Емпієму плеври. При додатковому об-стеженні у крові визначають лейкоци-тоз із зсувом лейкоцитарної формули

Вліво, збільшення ШОЕ, анемію, в

Сечі– білок, циліндри.

При рентгенологічному дослі-дженні зникає легеневий малюнок

Поля, може бути зміщення органів се-редостіння в здоровий бік. При наяв-ності повітря і гною(піопневмоторак-су) виявляють горизонтальний рівень

рідини з газом над нею(рис. 3.3.18).

Рис. 3.3.18. Хворий К., 49 р. Лівобічний

піопневмоторакс (рентгенограма).

Спецільна хірургія

Контури діафрагми та плевральні синуси не візуалізуються. Обмежена емпіє-ма характеризується затемненням, інколи з рівнем рідини і газу різної величи-ни та форми.

Діагностика емпієми плеври доповнюється плевральною пункцією, цито-логічним і бактеріологічним дослідженнями.

Лікування. Хворі з емпіємою плеври лікуються у відділеннях грудної хірургії.

На початку захворювання призначають протизапальну терапію, в якій перева-гу надають антибіотикам широкого спектра дії(неоміциновий, тетрацикліно-вий, цефалоспориновий ряд) у максимальних дозах. Їх необхідно застосовува-ти в комбінації з сульфаніламідними препаратами і комплексом вітамінів, пе-реливанням плазми, альбуміну, протеїну та ін. Досить ефективною є пункція

Плевральної порожнини з видаленням вмісту і наступним введенням антибіо-тиків, антисептиків. Якщо за допомогою пункції не вдається досягти успіху,

Проводять постійне дренування плевральної порожнини хлорвініловою труб-кою, яку вводять у порожнину за допомогою троакара вVІ-VІІ міжребер’ї по

Задньопахвовій лінії або в місці найбільшого скупчення гною. Гній видаляють

За допомогою активного відсмоктування(механічного або водоструминного,

або пасивного відтоку за Бюлау; див. рис. 3.3.7). При наявності піопневмото-раксу проводять тільки активне відсмоктування плеврального вмісту і роз-правлення колабованої легені.

Дренажну трубку приєднують

До вакуумного відсмоктувача

Або сполучають із системою за

Суботіним-Пертесом, що скла-дається з трьох з’єднаних між

Собою посудин, розміщених на

різних рівнях(тиск20-30 мм во-д. ст.; рис. 3.3.19). У спеціалізо-ваних торакальних відділеннях

Функціонують централізовані

Вакуумні установки.

Тривалий перебіг емпієми,

Відсутність ефекту від консер-вативної терапії, наявність ус-кладнень є показаннями до

Хірургічного втручання. Основ-ними операціями є: декортикація легені– видалення ригідних ділянок плеври і

Спайок із поверхні легені для її розправлення; торакопластика– зрощення груд-ної стінки з вісцеральною плеврою легені.

Рис. 3.3.19. Загальний вигляд дренування

Плевральної порожнини за Суботіним-Пертесом.

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

ПУХЛИНИ ЛЕГЕНЬ І ПЛЕВРИ

Рак легень

Рак легень розвивається частіше з епітелію бронхів або альвеол. Бронхо-генний рак складає95 %, а альвеолярний– 5 %. Паренхіма легені уражається,

Як правило, вторинно. Права легеня уражається частіше, ніж ліва. Ріст рако-вої пухлини поступовий, в окремих випадках продовжується протягом5-6 років.

Частіше зустрічається плоскоклітинний рак, потім аденокарцинома, базаль-ноклітинний і скірозна форма раку. Ракова пухлина може рости в просвіт брон-ха, перекривати його і викликати ателектаз легені(ендобронхіальна форма),

або поширюватися по периферії бронха(перибронхіальна форма). Ракова пух-лина може розвиватися з легеневої тканини і перебігати за типом ракової пнев-монії. При поширенні ракової пухлини на плевру виникають горбики, які подібні

На туберкульозне ураження, і утворюється серозно-геморагічний ексудат(ра-ковий плеврит). Залежно від локалізації і форми росту розрізняють: 1) цент-ральний рак(ендобронхіальна та перибронхіальна форми); 2) периферичний

Рак(пневмонієподібна форма, рак Пенкоста– ураження верхівки легені); 3)

Атипові форми(медіастинальна з ураженням плеври і міліарний, або просопо-дібний канцероматоз).

Клініка. Рак легень уражає переважно чоловіків(80-85 %), що пов’язано з

Курінням і характером багатьох шкідливих чоловічих професій. Основними

Скаргами й ознаками центрального раку легень є: постійний надсадний ка-шель, задишка, кровохаркання, біль у грудях. Ці ознаки досить часто розці-нюються як грип або бронхопневмонію. Однак атиповість, деяка в’ялість пе-ребігу і стійкість хвороби повинні навести медичного працівника на думку

Про наявність у хворого раку легень. Периферична форма раку може проявля-тися загальним нездужанням, кашлем із виділенням гнійного харкотиння, підви-щенням температури тіла до38-39

С, втратою апетиту, болем у спині, міжре-берною невралгією. При медіастинальній формі раку(проростанні пухлини в

Середостіння) виявляють розширення вен грудної стінки, набухання вен шиї,

Ексудативний плеврит. Від початку захворювання до встановлення діагнозу

Інколи проходить6-7 місяців.

Фізикальні дані дослідження досить бідні на початкових стадіях захворю-вання, згодом виявляється зона притуплення перкуторного звуку й ослаблен-ня дихальних звуків; при розвитку ателектазу дихання стає бронхіальним. Обо-в’язковим є ретельне дослідження лімфатичних вузлів. При наявності плев-рального ексудату проводять пункцію. Типовою для раку легень є наявність

Серозно-геморагічного ексудату.

Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають бронхоскопічне,

Рентгенологічне, цитологічне та гістологічне дослідження. Бронхоскопічне

Обстеження треба проводити всім хворим із підозрою на центральний рак ле-гені, особливо його ендобронхіальну форму. Ендоскопічна біопсія та гістоло-гічне дослідження дають можливість встановити структуру пухлини. При пе-

Спеціальна хірургія

Риферичній локалізації пухлини проводять трансторакальну пункцію з подаль-шим гістологічним вивченням матеріалу. При рентгенологічному дослідженні

на оглядових рентгенограмах виявляють: при центральній формі раку– невели-ку додаткову тінь, нашаровану на елементи кореня легені; при периферичній–

чітку округлу тінь(рис. 3.3.20).

При дослідженні крові виявляють гіпохромну анемію, лейкоцитоз, збільшен-ня ШОЕ. У всіх хворих проводять дослідження мокротиння. При розташуванні

пухлини в бронхах, у85-90 % випадків вдається виявити або запідозрити на-явність ракових клітин.

Лікування. При вирішенні питання про лікування раку легень необхідно

Враховувати клініко-рентгенологічну характеристику пухлини(центральний

Чи периферичний рак), стадію процесу, гістологічну форму, функціональні

Резерви серцево-легеневої системи, загальний стан хворого.

При дрібноклітинній формі раку методом вибору є променева та хіміотера-пія. При інших формах раку методом вибору лікування є хірургічне втручання

(лоб-, білоб-, пневмектомія) з обов’язковим видаленням регіонарних лімфатич-них вузлів. При неоперабельних пухлинах легень проводять паліативне ліку-вання(променева терапія або хірургічна лазеротерапія– при обтурації бронха,

Синдромі верхньої порожнистої вени і т. ін.) або симптоматичну терапію.

Рис. 3.3.20. Оглядові рентгенограми: а– центральний рак лівої легені;

Б– периферичний рак правої легені.

Б а

Захворювання молочної залози

ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Усі захворювання молочної залози можна поділити на дві великі групи:

Запальні– неспецифічні та специфічні мастити, абсцеси, флегмони, гангрени.

Незапальні– доброякісні та злоякісні пухлини, дисгормональні захво-рювання, вади розвитку(гіпо-, гіпермастія, амастія, полімастія).

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Гострий мастит

Гострий мастит– запалення молочної залози. Мастит виникає найчасті-ше у матерів, що годують дітей грудьми, в перші дні і місяці(до4 місяців)

Лактаційного періоду, в основному на7-20-й день після пологів, трапляються

у2-4 % породіль. Основними причинами його виникнення є: травматизація

(тріщини, виразки) сосків; застій молока(лактостаз), який призводить до його

Згортання в молочних ходах і розвитку запаль-ного процесу; пряме попадання інфекції через

Епідермальний покрив; недотримання

Гігієнічних правил, зниження імунної реактив-ності організму після пологів. Слід зазначи-ти, що мастит може виникати і у жінок без лак-тації(нелактаційний мастит), а також у чо-ловіків. Поширення інфекції в молочній залозі

відбувається по молочних протоках, лімфатич-них та кровоносних судинах. Основним збуд-ником захворювання є стафілокок(80 %),

стрептокок(15 %) та мікробні асоціації.