОННІ ТІЛА

В НИХ

Стеноз гортані

Стеноз гортані виникає в результаті звуження її просвіту. За швидкістю

Розвитку стенози гортані поділяють на гострі, підгострі й хронічні. Причиною

Гострого стенозу гортані бувають: алергічні набряки, порушення іннервації,

Запальні процеси, травми та ін.

Клініка. Вираженість ознак стенозу гортані залежить від ступеня і швид-кості розвитку звуження. При гострій непрохідності гортані характерною оз-накою є інспіраторна задишка(сповільнений шумний вдих). У цих хворих ча-сто виникає страх, збудливість. Вони приймають сидяче положення, трима-ються руками за ліжко. Обличчя вкрите холодним потом, губи, ніс і нігті

Синюшні(акроціаноз). При огляді грудної клітки, при вдиху, спостерігається

Втягування надключичних і підключичних ділянок.

Лікування. Перша допомога і лікування повинні надаватись швидко. У

Першу чергу при загрозі стенозу призначають відволікаючу і дегідратаційну

терапію: гірчичники, ванни для ніг, тепле пиття, інгаляції з гідрокортизоном;

Антигістамінні препарати– діазолін, супрастин, димедрол, гіпостамін, пала-рамін; сечогінні– лазикс тощо. Усі хворі зі стенозом гортані підлягають на-правленню в ЛОР або в хірургічне відділення. При відсутності ефекту від кон-сервативної терапії і погіршенні стану хворого проводять інтубацію трахеї

або трахеостомію(рис. 3.2.4.).

Ушкодження і захворювання шиї та її органів

Основним завданням медичного

Персоналу при догляді за хворими з тра-хеостомією є збереження прохідності

Трахеї і трахеостомічної канюлі. Для

Того, щоб виділення із трахеї через ка-нюлю не забруднювали пов’язку, під неї

Підкладають клейончастий, поліетиле-новий або гумовий фартушок, який при

Забрудненні миють антисептичним роз-чином. Внутрішню трубку трахеосто-мічної канюлі2-3 рази на день вийма-ють, промивають і знову вставляють.

Для того, щоб слизова трахеї не виси-хала, трахеостомічну трубку покрива-ють зволоженою серветкою. Для активного відсмоктування слизу і харкотин-ня із трахеї через канюлю вводять тонкий катетер і проводять відсмоктування

рідини електровідсмоктувачем. Перед відсмоктуванням у трахеостомічне де-рево закапують3-5 мл теплого4 % розчину натрію гідрокарбонату або роз-чини ферментів– хемопсину, трипсину, лідази. Через канюлю в бронхіальне

Дерево для профілактики легеневих ускладнень можна вводити антибіотики,

Відхаркувальні засоби, ферменти та ін. При наявності хронічного стенозу гор-тані хворих виписують із стаціонару з трахеостомічною трубкою. Таких хво-рих беруть на диспансерний облік. Кожного тижня їм здійснюють зміну трахе-отомічної трубки(очищення, стерилізацію) і проводять ревізію рани. При на-явності запалення або подразнення навколо трахеостоми, шкіру необхідно

Змазувати пастою Ласара, цинковою або іншою антисептичною, антибакте-ріальною маззю.

Рак гортані

Рак гортані складає4-7 % усіх випадків раку. Переважно уражає чоловіків

У віці40-60 років. Основними факторами, які зумовлюють виникнення рако-вого процесу в гортані є: куріння, дія канцерогенних хімічних речовин, хронічні

Запальні процеси(ларингіти), пахідермія– епідермальні нарости на голосових

Складках, лейкокератоз– ороговіння слизової оболонки, гормональні пору-шення і т. ін. Розрізняють екзофітну(росте назовні гортані) і ендофітну(рос-те в просвіт) форми раку гортані.