Гемосорбцію. Внутрішньовенні вливання здійснюють під контролем показників

Гемодинаміки(АТ, ЧСС, ЦВТ) та діурезу(слідкувати, щоб він був не нижче

За0,5 мл/кг маси тіла за годину).

Для боротьби з інфекцією призначають антибіотики. У перші5-7 днів засто-совують препарати пеніцилінового ряду, їх краще вводити внутрішньовенно.

Велику увагу в опікових хворих приділяють харчуванню. Їжа у них по-винна бути різноманітною, смачною, добре приготовленою, висококалорій-ною. Корисні молочні(кефір, сметана, молоко, сир), м’ясні продукти(теляти-на, курятина), різні овочі, фрукти.

У тяжкохворих часто застосовують цілодобове ентеральне зондове хар-чування. Із цією метою вводять високоенергетичні суміші“Малиш”, Спасо-кукоцького та окремі продукти: молоко, мед, сирі яйця тощо. Розрахунок енер-гетичної цінності здійснюють за формулою Сиrеrі(25 Ккал на1 кг маси тіла+

Ккал, помножених на площу опіку у відсотках).

Місцеве лікування опіків. Воно поділяється на консервативне й оперативне.

Поверхневі опіки І-ІІ і ІІІА ступенів лікують консервативно. Якщо немає ознак

Шоку оперативне лікування розпочинають із первинної хірургічної обробки опі-кової рани. Її здійснюють у“чистій” перев’язочній, після попереднього введення

знеболювальних засобів(2 % р-н омнопону, 2 % р-н промедолу, р-ном оксібуті-рату натрію, кеталонгу, седуксену тощо). Марлевими кульками, змоченими

0,25 % розчином нашатирного спирту, 3-4 % розчином борної кислоти, йодопі-роном, хлоргексидином, бензином або теплою мильною водою, відмивають від

Забруднення шкіру навколо опіку, після чого її обробляють76

Спиртом. Обе-режно видаляють шматки одягу, сторонні тіла, некротизований епідерміс, який

Відшарувався. Великі пухирі надрізають і випускають їх вміст, дрібні краще не

Чіпати; відкладений фібрин не видаляють, оскільки під ним відбувається епітел-ізація рани. Дуже забруднені ділянки опікової поверхні очищають за допомогою

3 % розчину пероксиду водню. Опікову поверхню висушують стерильними сер-

Загальна хірургія

Ветками. Для профілактики контрактур із хворими проводять гімнастику, ЛФК,

Міняють положення тіла. У разі великих опіків кінцівки, їй слід надати фізіолог-ічного положення і зафіксувати шиною або гіпсовою лонгетою.

Лікування ран при поверхневих опіках може здійснюватись за двома ме-тодами.

Закритий метод лікування застосовують при лікуванні всіх опікових ран,

за винятком поверхневих опіків обличчя і промежини. На опікові рани накла-дають пов’язки з різними антисептичними розчинами, емульсіями, мазями, кре-мами; пов’язки міняють рідко(один раз на7-10 днів). Перев’язки слід проводи-ти обережно. Попередньо необхідно ввести знеболювальні(промедол або ом-нопон, морфій тощо). Присохлі пов’язки відмочують у ванні зі слабким розчином

Перманганату калію. Для місцевого лікування опікових ран краще застосову-вати багатокомпонентні аерозолі(лезовіноль, олазоль, лівіан, пантеноль), настій

Трави звіробою, обліпихове масло тощо. За допомогою цього методу можна

Створити кращі умови для дії лікарських препаратів на рани та забезпечити

Активний спосіб життя потерпілого. Недоліками його є великі витрати пере-в’язувального матеріалу та болючість при проведенні перев’язок.

Ці недоліки відсутні при відкритому методі лікування.

Відкритий метод. При ньому здійснюють висушування опікової рани за

Допомогою спеціальних аеротерапевтичних установок(АТУ) з ламінарним

Потоком стерильного повітря, інфрачервоного або ультрафіолетового опромі-нення. Оптимальна температура в аеротерапевтичній установці(АТУ) або

під каркасом(24-25 °С) регулюється включенням або виключенням окремих

Лампочок. Слід пам’ятати, що якщо у хворого посилився біль у рані під стру-пом, підвищилась температура тіла, а навколо рани з’явилася гіперемія– це

Свідчить про її нагноєння. У цих випадках необхідно зняти струп, видалити

Гнійний вміст і обробити рану.

Відкритий метод лікування має ряд переваг: немає необхідності у частих

Болючих перев’язках, здійснюється економія перев’язувального матеріалу,

Створюється можливість постійного візуального контролю за станом рани.

Проте при цьому виникає необхідність у спеціальному обладнанні, підвищуєть-ся небезпека внутрішньолікарняної інфекції тощо.

Відкритий метод слід використовувати при опіках обличчя, статевих

Органів, промежини. Опікову рану3-4 рази на добу змазують маззю, яка містить

Антибіотики(офлокаїн, стрептолітол, нітазид і т. ін.), обробляють аерозолями

(левовінізолом, олазолом, лівіаном, пантенолом) або антисептичними розчи-нами. В перші дні і тижні(до відтворення некрозу) не слід використовувати

Мазі на жирних основах.

Для очищення ран застосовують препарати, що посилюють протеолітичні

Процеси(саліцилову, бензойну кислоти, трипсин, хемотрипсин і т. ін.). У разі

Глибоких опіків і утворення грануляцій краще перейти до закритого методу

Лікування.

Термічні ушкодження. Електротравма

При сприятливому перебігу опіки ІІ ступеня самостійно епітелізуються

Протягом7-12 днів, ІІІА ступеня– до кінця3-4-го тижня після травми.

Хірургічне лікування. Його

Здійснюють, як правило при

Опіках ІІІБ, ІV ступенів. З цією

метою виконують такі операції:

Некротомію; 2) ранню не-кректомію; 3) дермопластику.

Некротомію або некрек-томію проводять переважно

При циркулярних опіках груд-ної клітки та кінцівок. Її здій-снюють у ранні строки після

отримання опіку(2-3-тя доба),

тільки після виведення хворо-го з шоку(рис. 2.3.6). Поширені

Некректомії краще виконува-ти на4-7-му добу, тому що в

Пізні терміни виникає небезпе-ка поширення та генералізації

інфекції. Одномоментна не-кректомія не повинна переви-щувати15-20 % поверхні тіла

(В.В. Бігуняк, 2003). Ряд вче-них(М.Ю. Повстяний, В.В. Бі-гуняк, 2002 р. та ін.) для тим-часового закриття опікових

ран після некректомії викори-стовують свинячу шкіру(ксе-нотрансплантати) (рис. 2.3.7).

Їх використання зменшує біль,

Втрату води, білків і елект-ролітів та створює умови для

Здійснення автодермопласти-ки. Остання є одним із кращих

Способів лікування глибоких

опіків(ІІІБ-ІV ступенів). Забір

трансплантату(товщиною0,2-0,4 мм) проводять із поверхні

Здорової шкіри, краще із симет-ричних ділянок, за допомогою

дерматома(рис. 2.3.8). Авто-Рис. 2.3.7. Хворий. В., 46 років. Опік полум’ям

ІІІА- ІV ст. (28 % поверхні тіла). Рани закриті

ксенодермотрансплантатами.

Рис. 2.3.8. Дерматом: 1 – електромотор; 2 – пристрій

Для забору шкіри; 3 – ніж.

Рис.2.3.6. Хворий Б. 42 р. Термічний опік правої

Верхньої кінцівки ІІІ А-В ступеня. Рання

Некректомія тканин передпліччя

Загальна хірургія

Дермопластику проводять під місцевим або загальним знеболюванням. Пло-ща донорської шкіри, взятої для автодермопластики, не повинна перевищува-ти800-1500 см

.

Останнім часом йде інтенсивний пошук нових замінників шкіри. З’явились

спроби вирощувати епітелій шкіри хворого в лабораторних умовах із подаль-шою трансплантацією його на рану.

Для закриття опікових ран використовують різні методики шкірної плас-тики.

Пластика місцевими тканинами. Її здійснюють лише при невеликих за пло-щею глибоких опіках. При цьому проводять мобілізацію країв рани, послаб-люючими розрізами(зустрічними трикутниками).

Вільна пластика шкіри. З цією метою використовують вільний клапоть

Шкіри товщиною0,4-0,5 мм, який містить епітелій та частину дерми і добре

Приживається до ранової поверхні, клапоть шкіри на судинній ніжці, італій-ську пластику та ін.

Хімічні опіки

Причиною виникнення хімічних опіків є дія на шкіру, слизові оболонки

Концентрованих розчинів кислот, лугів, солей деяких тяжких металів, токсич-них газів(іприту, люізиту). Глибина ураження тканин при хімічних опіках за-лежить від ряду умов: природні речовини, їх концентрації, температури на-вколишнього середовища, терміну дії на тканини.

Дія деяких хімічних речовин викликає не тільки ураження шкіри і слизових

Оболонок, але й може зумовлювати загальний токсичний вплив, як наприклад

При опіках, викликаних фенолом, солями ртуті. При опіках фосфором може при-єднатися токсичне ураження нирок, при опіках фосфорною кислотою– печінки.

Клініка. Вплив на тканини кислот, солей тяжких металів викликає згор-тання білків, забирає в них воду і призводить до утворення коагуляційного (су-хого) некрозу з формуванням щільного поверхневого струпа. Концентровані