Це одна із найбільш злоякісних пухлин.

Злоякісні пухлини характеризуються

Бурхливим інфільтративним та інвазивним

(проникаючим) ростом, руйнуванням тка-нин і швидко призводять до смерті хворого.

Злоякісні клітини можуть відриватись і з

Течією крові, лімфи переноситись в інші

органи, утворюючи нові вогнища пухлин–

Метастази. На сьогодні вважають, що рак

Росте з однієї малігнізованої клітини. Для виникнення пухлиниd – 1 см необхідно

Епізодів поділу з врахуванням розмноження клітин в геометричній прогресії.

Більшість пухлин від появи до моменту їх прояву та виявлення існують у людсь-кому організмі від1 до10 років. Так, вважають, що при раку молочної залози від

Появи першої клітини до утворення пухлини діаметром2 см, проходить близько

Двох років. На початку свого розвитку злоякісна пухлина не має клінічних оз-нак. У більшості випадків появі злоякісної пухлини передує травма або трива-лий запальний процес. А тому у формуванні патологічного процесу виділяють

Три стадії: 1) передракового стану та передракових захворювань; 2) доклінічна,

На цій стадії відбувається ріст пухлини, вона перебігає без клінічних ознак і фун-кціональних порушень ураженого органа, а виявити пухлину можна лише за

Допомогою спеціальних методів дослідження(едоскопії, ультрасонографії, рен-тгенологічного дослідження і т. ін.); 3) клінічна, на цій стадії уже виникають фун-кціональні порушення ураженого органа і клінічні ознаки захворювання. Бурх-ливий ріст злоякісних пухлин в організмі зумовлює накопичення токсичних про-дуктів, які погіршують стан хворого. Інфільтративний та інвазивний ріст

Злоякісних пухлин може створювати умови для їх проростання в сусідні органи

І тканини. Після видалення таких пухлин часто настають рецидиви.

Клініка і діагностика пухлин

Проводячи обстеження хворого з підозрою на пухлину, медичний праців-ник повинен дати відповідь на три питання: 1) чи є у даного хворого справжня

Пухлина, чи це запальний інфільтрат, який є ознакою іншого захворювання; 2)

Рис. 2.5.6. Лімфосаркома

Пахвинно-стегнової ділянки.

Загальна хірургія 344

яка це пухлина– доброякісна чи злоякісна; якщо злоякісна, то чи є метастази;

Якому лікуванню підлягає дана пухлина? Клінічні прояви доброякісних пух-лин залежать від маси, локалізації, розташування та функціональних пору-шень ураженого органа або частини тіла. Досить часто вони не мають клінічних

Ознак і виявляються випадково. Ріст доброякісних пухлин повільний, загаль-ний стан хворого не змінюється. Доброякісні пухлини внутрішніх органів мо-жуть викликати кишкову непрохідність, жовтяницю, розпадатись і зумовлю-вати кровотечу та ін. При пальпації поверхнево розташованих доброякісних

Пухлин вони є: рухомими, округлої форми, не спаяні з навколишніми тканина-ми та лімфатичними вузлами, не болючі.

У клінічному перебігу злоякісних пухлин виділяють чотири синдроми: син-дром малих ознак, порушення функції ураженого органа, наявність патологі-чних виділень, “плюс тканина”.

На початку свого розвитку злоякісна пухлина перебігає безсимптомно, зго-дом з’являються ознаки дискомфорту: втрачається інтерес до роботи, безпри-чинна втомлюваність, виникає апатія. Так, при раці шлунка знижується апетит,

З’являється нудота, відраза до м’ясної їжі спостерігається схуднення та ін. Вини-кає так званий“синдром малих ознак” злоякісного захворювання описаний А.І.

Савицьким. До цих ознак приєднується біль у ділянці шлунка, печінки, таза та

Ін. Згодом виникає порушення функції ураженого органу та появляються пато-логічні виділення (слизь, кров, гній– із молочної залози, прямої кишки і т. ін.).

Великі пухлини часто розпадаються та супроводжуються кровотечею, перфо-рацією порожнистих органів(шлунка, кишечника, сечового міхура та ін.).

Важливе місце у виявленні пухлинних захворювань займає об’єктивне

Обстеження хворого. Воно грунтується на звичайних методах клінічного вив-чення– огляді, пальпації, перкусії, аускультації. При цьому визначають вели-чину, характер, консистенцію, вплив пухлини на навколишні тканини, наявність

метастазів(рис. 2.5.7).

При локалізації пухлин у роті, носоглотці, прямій кишці їх необхідно дослі-джувати пальцем. Усім жінкам із підозрою на онкологічне захворювання внут-рішніх статевих органів

Слід проводити бімануаль-не гінекологічне обстежен-ня. Важливе значення у

Встановленні діагнозу он-кологічного захворювання

Мають додаткові методи

Дослідження та визначен-ня синдрому “плюс ткани-на”: 1) ендоскопічне дослі-дження(гастродуоденос-копія(ГДС), колоноскопія,

Бронхоскопія, цистоско-Рис. 2.5.7. Рак пілоричного відділу шлунка і

дванадцятипалої кишки: а– шлунок;

Б– дванадцятипала кишка.

Б а

Пухлини

Пія); 2) біопсія, цитологічне дослідження; 3) ультрасонографія(ехографія); 4) ком-п’ютерна томографія; 5) визначення онкомаркерів– специфічних речовин, які

продукуються пухлинними клітинами(α-фетопротеін– для раку печінки, карц-іноембріональний антиген– для аденокарціноми шлунка, товстої кишки і т. ін.).

Клінічна класифікація пухлин

При вирішенні питання про лікування хворого із злоякісною пухлиною не-обхідно знати стадію захворювання і клінічну групу.

Класифікація пухлин за стадіями та групами.

Термін“стадія” означає ступінь поширення пухлини на момент її розпізна-вання. Він включає в себе місцеві поширення пухлини, регіонарне і віддалене

Метастазування.

Розрізняють чотири стадії злоякісних новоутворень:

І стадія– пухлина займає обмежену ділянку органа, не проростає в сусідні

органи, не дає метастазів; її можна оперувати, прогноз хороший;

ІІ стадія– пухлина великих розмірів, може проростати в стінку органа,

але не виходить за його межі, можливі поодинокі метастази в регіонарні лімфа-тичні вузли першого порядку; її можна оперувати, але при цьому немає впев-неності в її повному видаленні;

ІІІ стадія– пухлина великих розмірів, виходить за межі ураженого орга-на, проростає в навколишні тканини, дає множинні метастази в регіонарні лімфа-тичні вузли другого порядку; пухлина операбельна, але в більшості випадків

не резектабельна;

ІV стадія– метастази пухлини у віддалені органи і лімфатичні вузли; пух-лина не операбельна, прогноз поганий.

Поняття“клінічна група” передбачає категорію обліку, яка характери-зує стан хворого на даний конкретний період часу і визначає тактику ліку-вання. Розрізняють такі клінічні групи:

Іа– хворі з підозрою на онкологічне злоякісне захворювання; підлягають

дообстеженню;

Іб– хворі з передпухлинними захворюваннями або доброякісними пухли-нами(хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка, мастопатія і т. ін.); підля-гають оздоровленню;

ІІ– хворі зі злоякісними пухлинами, які підлягають спеціальному лікуван-ню(хіміотерапії, променевій терапії та ін.);

ІІа– хворі зі злоякісними пухлинами, які підлягають радикальному(хірур-гічному) лікуванню, успіх якого цілком імовірний;

ІІІ– хворі зі злоякісними пухлинами після радикальних операцій без реци-дивів і метастазів(практично здорові); підлягають спостереженню і профілак-тичному лікуванню;

ІV – хворі із запущеними злоякісними пухлинами, метастазами у віддалені

Органи і лімфатичні вузли, що потребують симптоматичного лікування або

Паліативної операції.

Загальна хірургія 346

Для кращого розуміння характеру росту ракових пухлин онкологами

Різних країн запропонована Міжнародна класифікація пухлин, яка включає

Наступні параметри: T, N, M, P, G.

Т– tumor, характеризує розмір первинної пухлини і відображає стадію

Пухлини(Т

1-4

). Критерій Т для кожного органа має свої особливості: для раку

Кишечника Т

– пухлина займає незначну частину стінки кишки; Т

– пухлина

Займає половину окружності кишки; Т

– займає2/3 або всю окружність киш-ки; Т

– пухлина звужує просвіт кишки, викликаючи кишкову непрохідність.

Для пухлин молочної залози: Т

– пухлина розміром до2 см; Т

– пухлина

Розміром2-5 см, втягнутий сосок, шкіра; Т

– пухлина розміром5-10 см, зро-щена з шкірою або фіксована до грудної клітки; Т

– пухлина розміром більше

См з ураженням шкіри грудної стінки або із розпадом.