Дослідження, виконувати різні оперативні втручання, фотографування і т. ін.

Радіоізотопне дослідження. Радіоізотопне дослідження полягає у внут-рішньовенному або пероральному введенні радіоактивних ізотопів(

І– йод,

Sr – стронцій,

Тх– пертехнетат натрію). Ці ізотопи мають короткий пері-од піврозпаду і не впливають на організм. Розподіл радіоактивного ізотопу в

Органах фіксують за допомогою спеціального апарата-індикатора– радіо-ізотопного сканера.

Ультразвукове дослідження. Ультразвукове сканування, ехолокація, до-пплерографія ґрунтуються на використанні ультразвукових променів, дозво-ляють виявити камені у жовчному міхурі та нирках, пухлини, кісти, абсцеси в

Печінці, селезінці, мозку та ін. Ультразвукове дослідження не шкідливе і за

Своєю інформативністю перевищує рентгенологічне.

Комп’ютерна томографія. Цей метод грунтується на виявленні і комп’ю-терному зображенні ступеня поглинання рентгенівських променів органами

При наявності в них анатомічних змін(пухлин, кіст, абсцесів, каменів, запаль-них інфільтратів та ін.). Він дозволяє чітко визначити локалізацію патологіч-ного процесу і вибрати найбільш раціональний метод лікування.

Ядерно-магнітно-резонансна томографія. В основі її лежить виявлення ре-зонансного магнітного випромінювання, яке виникає в органі або в тканинах

Лікування хворого в хірургічному стаціонарі 217

під дією спрямованого потужного електромагнітного випромінювання. Інфор-мація фіксується і обробляється на комп’ютері. Метод дозволяє визначити фор-му, розміри, наявність патологічних утворів(пухлин, кіст, гнійників) з відоб-раженням поперечного та сагітального зрізів тіла.

Формування діагнозу

Після клінічного, лабораторного та інструментального обстежень перед

Медичним працівником встає найбільш важке та складне завдання– визначен-ня основного діагнозу, його ускладнень та супутніх захворювань. Основний

Діагноз встановлюють на основі аналізу клінічних ознак, виявлених у хворо-го, та патогноманічних симптомів, характерних для тої чи іншої хвороби(болю

У правій здухвинній ділянці, нудоти, одноразового блювання, позитивних сим-птомів Сітковського, Ровзінга, Бартом’є-Міхельсона, характерних для гострого

Апендициту).

Усі результати обстеження хворого і міркування стосовно діагнозу та ліку-вання фіксуються в основному документі, передбаченому законодавством для

Стаціонарного хворого– в карті стаціонарного хворого(історія хвороби). Для

Хворого, який лікується амбулаторно, усі дані заносять у медичну карту ам-булаторного хворого.

Загальна хірургія

ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД, ПІДГОТОВКА

ХВОРОГО ДО ОПЕРАЦІЇ

ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

Це час(термін) із моменту госпіталізації хворого в хірургічне відділення,

Встановлення діагнозу, що вимагає хірургічного втручання до виконання опе-рації. Залежно від характеру захворювання, він може тривати від декількох

Хвилин чи годин(поранення серця, великих судин, гострий апендицит і т. ін.)

До декількох днів(пухлини шлунка, зоб, бронхоектатична хвороба, синдром

Леріша– оклюзія здухвинних артерій та ін.). Закінчується передопераційний

Період подачею хворого в операційну.

Мета і завдання передопераційного періоду

Основною метою передопераційного періоду є проведення заходів для змен-шення ризику операції і попередження післяопераційних ускладнень.

Основними завданнями передопераційного періоду є: 1) встановлення точ-ного діагнозу; 2) оцінка стану основних органів і систем організму(виявити

супутні захворювання); 3) визначення показань, терміновості виконання і ха-рактеру операції; 3) підготовка хворого до операції(психологічна, загально-соматична, спеціальна). Увесь передопераційний період поділяють на діагнос-тичний і підготовчий.

Діагностичний період

Під час діагностичного періоду встановлюють точний діагноз, визнача-ють показання, протипоказання до операції, вивчають стан, резервні можли-вості основних органів та систем організму.

Встановлення точного діагнозу є запорукою успішної операції, визначен-ня її терміновості, об’єму та способу виконання.

Показання до операції. Залежно від характеру, терміну захворювання та

стану хворого, показання до операції можуть бути:

Життєвими(вітальними), при яких найменша відстрочка операції може

призвести до смерті хворого: а) кровотеча, яка не припиняється, при пошко-дженнях великих судин, органів, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипа-лої кишки; б) гострі захворювання органів черевної порожнини(апендицит,

защемлена грижа, кишкова непрохідність тощо); в) гнійно-запальні захворю-вання(абсцес, флегмона, гнійний мастит тощо), відстрочення операцій у цих

Хворих може призвести до розвитку сепсису.

Абсолютними, що виникають у хворих, у яких неможливо замінити опера-цію іншими методами лікування, а її тривале відстрочення може призвести до

Загрозливого для життя стану. До таких показань відносяться: механічна жовтя-

Передопераційний період, підготовка хворих до операції 219

Ниця, стеноз вихідного відділу шлунка, злоякісні пухлини тощо. За цими показан-нями операції виконують через декілька днів із моменту госпіталізації хворого.

Відносними, що можуть виникати у хворих із тривалими захворювання-ми, при яких можна використовувати інші методи лікування. Такі захворюван-ня не становлять загрози для життя хворих(варикозне розширення вен нижніх

Кінцівок, неускладнені грижі живота, доброякісні пухлини, геморой тощо).

Протипоказання до операції. Залежно від стану хворого, наявності су-путніх захворювань можуть виникати абсолютні та відносні протипока-зання до операції.

1. До абсолютних протипоказань відносять стан шоку(крім геморагічно-го, при продовжуючій кровотечі), гостру стадію інфаркту міокарда або пору-шення мозкового кровобігу(інсульт). Проте, при наявності життєвих пока-зань, питання про виконання тієї чи іншої операції у цієї групи хворих вирі-шується індивідуально.

До відносних протипоказань відносять будь-яке супутнє захворювання,

Яке може впливати на результат операції. До них відносяться: захворювання

Серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, аритмії, ішемічна хвороба

Серця тощо); дихальної системи(емфізема легень, бронхіальна астма, дихаль-на недостатність тощо); печінки (цироз, гострий і хронічний гепатит, печінко-ва недостатність тощо); нирок (гломерулонефрит, піелонефрит, ниркова недо-статність тощо); системи крові (лейкози, тромбоцитопенії, порушенная згор-тання крові та ін.), цукровий діабет.

Підготовчий період до операції

Підготовку хворого до операції проводять залежно від характеру захво-рювання, стану хворого та припустимого об’єму операції. Її здійснює хірург

Спільно із анестезіологом, терапевтом та іншими спеціалістами. Лікар зобов’я-заний пояснити пацієнту в доступній формі стан його здоров’я, мету запропо-нованих досліджень і лікувальних заходів, проінформувати його про прогноз

Можливого розвитку захворювання, в тому числі наявність ризику операції

Для життя і здоров’я та отримати згоду на їх виконання.

Передопераційна підготовка включає комплекс заходів, спрямованих на

Визначення стану та покращання роботи основних органів і систем, підвищен-ня реактивності організму, зменшення тяжкості перебігу захворювання.

Важливе значення в підготовці хворого до операції має визначення стану

Серцево-судинної системи. При обстеженні серцево-судинної системи виявля-ють ті чи інші захворювання(миготливу аритмію, вади серця, гіпертонічну

Хворобу тощо). У всіх хворих в обов’язковому порядку вимірюють артеріаль-ний тиск(в особливих випадках і венозний тиск), визначають пульс, викону-ють електрокардіографію, за необхідності ультразвукове дослідження серця

Та інші обстеження. При наявності змін проводять консультацію кардіолога і

призначають коригуючу медикаментозну терапію. Для підготовки серцево-судинної системи призначають серцеві засоби: 1 мл0,02 % розчину дигоксину

або1 мл0,02 % розчину целаніду; 0,5-1,0 мл0,05 % розчину строфантину; 1 мл

Загальна хірургія

0,06 % розчину корглікону на10-20 мл20 % розчину глюкози внутрішньовен-но. При наявності аритмії призначають хінідин, новокаїнамід, ритмодан, обзи-дан та інші препарати.